Главная

Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Врожвєм щедрим у житті віддячить.


Зернятко

Тато прийшов з роботи радісний.

- Поглянь, що я тобі приніс, він розкрив величезну долоню пере носом Єгорки.

- Яке маленьке ! – подивився хлопчик на зернятко в татовій руці.

- Маленьке, та золоте.

- Золоте ? Справді?!

- Авжеш, справді.

- Ні-і, - хлопчик мотнув головою, воно не блищить як мамина обручка.

- Золоте не тільки те, що блищить. Золоте те, що добро приносить. Принеси-но горщика, ми земельки в нього насипемо й зернятко наше посіємо. Гарненько поллємо. Тепер треба зачекати.

- Чого зачекати?- здивувся хлопчик.

- Незабаром побачиш.

 

Час ішов непомітно. І горщику проклюнувся зелений пагінець. Єгорка старанно поливав своє “золото”. І ось наприкінці літа на сонячному віконці з"вився пагінець. Єгорка старанно поливав своє “золото”. І ось наприкінці літа на сонячному віконці з”явився колосок із зернятками.

- Тату, вони такі самі, як те, що ми з тобою посадили.

- Так, тільки зерняток тепер багато, тато посміхнувся.- Одного не стало, щоб народилося багато. Те зерно золоте, котре життя дає. Нехай і в твоєму серденьку ростуть тільки золоті зернятка добра.

 

У цім житті шукай добра зерно,

І бережи в своїй душі дитячій,

А прийде час, знай: виросте воно –

Оповідання Склянка молока

Автор: Пізня осінь надворі стояла,

В вікна дощ тихенько дріботів,

Вітер дув і вже земля чекала

Прибуття зимових холодів

 

По дорозі йшов собі хлопчина,

Він свої картини продавав,

На чолі картуз, в руках – торбина,

Так собі на хліб він заробляв.

 

Сильно їсти вже йому хотілось,

Вся одежа мокрою була,

І бажання в нього вмить з”явилось,

Щоб зайти в будинок край села.

 

І зібравши всі останні сили

До будинку ближнього побрів.

Раптом вийшла дівчинка з квартири,

В неї хлопець пити попросив.

 

Хлопець: Ви мені вже , пані, вибачайте,

Що до двору я зайти рішив,

Я прошу водички мені дайте,

Бо я сильно пити захотів.

 

Автор: Хоч насправді не хотів він пити,

А води він попросив тому,

Що поїсти в дівчини просити

Стало дуже соромно йому.

 

Не пройшло напевно і хвилини,

Як вона, схилившись над столом,

Для ось цього бідного хлопчини

Наливала склянку з молоком.

 

Дівчина: Не соромся, пий, а я для тебе

Щн добавки, як потрібно дам.

Хлопець: Ви такі люб”язні, та не треба,

Я від всього серця вдячний вам.

 

Автор: Хлопець тихо вийшов із квартири.

Ще рукою пані помахав,

Бо такої доброї людини

Він в житті, на жаль, не зустрічав.

 

Ще про неї згадував він довго,

Та життя на місці не стоїть,

Скоро Бог можливість дав для нього

В інститут медичний поступить.

 

В інституті дуже добре вчився,

Рясно Бог його благословляв,

Згодом став хірургом, одружився,

Двоє діток Бог йому послав.

 

Потім став в лікарні працювати,

Бог його талантом наділив,

Важкохворим він допомагати

І вночі, і вдень, - завжди спішив.

 

Та одного разу диво сталось,

Як в палату двері відчинив,

Наяву, чи може показалось,

Там знайому постать він зустрів.

 

Це та саме дівчина лежала,

Що його поїла молоком,

Від присутніх помочі чекала,

Погляд свій кидаючи кругом.

 

Зупинився лікар на хвилину,

Душу біль нестерпний обгорнув,

Так спасти хотілось цю людину,

Він її ще й досі не забув.

 

Лікар: Боже мій, спаси її від смерті,

І молитви голос мій почуй,

Хоч їй може суджено померти,

Але я прошу, Тебе, врятуй!

 

Автор: Хоч життя було на волосині,

Без надії й віри в майбуття,

Він просив здоров”я цій людині,

І боровся за її життя.

 

Хоч не раз були розчарування,

Але лікар не здавав назад,

І нарешті довге лікування

Все ж дало успішний результат.

 

Поступово смерті люта сила,

Здавши вмить позиції свої,

Від цієї жінки відступила,

Бог від смерті врятував її.

 

Але ще одне випробування,

Після цього, ворог їй послав:

Бо оплату їй за лікування,

Лікар через санітарку передав.

 

Знову серце трепетно забилось,

Бо відчуло ще одну біду,

Як вона на суму подивилась:

Дівчина: Де ж таку я суму віднайду?

 

Щоб цю суму лікарю зібрати,

І покрити цей великий борг,

Треба свій маєток продавати,

Я не маю коштів, свідок Бог.

 

Автор: Знову плач доносився з постелі,

Лиш радів від цього сатана,

Але що це, знизу, на папері

Напис вмить побачила вона.

 

Щось цікаве й дивне написала

Там в куточку лікарська рука,

І слова ці жінка прочитала:

“Борг покрила склянка молока”.

 

Затремтіло серце. Їй здалось

Це далеким , незвичайним сном.

Але все їй згодом пригадалось ,

Як поїла хлопця молоком.

 

Це вона і зараз пам”ятає

І слова згадалися тоді:

“ Хто із вас найменшого приймає,

Допомігши в горі і біді,-

 

То в той час це робить він для Мене”

Хоч багато є в нас суєти

Так чинити треба нам щоденно,

Якщо в небо хочемо війти.

 

14. Робіть добро- так сказано в Писанні.

Не нудьтеся ! Пожнете – буде час:

Чи при згасанні дня, чи на світанні…

Нехай же не ослабнуть руки в вас!

 

Робіть добро – хоч часто замість того,

Щоби сказати похвали слова,

Вас висміють, як гішника, як злого,

Щоб вбити, знищити надію на жнива!

 

Робіть добро усім, всякчас, усюди!

Перемагайте заздрість, суєту.

Не розуміють рідні, браття, люди –

Служіть Христу.

 

15.Душа, мов джерельце і погляд із серця,

За Господом стежкою йду,

Маленьку овечку з Ісусом в сердечку

Прийми в Своїм райськім саду.

 

Тебе прославляю за милість безкраю,

Любов ту безмежну Твою.

Життя своє чисте й хвалу променисту

Тобі, мій Господь, віддаю.

 

Напій мене, Отче, з Писань тих пророчих

Ковточком живої води.

Щоб з зернятка віри у серденьку щирім

Зросли чудодійні плоди.

 

16.Пісня “ Тобі не сидиться.”

Тобі не сидиться, нема в тім біди,

Є чисте джерельце, до нього іди,

Воно тебе кличе, воно тебе жде,

Вода в нім незвична, таку не знайдеш.

 

Попробуй напийся один хоча б раз,

І стане як пісня душа твоя враз,

Відкриєш для себе незвіданий світ,

Весняний там щебіт і радості спів.

 

Негайся, скоріше, хтось першим вже п”є,

Ти станеш мудрішим, добрішим, ніж є.

Вода як зірниця, вмочи лиш уста

Те чисте джерельце – то правда Христа.

 

17. Якщо образять вас,

попробуйте простити,

І тягарі образ

На серці не носити.

 

До тих, хто робить зло,

Ви будьте милостиві,

Щоб сонце не зайшло,

Ніколи в вашім гніві.

 

І у серцях своїх

Даремно не томіться,

А краще ви за всіх

Тихенько помоліться.

 

Від тягарів образ

Душа нехай не плаче,

Тоді Господь для вас

Провини всі пробачить.

 

18. Дуже я люблю Ісуса,

Він життя мені послав,

Він за мене на Голгофі

В тяжких муках помирав.

 

Буду все робити добре,

Як Його Письмо нас вчить,

Щоб в майбутньому на небі

Мені вічно жить.

 

19.Будьте добрішими, люди

Нащо томитись серцями

Зла хай ніколи не буде

І ворожнечі між вами.

 

В цьому жорстокому світі

Ми , якщо будем добріші,

Легше тоді стане жити,

Миру й тепла стане більше.

 

Сама маленька образа

Може поранити сильно,

Нею ми кожного разу

Мучимо душі невинні.

 

Гляньте, як люди страждають,

Тільки тому, що нещадно

Часто їх так ображають,

Жити від цього їм складно

 

Ненависть душі руйнує,

Їм заподіює рани,

Хай же вона не існує

В нас дорогі християни.

 

Зла, що панує сьогодні

Менше навколо нас буде,

Слухайте Слово Господнє,

Будьте добрішими, люди!

 

19а) Пісня.

 

20. Вірш С.Панасюк.

Ти зла в житті нікому не роби,

НЕхай душа над іншим не сміється,

І ближнього свойого возлюби.

Діли навпіл тепло свойого серця.

 

Любові тої вистачить для всіх,

Як і тепла сердечного у грудях,

Згадай Христа розп”ятого, що зміг

Себе за гріх у жертву дати людям.

 

Благословенним будеш повсякчас

Ім”я Того , Хто спас тебе від смерті.

Господь і нині ревно любить нас,

Оберігає і прощає впертість.

 

Якщо ти є гріха свого не раб,

То істину цю маєш зрозуміти:

Твоя любов – це той єдиний скарб,

Яким ти маєш з ближнім розділити.

 

20а) З Господом Богом люди – добріші,

Серцем – тепліші у час безнадії,

Словом лікують душі, що – грішні,

І не залишать нікого в біді.

 

З Господом Богом – сонця по вінця,

Навіть тоді, коли хмарно бува.

Часто схиляю радо колінця

І промовляю молитви слова.

 

О, Всемогутній Боже Єдиний!

Голос мій тихий почуй із небес.

Хочу, щоб нині кожна людина

Знала і славила тільки Тебе!

 

Тільки з Тобою будем добріші,

Серцем до серця дорогу знайдем.

Світ збережемо , і досі ще грішний,

Словом Твоїм , що запалює день.

 

 

21. Оповідання про Гливу

 

В далекій теплій Аргентині

Де квіти цілий рік цвітуть,

Ростуть банани, апельсини,-

Оповідання теж ростуть

 

Земля родюча, як на диво

Працюй – і смачний хліб бери;

Там жив Петро з сусідом Гливом –

Поважні два господарі.

 

І тільки б Бога прославляти:

За дощ, погоду, і за все

Радіти, жити, і чекати

Що щедра осінь принесе

 

Та Глива радості немає,-

Тягар завжди якийсь несе,

Його все зависть загризає,

Що у Петра гарніше все:

 

В Петра корови і овечки –

Куди гарніші за моїх!

Дивися – як вродила гречка

А я, посіяв, - як на сміх!

 

В Петра пшениця, як на пари,

Петро усього більш нажив!

Такії темні окуляри

Дух темний Гливі наложив!

 

І Глива сам переконався,

Що зависть страшний гріх, тому

Що з неї овочу діждався…

Гіркий цей овоч був йому!

 

Не мав в душі своїй спокою,

Ще йц бач.- Йому не повезло!

Не спить – все думає : якеє

Петрові заподіять зло?!

 

“ Ага! Петро пшеницю сіє”,

Чудово, сину, встань молю

І в темну ніч насій, як вмієш

В його пшеницю кукілю!

 

Івась послушний син у Гливи

Слів для відмови не знайшов,

Метнувся та зібрався живо

Забрав сівачку і пішов.

 

В Петра вродлива донька Аня,

Івась давно її любив

І для постійного кохання

Він одружитися рішив.

 

Коли сади зазеленіли

Коли весна всміхнулась всім-

Івась і Аня одружились

Прийшли, щоб мешкать в Гливин дім.

 

Тоді Петро покликав Аня

Також Івася, що був зять,

Щоб подарунок дати гарний,

Щоб господарство їм почать.

 

Подарував курей десяток,

Корову і овечок п”ять,

Щоб не гнобив їх недостаток-

Почав і землю відмірять:

 

Тут вам посіяна пшениця –

Це вам дарую – ви пожніть –

Коли доспіє, як годиться,-

Сам Бог хай вас благословить.

 

Івась як глянув на ту ниву,-

В душі з”явився сором, біль

Згадав ту ніч таку зрадливу,

Як сіяв він на ній кукіль.

 

Згадав, що в Біблії недавно

Він мав нагоду прочитать,

Що, друже, сієш – то напевно

Те саме будеш пожинать.

 

 

22. Слово Боже говорить:

“Не будь переможений злом, але перемагай зло добром” Рим.12:21

 

“Бо , що тільки людина посіє, те саме й пожне.” Гал.6:7

 

“Тож тому, поки маємо час, усім робімо добро, а найбільше одновірним!” Гал.6:10

 

“Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть” Мт.5:7

 

“А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас ненавидить і моліться за тих, хто вас переслідує”. Мт.5:44

 

“ Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви”. Мт.7:12

 

“Люби свого ближнього як самого себе” Мт,22:39

 

“ Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!” Ів.13:34

 

“ Хто відплачує злом за добро – не відступить лихе з його дому!” Пр.Сол.17:13.

 

“ Не стримуй добра-, коли в силі твоєї руки це вчинити.” Пр.Сол.3:27.

 

“ Ухиляйся від від злого та добре чини, та й навіки живи!” Пс.37:27

 

“ Господь випробовує праведного, а безбежного й того, хто любить насилля – ненавидить душа Його “. Пс.11:5

 

“ Чи Він пам”ятатиме вічно про гнів, чи назавжди його стерегтиме? Таке ти говориш і безмежно зло чиниш” Єр.3:5

 

“А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, здержливість, лагідність. Закону нема на таких!” Гал.5: 22-23

 

“ А як ти чиниш милостиню,- хай не знатиме ліва рука твоя, - що робить правиця твоя, щоб таємна була твоя милостиня, а Отець Твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно”. Мт.6:3-4.

 

23. Людина має працювати над собою кожен день, аби творити добро і стримуватись від зла.

Один старенький чоловік часто скаржився на біль і втому. Його знайомий, побачивши його стомленим, запитав: “ Видно, що щоденні обов”язки стомлюють вас ?” “ Так, я протягом дня буваю заклопотаний : я повинен приборкувати двох лисиць, стерегти двох зайців, дресирувати двох ястребів, спостерігати за змією і тримати її на прив”язі, приборкувати лева і турбуватись про хвору людину. Дві лисиці – це мої очі, котрі мають дивитися лише на те, що мені не зашкодить. Два зайці- це мої дві ноги, і я повинен дивитись, щоб вони не побігли за злими справами, два яструби – це мої дві руки, котрим я постійно даю роботу, щоб прогодувати себе та допомогти ще комусь. Змій – це мій язик, і я повинен тримати його на вуздечці, щоб він не говорив зайвого і недоброго. Лев – це моє серце, з яким я змагаюся для того, щоб воно не занечищувалось. Хвора людина – це моє тіло. Вона потребує мого догляду.”

Добро і милосердя має бути не на словах , а на ділі. Людина без добра не може жити, отож, давайте будемо дарувати добро, проявляти один до одного милосердя, і воно згодом повернеться до нас, добром відізветься.

---------------------------------------------------------------------------------------------------

24.Побажаєм тобі удачі,

Щоб побачить зірки як тануть,

Щоб почути, як люди плачуть,

Коли їх задарма ображають.

 

Побажаєм тобі дороги

Крізь вітри, сніги, буревії,

Побажаєм тобі тривоги,

Щоб завжди міг людиною бути.

 

Побажаєм тобі печалі,

Щоб побачив чуже ти горе,

Щоб почув ти як плачуть чайки,

Коли хвилі бурлять у морі.

 

Побажаєм тобі удачі

В кожнім слові, в кожнім ділі,

Якщо з Господом йдеш ти поряд,

Значить вірно обрав ти цілі.

 

Людина має працювати над собою кожен день, аби творити добро і стримуватись від зла.

Один старенький чоловік часто скаржився на біль і втому. Його знайомий, побачивши його стомленим, запитав: “ Видно, що щоденні обов”язки стомлюють вас ?” “ Так, я протягом дня буваю заклопотаний : я повинен приборкувати двох лисиць, стерегти двох зайців, дресирувати двох ястребів, спостерігати за змією і тримати її на прив”язі, приборкувати лева і турбуватись про хвору людину. Дві лисиці – це мої очі, котрі мають дивитися лише на те, що мені не зашкодить. Два зайці- це мої дві ноги, і я повинен дивитись, щоб вони не побігли за злими справами, два яструби – це мої дві руки, котрим я постійно даю роботу, щоб прогодувати себе та допомогти ще комусь. Змій – це мій язик, і я повинен тримати його на вуздечці, щоб він не говорив зайвого і недоброго. Лев – це моє серце, з яким я змагаюся для того, щоб воно не занечищувалось. Хвора людина – це моє тіло. Вона потребує мого догляду.”

Добро і милосердя має бути не на словах , а на ділі. Людина без добра не може жити, отож, давайте будемо дарувати добро, проявляти один до одного милосердя, і воно згодом повернеться до нас, добром відізветься.

---------------------------------------------------------------------------------------------------

 

Дорогі брати і сестри , сьогодні ми хочемо запросити вас на розмову про милосердя. Милосердя, доброта, любов, прощення. Їх не купиш ні за які гроші і ніде не позичиш. Це все можна набути, навчити себе, з Божою допомогою, бути добрим, людяним, милосердним. Святе Письмо відкриває, що Бог сповнений милосердя, турботи, співчуття і прощення. Він бажає, щоб ми також виявляли милосердя до людей і через це могли бути самі помилувані . “ Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть” __________.

Милосердя і доброта – два крила, на яких тримається людство. Але невже для того, щоб заіскрилась доброта із наших сердець потрібна велика катастрофа, така як в повінь Закарпатті . Хіба поряд з нами немає людей, які потребують допомоги, матеріальної, духовної, а дуже часто лише доброго слова і лагідної умішки.

З давніх давен дзвони використовували як сповіщення якогось лиха, болю, пожежі, ворожого нашестя. Сьогодні дзвони б”ють на сполох , закликаючи нас до любові. Бо тільки любов і милосердя роблять нас справжніми людьми.

 

Любов – небесна риса. Наша серце не може народити її. Ця небесна рослина пишно розцвітає лише там, де панує Бог. Бо Бог є любов. Ісус Христос – Син Божий , знаходячись на землі серед людей, показав нам взірець та приклад милосердя.

Якщо любиш, то не можеш чинити зла, а лише добро. Коли в людині живе любов, вона спонукає полегшувати страждання, а не спричиняти їх. В Біблії читаємо: “ Люби ближнього свого, як самого себе”(Мт.22:39). А хто ж наш ближній ?

Читаємо в Євангелії від Луки 10 розділі притчу про доброго самарянина. Ця історія – чудова ілюстрація милостивого ставлення Бога до свого народу, а також християн до ближніх, і в ній ми зможемо знайти відповідь на запитання : хто ж наш ближній?

 

---------------------------------------------------------------------------------------------------

 

 

Людина живе на землі, щоб служити Богу і людям, дарувати радість тим, хто її не має, обігріти чиєсь холодне серце. Дорогі друзі, якщо ми зможем посадити хоча б одне зернятко добра, то хтось відчує себе щасливим. Обов”язково! Комусь захочеться повірити в себе, в свої сили, в те, що сьогоднішній день закінчиться, але завтра воскресне новий, бо ми маємо жити, насаджуючи в своєму житті зернятка добра, прощаючи і люблячи людей, тим самим виконуючи заповіді Божі.

 

 

З запитанням дівчинка з вулиці біжить :

- Що це значить, мамо, Богові служить?

- Сій добро ,дитинко, зернят не жалій,

Тих, що достигають у душі твоїй.

- Звідки ж взялись зерна, як там проросли?

- Мила, знай, що рідні їх тобі дали.

Засівали щедро в серце кожен день,

З ніжних колисанок й лагідних пісень.

Те зерно- Любові чисте джерело…

- Розкажи ,матусю, що таке добро?

- Це коли накажеш так робить собі,

Як хотіла б, щоб інші вдіяли тобі.

Можеш віник взяти й хату підмести,

Чи старій людині щось допомогти.

Пташка замерзає- то зігрій теплом,

Татові та мамі будь помічником,

Захворіла киця- взнай, що їй болить,

А сумному душу спробуй звеселить.

Квітці, що в горщечку, принеси води,

Щоб ти чула “спасибі” від усіх завжди.

Ти прийди до ближніх, ніби Бог прийшов

І пожнеш довіру, лагідність, любов.

- Є поля й садочки на землі моїй,

Де ж добро те сіять?

- В людські душі сій!

- А якщо зростуть там бур”яни лихі?

- Значить замість зерна сіяла реп”яхи.

- Як же так навчитись, вірно, щоб робить?

- Вчить нас Слово Боже, як по правді жить.

Поки ще не пізно часу не марнуй,

Наберись терпіння і книжки штурмуй.

Зрозумівши Мудре Божеє вчення.

Ти брести не будеш , рідна, навмання.

Вчись тепер, бо років вже не доженеш,

Що тепер посієш- потім те пожнеш.

Як твоя стежина з Богом пролягла,

По життю крокуєш і не робиш зла.

Бог дарує мудрість, спокій, мир, любов,

Щоб і ти змогла людям дарувать це знов.

Зігрівай серця їм, не роби біди,

І пожнеш любові неземні плоди.

І прмінні слави з Богом будеш йти –

Так знайдеш повагу й добру шану ти.

У цім житті шукай добра зерно,

І бережи в своїй душі дитячій,

А прийде час, знай: виросте воно –

Зернятко

Тато прийшов з роботи радісний.

- Поглянь, що я тобі приніс, він розкрив величезну долоню пере носом Єгорки.

- Яке маленьке ! – подивився хлопчик на зернятко в татовій руці.

- Маленьке, та золоте.

- Золоте ? Справді?!

- Авжеш, справді.

- Ні-і, - хлопчик мотнув головою, воно не блищить як мамина обручка.

- Золоте не тільки те, що блищить. Золоте те, що добро приносить. Принеси-но горщика, ми земельки в нього насипемо й зернятко наше посіємо. Гарненько поллємо. Тепер треба зачекати.

- Чого зачекати?- здивувся хлопчик.

- Незабаром побачиш.

 

Час ішов непомітно. І горщику проклюнувся зелений пагінець. Єгорка старанно поливав своє “золото”. І ось наприкінці літа на сонячному віконці з"вився пагінець. Єгорка старанно поливав своє “золото”. І ось наприкінці літа на сонячному віконці з”явився колосок із зернятками.

- Тату, вони такі самі, як те, що ми з тобою посадили.

- Так, тільки зерняток тепер багато, тато посміхнувся.- Одного не стало, щоб народилося багато. Те зерно золоте, котре життя дає. Нехай і в твоєму серденьку ростуть тільки золоті зернятка добра.

 

У цім житті шукай добра зерно,

І бережи в своїй душі дитячій,

А прийде час, знай: виросте воно –

Врожвєм щедрим у житті віддячить.

 

8. З запитанням дівчинка з вулиці біжить :

- Що це значить, мамо, Богові служить?

- Сій добро ,дитинко, зернят не жалій,

Тих, що достигають у душі твоїй.

- Звідки ж взялись зерна, як там проросли?

- Мила, знай, що рідні їх тобі дали.

Засівали щедро в серце кожен день,

З ніжних колисанок й лагідних пісень.

Те зерно- Любові чисте джерело…

- Розкажи ,матусю, що таке добро?

- Це коли накажеш так робить собі,

Як хотіла б, щоб інші вдіяли тобі.

Можеш віник взяти й хату підмести,

Чи старій людині щось допомогти.

Пташка замерзає- то зігрій теплом,

Татові та мамі будь помічником,

Захворіла киця- взнай, що їй болить,

А сумному душу спробуй звеселить.

Квітці, що в горщечку, принеси води,

Щоб ти чула “спасибі” від усіх завжди.

Ти прийди до ближніх, ніби Бог прийшов

І пожнеш довіру, лагідність, любов.

- Є поля й садочки на землі моїй,

Де ж добро те сіять?

- В людські душі сій!

- А якщо зростуть там бур”яни лихі?

- Значить замість зерна сіяла реп”яхи.

- Як же так навчитись, вірно, щоб робить?

- Вчить нас Слово Боже, як по правді жить.

Поки ще не пізно часу не марнуй,

Наберись терпіння і книжки штурмуй.

Зрозумівши Мудре Божеє вчення.

Ти брести не будеш , рідна, навмання.

Вчись тепер, бо років вже не доженеш,

Що тепер посієш- потім те пожнеш.

Як твоя стежина з Богом пролягла,

По життю крокуєш і не робиш зла.

Бог дарує мудрість, спокій, мир, любов,

Щоб і ти змогла людям дарувать це знов.

Зігрівай серця їм, не роби біди,

І пожнеш любові неземні плоди.

І прмінні слави з Богом будеш йти –

Так знайдеш повагу й добру шану ти.

 

9. Пісня.

Нам дерева і рослини

Віддають свої плоди

Ці плоди смачні, красиві,

Смакував напевно ти,

А чи ти, мій друже, знаєш,

Про красиві ті плоди,

Що в своєму серці маєш

Там ростуть вони завжди.

 

Радість і мир, добро і віра,

І любов до інших щира,

Милосердя і терпіння

Ці плоди благословіння

 

Ти поглянь навколо себе,

На красу, що дав нам Бог,

Він показує для тебе,

В цій красі Свою любов.

Якщо Господа полюбиш,

І відкриєш серце ти,

Дарувати щедро будеш

Тільки добрі ці плоди.

 

10. Любов – небесна риса. Наша серце не може народити її. Ця небесна рослина пишно розцвітає лише там, де панує Бог. Бо Бог є любов. Ісус Христос – Син Божий , знаходячись на землі серед людей, показав нам взірець та приклад милосердя.

Якщо любиш, то не можеш чинити зла, а лише добро. Коли в людині живе любов, вона спонукає полегшувати страждання, а не спричиняти їх. В Біблії читаємо: “ Люби ближнього свого, як самого себе”(Мт.22:39). А хто ж наш ближній ?

Читаємо в Євангелії від Луки 10 розділі притчу про доброго самарянина. Ця історія – чудова ілюстрація милостивого ставлення Бога до свого народу, а також християн до ближніх, і в ній ми зможемо знайти відповідь на запитання : хто ж наш ближній?

 

11.Законники міркували,

Один в одного питали:

Хто є ближнім для нас?

Той хто поруч увесь час?

 

Ісус спір цей розв”язав.

Історію розказав.

Раз розбійники напали,

Чоловіка пограбували.

 

Все забрали і побили.

На дорозі залишили.

Вдалині хтось появився-

Це священник –не спинився.

 

Збите тіло обійшов,

Своїм шляхом він пішов.

А позаду йшов левит,

Бачить тіло ось лежить.

 

Левит зразу здогадався,

Тому сильно налякався.

Щоб розбійник не напав,

Левит швидко утікав.

 

Самарянин появився,

Біля хворого спинився.

Став йому допомагати,

Тяжкі рани обробляти.

 

І відвіз в заїжджий дім,

Щоб віджив він трохи в нім,

Господарю гроші дав,

Щоб за хворим доглядав.

 

Хто із трьох був ближче всіх?

Той хто хворому поміг.

Якщо людям помагати,

Можеш іншим другом стати.

 

Тож ідіть і так чиніть,

Людям іншим поможіть.

Любиш ллижнього тоді,

Коли чиниш як собі.

 

12.Пісня.

Знойным днем в пустыне дикой человек идет

Из Ерусалима держит путь свой в Ерихон

О, зачем стопы направил в грешный этот град,

Возвратись в Ерусалим, чтобы не плакать там.

Возвратись, мой друг, скорей в Ерусалим

Богу там служи, больше не греши,

А в Ерихоне грех царит, правды не было ни в ком,

Будь же мудрым в мире сем.

 

Вдруг разбойники напали сзади на него

Всю одежду с него сняли, ранили его

И оставили беднягу одного в крови

О, Господь, приди на помощь, милость Ты яви.

Помоги, Господь, страданью моему,

Нету больше сил, дух прими , молю, я умираю и прошу

Прости Ты все мои грехи

Разреши в Твой град войти.

 

Так молил он Бога долго, видит вдалеке,

Видит, вот идет священник, он поможет мне.

Но увы, прошел священник стороной другой,

Нигде помощи не видно, Бог мой , будь со мной.

Да он думал, что священник не пройдет,

Перевяжет раны, от гибели спасет,

А тот ушел оставил бедного под солнцем одного,

Где же святость у него?

 

Вот левит уж вскоре тоже мимо прошагал,

Стонам, воплям и моленьям он его не внял.

Где же святость, состраданье, Божий дар любви

Одного оставил тоже погибать в крови.

О, левит, левит, учитель синагог

Иль тебе дороже прибыли такой,

Что ты закрыл глаза от бедных, бедных, нищих и больных,

Позабыв про свой народ.

 

Вот уж солнце опустилось за большой горой

По дороге едет путник на осле домой

Так он ближе подъезджает и вдруг видит он,

Человек вот умирает, кровь из ран течет.

 

Жалко стало самарянину его,

Раны он омыл, излил на них вино,

И посадил он на осла, отвез в гостинницу его,

Сделал милость для него.

 

Так Христос как самарянин всегда любит нас,

И грехом обремененных нас от смерти спас.

Изливает в наши души сладкий аромат,

К Богу льните в покаяньи вам Он будет рад.

 

Не пройдет Он мимо горя и невзгод

Грешных всех простил, возлюбил народ,

Пошел страдать на крест и умер Он на нем за нас там всех,

И тем самым снял с нас грех.

 

Оповідання Склянка молока

Автор: Пізня осінь надворі стояла,

В вікна дощ тихенько дріботів,

Вітер дув і вже земля чекала

Прибуття зимових холодів

 

По дорозі йшов собі хлопчина,

Він свої картини продавав,

На чолі картуз, в руках – торбина,

Так собі на хліб він заробляв.

 

Сильно їсти вже йому хотілось,

Вся одежа мокрою була,

І бажання в нього вмить з”явилось,

Щоб зайти в будинок край села.

 

І зібравши всі останні сили

До будинку ближнього побрів.

Раптом вийшла дівчинка з квартири,

В неї хлопець пити попросив.

 

Хлопець: Ви мені вже , пані, вибачайте,

Що до двору я зайти рішив,

Я прошу водички мені дайте,

Бо я сильно пити захотів.

 

Автор: Хоч насправді не хотів він пити,

А води він попросив тому,

Що поїсти в дівчини просити

Стало дуже соромно йому.

 

Не пройшло напевно і хвилини,

Як вона, схилившись над столом,

Для ось цього бідного хлопчини

Наливала склянку з молоком.

 

Дівчина: Не соромся, пий, а я для тебе

Щн добавки, як потрібно дам.

Хлопець: Ви такі люб”язні, та не треба,

Я від всього серця вдячний вам.

 

Автор: Хлопець тихо вийшов із квартири.

Ще рукою пані помахав,

Бо такої доброї людини

Він в житті, на жаль, не зустрічав.

 

Ще про неї згадував він довго,

Та життя на місці не стоїть,

Скоро Бог можливість дав для нього

В інститут медичний поступить.

 

В інституті дуже добре вчився,

Рясно Бог його благословляв,

Згодом став хірургом, одружився,

Двоє діток Бог йому послав.

 

Потім став в лікарні працювати,

Бог його талантом наділив,

Важкохворим він допомагати

І вночі, і вдень, - завжди спішив.

 

Та одного разу диво сталось,

Як в палату двері відчинив,

Наяву, чи може показалось,

Там знайому постать він зустрів.

 

Це та саме дівчина лежала,

Що його поїла молоком,

Від присутніх помочі чекала,

Погляд свій кидаючи кругом.

 

Зупинився лікар на хвилину,

Душу біль нестерпний обгорнув,

Так спасти хотілось цю людину,

Він її ще й досі не забув.

 

Лікар: Боже мій, спаси її від смерті,

І молитви голос мій почуй,

Хоч їй може суджено померти,

Але я прошу, Тебе, врятуй!

 

Автор: Хоч життя було на волосині,

Без надії й віри в майбуття,

Він просив здоров”я цій людині,

І боровся за її життя.

 

Хоч не раз були розчарування,

Але лікар не здавав назад,

І нарешті довге лікування

Все ж дало успішний результат.

 

Поступово смерті люта сила,

Здавши вмить позиції свої,

Від цієї жінки відступила,

Бог від смерті врятував її.

 

Але ще одне випробування,

Після цього, ворог їй послав:

Бо оплату їй за лікування,

Лікар через санітарку передав.

 

Знову серце трепетно забилось,

Бо відчуло ще одну біду,

Як вона на суму подивилась:

Дівчина: Де ж таку я суму віднайду?

 

Щоб цю суму лікарю зібрати,

І покрити цей великий борг,

Треба свій маєток продавати,

Я не маю коштів, свідок Бог.

 

Автор: Знову плач доносився з постелі,

Лиш радів від цього сатана,

Але що це, знизу, на папері

Напис вмить побачила вона.

 

Щось цікаве й дивне написала

Там в куточку лікарська рука,

І слова ці жінка прочитала:

“Борг покрила склянка молока”.

 

Затремтіло серце. Їй здалось

Це далеким , незвичайним сном.

Але все їй згодом пригадалось ,

Як поїла хлопця молоком.

 

Це вона і зараз пам”ятає

І слова згадалися тоді:

“ Хто із вас найменшого приймає,

Допомігши в горі і біді,-

 

То в той час це робить він для Мене”

Хоч багато є в нас суєти

Так чинити треба нам щоденно,

Якщо в небо хочемо війти.

 

14. Робіть добро- так сказано в Писанні.

Не нудьтеся ! Пожнете – буде час:

Чи при згасанні дня, чи на світанні…

Нехай же не ослабнуть руки в вас!

 

Робіть добро – хоч часто замість того,

Щоби сказати похвали слова,

Вас висміють, як гішника, як злого,

Щоб вбити, знищити надію на жнива!

 

Робіть добро усім, всякчас, усюди!

Перемагайте заздрість, суєту.

Не розуміють рідні, браття, люди –

Служіть Христу.

 

15.Душа, мов джерельце і погляд із серця,

За Господом стежкою йду,

Маленьку овечку з Ісусом в сердечку

Прийми в Своїм райськім саду.

 

Тебе прославляю за милість безкраю,

Любов ту безмежну Твою.

Життя своє чисте й хвалу променисту

Тобі, мій Господь, віддаю.

 

Напій мене, Отче, з Писань тих пророчих

Ковточком живої води.

Щоб з зернятка віри у серденьку щирім

Зросли чудодійні плоди.

 

16.Пісня “ Тобі не сидиться.”

Тобі не сидиться, нема в тім біди,

Є чисте джерельце, до нього іди,

Воно тебе кличе, воно тебе жде,

Вода в нім незвична, таку не знайдеш.

 

Попробуй напийся один хоча б раз,

І стане як пісня душа твоя враз,

Відкриєш для себе незвіданий світ,

Весняний там щебіт і радості спів.

 

Негайся, скоріше, хтось першим вже п”є,

Ти станеш мудрішим, добрішим, ніж є.

Вода як зірниця, вмочи лиш уста

Те чисте джерельце – то правда Христа.

 

17. Якщо образять вас,

попробуйте простити,

І тягарі образ

На серці не носити.

 

До тих, хто робить зло,

Ви будьте милостиві,

Щоб сонце не зайшло,

Ніколи в вашім гніві.

 

І у серцях своїх

Даремно не томіться,

А краще ви за всіх

Тихенько помоліться.

 

Від тягарів образ

Душа нехай не плаче,

Тоді Господь для вас

Провини всі пробачить.

 

18. Дуже я люблю Ісуса,

Він життя мені послав,

Він за мене на Голгофі

В тяжких муках помирав.

 

Буду все робити добре,

Як Його Письмо нас вчить,

Щоб в майбутньому на небі

Мені вічно жить.

 

19.Будьте добрішими, люди

Нащо томитись серцями

Зла хай ніколи не буде

І ворожнечі між вами.

 

В цьому жорстокому світі

Ми , якщо будем добріші,

Легше тоді стане жити,

Миру й тепла стане більше.

 

Сама маленька образа

Може поранити сильно,

Нею ми кожного разу

Мучимо душі невинні.

 

Гляньте, як люди страждають,

Тільки тому, що нещадно

Часто їх так ображають,

Жити від цього їм складно

 

Ненависть душі руйнує,

Їм заподіює рани,

Хай же вона не існує

В нас дорогі християни.

 

Зла, що панує сьогодні

Менше навколо нас буде,

Слухайте Слово Господнє,

Будьте добрішими, люди!

 

19а) Пісня.

 

20. Вірш С.Панасюк.

Ти зла в житті нікому не роби,

НЕхай душа над іншим не сміється,

І ближнього свойого возлюби.

Діли навпіл тепло свойого серця.

 

Любові тої вистачить для всіх,

Як і тепла сердечного у грудях,

Згадай Христа розп”ятого, що зміг

Себе за гріх у жертву дати людям.

 

Благословенним будеш повсякчас

Ім”я Того , Хто спас тебе від смерті.

Господь і нині ревно любить нас,

Оберігає і прощає впертість.

 

Якщо ти є гріха свого не раб,

То істину цю маєш зрозуміти:

Твоя любов – це той єдиний скарб,

Яким ти маєш з ближнім розділити.

 

20а) З Господом Богом люди – добріші,

Серцем – тепліші у час безнадії,

Словом лікують душі, що – грішні,

І не залишать нікого в біді.

 

З Господом Богом – сонця по вінця,

Навіть тоді, коли хмарно бува.

Часто схиляю радо колінця

І промовляю молитви слова.

 

О, Всемогутній Боже Єдиний!

Голос мій тихий почуй із небес.

Хочу, щоб нині кожна л



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-09

headinsider.info. Все права принадлежат авторам данных материалов.