Главная

Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Любов привчає відрікатися від усього.


« Хто хоче спасти своє життя, той його погубить; а хто своє життя погубить ради мене, той його знайде».'

1. Хочеш у всьому знайти Господа Бога, то сам облиш себе! Хочеш здобути Ісусову любов, завжди відрікайся від себе! Все, що відіймеш від свого самолюбства, від особистого вдоволення, це дай Божій любові. Таке то є вчення про загальне відречення. Можливо, воно сповняє тебе страхом, ще недосконала душо. Не бійся! Тільки початки важкі, і ступнево виберешся на вершини.

2. Як провести у собі це загальне звільнення? Бери до уваги тільки сучасну хвилину.

Виконуй виключно свої обов'язки, сповняй їх спокійно, не поспішаючи та й не мляво. В час праці насторожуй увагу, як можеш вподобатися Ісусові Христові, що працює, молиться та живе тобою.

Як трапляється нагода, подаруй Господеві яку вподобу, схильність, вдачу, настрій серця, міркування, цікавість, а тоді дальше спокійно працюй.

3. Безперечно, чимало нагод до жертви вислизають з-під твоєї уваги. Цим не бентежся, Ісус Господь не прохає їх у тебе, інакше Він тобі це підказав би. Деякі з жертв, які спостерігаєш, видаються тобі заважкі та затомливі, тому може відкладаєш їх. Та перепроси Господа Ісуса за невірність. Визнай провину, виріши більшу великодушність, та наполегливо благай Учителя вможливити тобі та уприступнити ці офіри.

Деколи вагатимешся, чи Господь хоче чи не хоче такої-то жертви. У цій розгубленості не теряй часу на вагання, вирішай, що хочеш. В обидвох випадках діятимеш у любові.

Безперечно, при виборі, з любови до Господа Ісуса вибереш те, що менше приємне. Але, якщо ти підлеглий внутрішнім тривогам, то деколи вибереш також вигіднішу для тебе можливість, не для догоди собі, а для збереження духовної свободи. Маєш невимушено, сердечно та радісно відрікатись себе: «Веселого бо дателя любить Бог».

4. Не думай про великі вмертвлення та дошкульні бичування, про нагайку та залізні кайдани. Ні, хоч бувають такі, що за надхненням та порадою сповідника підіймаються дечого з вище згаданого, але є ще безмежний лан інших дрібних покут. На цьому лані душа може назбирати цілий букет миртових квіток та покласти їх на своєму серці,

5. Наприклад, Господь Ісус радіє, як ти відганяєш зайві думки, втинаєш пусті розмови, не хочеш несприятливо судити про ближнього, приборкуєш занадто людську дружбу, або балакучість. Те саме, коли не любуєшся виявом пошани, ані слівцями лестощів, чи доказом цінування; як здержишся від нерозважного дотепу чи самовлюблення.

Господь вдоволений прийме зречення від розбуяної уяви, від погляду на пристойні речі, від освіжного напитку, чи дуже вигідного сидіння, та коли вмієш перервати улюблену працю або читання.

Зокрема велике діло в Божих очах, якщо сприймаєш ущипливі дотепи без заперечення, несправедливе оскарження не захищаючи себе, душевні муки та недомагання тіла без бідкання, сувору поведінку з тобою без пімсти. Як це хороше теж та й по-божественному, завжди зберігати погідність та усмішку, не зважаючи на противнощі, людське лукавство, ділові клопоти, перевантаження працею, нудьгу та настирливість окружения.

Вкінці, будь завжди готовий услуговувати другим, зокрема немилим нам та обманчивим людям, усміхайся навіть крізь сльози, а не ремствуй та не обвинувачуй. Спокійно сприймай невдячність після стільки прислуг. Уся така поведінка підвищує святість.

6. Шляхетні душі потраплять всіляко взяти себе до рук покутою: як їдять і як п'ють, як сідають, укладаються на нічліг, одягаються та зустрічаються з ближніми.

Іди слідами богобійних душ та будь щедрий для Господа Ісуса. Більше буде твоїх пожертв, більше доглянеш можливостей офірувати. Більше довіришся Вчителеві, більше буде Він вимогливий. Врешті не розпоряджатимеш вільно ані одним поглядом, ані словечком, ані думкою, ані одним почуванням. Все поглине любов до Господа Бога. Але ти радітимеш із цього позбавлення, бо твоєю одежею стане Ісус Христос, що зачислить тебе в почет Своїх довірених.

7. До речі, малі жертви витворюють сердечність із Господом. Потрібно хресного дерева, щоб вогонь любови загорівся, а не гаснув. Такий вже закон надприродного побуту.

Ісус Христос – добрячий для всіх, та Він безмірно добрий тільки для тих, хто для Нього безмірно щедрий. Адже Він сказав: «Якою мірою міряєте такою й вам відміряють, та ще й причинять».

Ісус Христос не може мати обмежень супроти того, хто невпинно намагається Йому сподобатись, хоч би ціною своїх витрат. Він не може виявитися менше щедрий, ніж Його сотворіння, бо Він – сама добрість вже зі Своєї істоти.

Якби то було потрібно, Господь Ісус і чудо вдіяв би, щоб доказати комусь шляхетному, як Він його любить. Та в Господа сила–силенна можливостей переконати душу, як дуже Він її любить. Як же залишає Він когось без цієї відчутної певности, то і цим Господь дає людині можливість сприйняти нову жертву.

8. Сказала св. Тереса від Дитяти Ісуса, перед смертю, до настоятельки: «Я чую, що моя місія тільки тепер розгорнеться: місія, щоб люди любили Господа Бога, як я Його люблю.;, та поширювати мою доріжечку (досконалости) серед душ.

– А яку це доріжечку хочеш ти об'явити душам?

– Моя мати, – це дорога духовного дитинства, це шлях довір'я та повного самовіддання.

Я хочу познайомити їх із дрібними середниками, які мені знаменито вдалися та сказати їм, що в цьому світі тільки те одне треба робити:

квітчати Господа Icyca квітками дрібних пожертв та з'єднувати собі Його прихильність пестощами. Ось так я сама захопила Його та буду гарно прийнята! ».74

9. Істинно, ця Дитина Кармелю гаразд розумілася на шляхах духовного життя, а навчив її єдиний Учитель Ісус Христос. Слухай Його теж, люба душо! В його школі навчишся малих жертв та заєдно офіруватися Його любові.

Якщо ж ти ще чуєшся в силі вести життя дрібних пожертв, прохай Вчителя очарувати тебе Своїм хрестом. Бо хрест очаровує, ті ж, хто не скуштував його, не розуміють його принад та погорджують його солодощами.

 

ТРЕТЯ ЧАСТИНА ЛЮБОВ ОСЯЮЄ

 

П'ЯТИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ І

 

Ісус Христос – добрий.

«Я добрий пастир».

1. Душо моя, пора тобі підійти більше щиро до Ісуса. Увійди глибше в серце Учителя, в Його духа і Його почування. Допоможи Йому заволодіти тобою, не тільки силою освячуючої ласки, але й волею, та свідомою схожістю думок і прагнень душі твоєї та Христової.

І ось так зачнеш жити життям просвітління. Тому, що твій дух намагався звільнитись від усякої гадки та зайвого клопоту, твоє серце тепер стає вільне від невладнаної почуттєвости.

Тепер Ісусові Христові можливо є відкритись тобі, дати тобі пізнати Свою Божу Особу, виявити тобі таємниці Свого земського життя та Євхаристійного побуту, та й теж Свого життя, прихованого в душах.

Пізнаєш ти більше Його, та й полюбиш Його більше та й довіришся Йому. А більше довіришся Йому, то більше оволодіє Він тобою, заступить Собою тебе та перемінить тебе в Себе.

2. Отож любо та довго розмірковуй над Божою люб'язністю Ісуса Христа. Навчися, читаючи святу Євангелію, перш за все вивчати характерну риску Його виразу, риску таку божественну та притягаючу: Його добрість. «Ісус Христос учора й сьогодні той самий навіки». Він – Начало та Кінець усього. Він – Боже Слово, Безконечний, Праведник, Святий. Як Бог, Він існує від вічности й янголи славословлять Його в священній пошані.

Та Ісус Христос теж – людина. В Нього є схоже до нашого тіло. Він – найкращий та найлюбіший із людських синів. Він – єдиний Син Пречистої Діви, повної благодаті.

У Нього серце, людське серце, покірливе, терпеливе, ласкаве й ніжне. Це серце ніколи не завдало нікому прикрости ніколи нікого не вразило, ані не знехтувало, а тільки любило, благодіяло, прощало та мовчки сприймало невдячність та байдужість.

3. Icyc Христос – добрий. За земського побуту Він ходив по всій Галилеї, Самарії та Юдеї, по їх синагогах навчав, та Євангелію Царства проповідував, й оздоровлював усяку хворобу й всяку недугу між людьми. І збігалась до Нього сила-силенна народу, що мали з собою глухих, сліпців, спаралізованих й багато інших недужих, та клали їх до Ісусових ніг. Він їх виліковував.

Зайшов же Ісус відпочити до якогось дому, то миттю натовп окружав Його та заповняв хату. Як тільки Господь зачав проповідати, народні маси громадилися з усіх сторін. Часто Спасителеві доводилося всідати в човен і з нього звіщати Добру Вістку. По проповіді, бувало, Господь ішов на пустиню. Юрба і туди бігла за Ним, забувала їсти та спати, і тоді Ісус Христос годував її силою чуда.

4. Незмінна добрість Спасителя справді причаровувала народні маси. Якось, проходить Господь повз будинок збірщика податків і бачить того лихваря за столом, повним грошей. «Ходи за мною!» каже Господь попросту, і Матей забуває СВОЇ гроші, хату та сім'ю. Він іде за Господом, Своїм апостолом, євангелистом та мучеником за Його вчення. Іншого дня, Господь добряче споглянув на розпусну та навіжену бісами Магдалину. I ось безталанна грішниця важко ридає, паде до ніг Вчителя, зрошує їх сльозами та підіймається чистенька й, назавжди, віддана Ісусові Христові. Так теж Учитель навернув лихваря Закхея, перелюбну жінку самарянку та свого учня, святого Петра.

5. Господи Ісусе Христе! З'явися душі моїй таким, яким Ти був у світі, коли маси народу юрбилися довкруги Тебе.

Як солодко було б мені почути з Твоїх уст колись сказані слова потіхи: «Я – добрий пастир. Добрий пастир життя своє за овець покладе. Наймит, що не є пастир, якому вівці не належать, – бачить вовка, що надходить, та й полишає вівці і біжить геть. А вовк хапає їх і розполохує. Бо він – наймит і не турбуються вівцями.

Я – добрий пастир і знаю своїх, а мої мене знають.

Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець. Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари. Я і їх мушу привести, і вчують вони мій голос, – і буде одна отара й один пастир».

6. Читачу, може ти не завжди держався Христової отари? Може хоч деякий час ти жив обплутаний тернами та колючками. Хто тоді прийшов за тобою? Хто визволив тебе з усіх тих пут, обережно, не роздряпуючи ран? Хто опісля пригорнув тебе до Свого серця та взяв на рамена?

Ти Його знаєш. Це той же Вчитель, що розповів цю притчу двадцять сторіч тому, а розказуючи, думав про тебе.

7. Ісус Христос виявив тобі особливі знаки уваги та ніжности, тобі одному відомі: внутрішні дотики, непомітні діяння Його ласки, часті поклики, часом навіть Божа ніжність для тебе, врешті надприродна атмосфера, в якій проживаєш і де Він залишить тебе.

Чого ж очікує Господь за стільки виявів доброти? Твоєї взаємности, щирої волі та гарячої й благородної любови.

Ця крупинка любови силою Його ласки, вартісніша в Божих очах за безліч світів.

8. Ісус Христос переконаний, що Його велика жертва не змарнована, якщо хоч одна душа полюбить Його беззастережно. Як поталанить Йому навернути до щирої покути хоч одного грішника, то Він не жалує минулої скорботи в Оливному Саді, забуває давні вияви невдячности, навстіж розкриває небесні брами та сповняє цю душу насолодою по вічні віки. Господи Боже, знаєш добре: не ходить про одну заяву моєї любови, а про мільйони й мільярди виявів, що можу осягнути колись. І не саму тільки останню годину мого життя хочу присвятити Тобі, а ціле моє життя та всі хвилини моїх днів та моїх ночей. Усе використаю для Тебе, для духа, дуже охоче. І це не якусь випадкову любов я офірую Тобі, але любов ніжну, добірну, великодушну та за моїми силами, досконалу.

9. Боже любови! Моє коротке земське існування – високовартне, бо ним я можу без труду дуже потішити Тебе! Аж прагну я виснажитись зовсім люблячи Тебе й забути про все інше, та й себе самого забути! Господи Ісусе, проживай більше в мені, заміни мене Собою, люби Себе мною та невпинно очищуй мою любов!

 

П'ЯТИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ II

 

Ісус Христос є дуже привітний.

«Ісус покликав дитину, поставив її серед них».

1. Хто має добре серце, той приймає всіх увічливо! В такого лице завжди спокійне, завжди одверте та завжди прихильне. Воно виявляє добрість серця.

Такий є Господь наш Ісус Христос.

За земського життя допускав Він до себе всіх із однаковою прихильністю. Його чоло було постійно безхмарне й – усміхнений зір. Кожний міг підійти до Нього без остраху і, справді, підходив. Фарисеї та садукеї підходили до Нього, щоб робити Йому труднощі та заставляти на Нього пастку. Ісус Христос унешкідливлював їх затії якимсь осяйним словом, чи то несподіваним зверненням чи чудом, але ніколи не проганяв їх.

Багаті запрошують Його на прийняття, або зо щирого подиву, або з марної чванливости. Господь Ісус приходить на гостину деколи незапрошений, запрошується Сам.

Ісус Христос буває і в домах багатих людей і в хатинах бідняків. Він відпочивав у Лазаревому домі в Магдалі, але теж і під стріхою Петрової тещі.

Однаково ласкаво звертається до багатого юнака, до вченого Никодима, до сліпого жебрака при шляху, як і до безталанного прокаженого, що здалеку прохав порятунку.

Він діє добро всім людям. Воскресив Свого друга Лазаря та вилікував вухо посіпаці Малхові. Повернув життя доньці старшини синагоги Яіра та одинакові бідної вдови з Наїм. Ісус Христос – завжди предобрий та ласкавий.

2. Однак окрему увагу приділяє дітям, злидарям, простим людям та сіромі. Цим, Ісус Чоловіколюбець, виявляє особливу люб'язність.

Учитель любить дітвору і з тим не криється. Любить, як дітвора горнеться з усіх усюдів. Христос пестить малят, бере на коліна та благословить їх. Петро ремствує на матерій за те, що діти заважають Учителеві та втомлюють Його і хоче їх прогнати. Господь заступається за ними.

3. За часів Спасителя мало-хто дорожив дітьми, мало-хто їх любив. У багатьох народів вирішали батьки при народженні дитини, чи їй жити, чи гинути!

Відколи Ісус Христос приголубив біля себе діток, постало чимало ясел, сирітських захистів та дитячих установ. Посвячені Богові діви та улюблені Христа-Царя царів стали служанками, виховницями та матерями цих опущених беззахисних істот, позбавлених сімейного тепла та любови.

4. Христове спочуття тулить до Себе все, що злиденне, покірливе та нещасне.

Він добре знав, як важко їм живеться на світі. Вони повністю здані є на ласку хлібодавців. Ніхто не скаже їм ласкавого слова, ніхто їх не пригорне. Дуже часто кидають їм, як ласку, в поті чола запрацьовану заплату. Часто вони зовсім беззахисні супроти насильства та несправедливости багатих.

Дуже терплять бідняки в такому становищі. Ісус Христос сильно турбувався їх горем та з небес зійшов на землю, перш за все, на порятунок та для піддержки смирних та голодних людей.

5. Хотів Він помогти їм якнайкраще та дуже милостиво простягнути до них помічну руку. Тому добродушний Господь Сам став бідняком. За словом св. Павла, Він став схожий на слугу.

Вродився у бідній сім'ї. Його Мати та прибраний батько – люди незначні. їм не має вступу до вельмож, і Творець світу народжується у вертепі, покладений до ясел, між волом та ослом.

Невдовзі завзялися на Нього можновладці. Ісус Христос опинюється в Єгипті. Там спочатку не має даху над головою, брак праці для Йосифа, недостача хліба для – Дитятка.

Нас зворушує до глибини картина цього Бога-Дитяти, що волею зазнав чорної нужди, бо хотів направду бути вбогим, самим звичайним зарібником.

В Назареті Христос-юнак вивчає столярське діло від Йосифа. З прибраним батьком-теслею стає Господь поденником, наймається на працю.

Ввечері вертається додому з теслярським начинням на рамені.

Отак Спаситель світу проживав робітником до тридцятого року життя.

6. Вибила пора Його прилюдної діяльности. «Увійшов своїм звичаєм суботнього дня в синагогу й встав, щоб читати. Йому подано книгу пророка Ісаї, і розгорнувши книгу, він натрапив на місце, де було написано: « Дух Господній на мені, бо він мене намастив. Послав мене нести убогим Добру Новину, проповідати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю, оповістити рік Господнього змилування».

7. Ось яке завдання Божого Вчителя: проповідати бідноті, спомагати простодушних, втішати зажурених, розковувати каторжників. Про це сповістив Господь, як тільки виступив прилюдно.

З цього часу облягали Господа хмарами, сірома та хворі, каліки та темні, глухі й німі та всякі бідолахи. Всі вони випрошують здоров'я, поради, потіхи й захисту від наклепників та від ворогів.

А Вчитель однаково кожного любить, лікує, підбадьорює та захищає. Він Сам – із простолюддя, та й сірома це чує. Юрба хоче обрати Його своїм царем.

8. Господь Ісус залишився однаковий до сьогодні!

Довгі сторіччя до Нього найрадше горнулися люди простенькі та незначні.

Противні Тобі, Господи, гордопишні дуки, закохані в свої маєтки. Не любі Тобі теж всі самовпевнені та самозадурені люди. Ти залишаєш тих, що кохаються в пишноті та могутності. Тобі миліша є покірна самотність душ, вільних від себе та від зайвих почувань.

9. Зате, Владико, Тобі любі душі, що не вірять собі, що не мають іншого захисту як Твоя доброта, іншої підпори як Твоє Серце, ані іншого знання як Твоя любов.

Ти так радо бачиш, як ці довірливі «діти» обступають Тебе, беруть Тебе за руку та голублять її. Їх простодушність наймиліша для Господа, і їх « неграмотність» вартніша Ісусові Христові за вчених, що бундючні своїми заслугами, дивляться з поблажливістю, якщо не з нехіттю, на цю дитячу побожність!

Ці мудрагелі не зрозуміли ані невимовної добрости Господа Ісуса Чоловіколюбця, ані своєї неймовірної вбогости.

Господи Ісусе ! Я дуже тішуся, що Ти приступний для тих, що мало знають, для покірних та незначних! Приєднуюся до таких.

Не знаю, та й знати не хочу нікого іншого, як лише Тебе та й Твою любов! Тож радо приймай мене.

 

 

П'ЯТИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ III

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-09

headinsider.info. Все права принадлежат авторам данных материалов.