Главная

Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






РОЗДІЛ ІІІ. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ


3.1 Перспективи торгівельних відносин України в системі СОТ

На сьогодні СОТ—це провідна організація, членами якої є вже близько 150 країн світу, на частку яких припадає понад 96 % обсягу світової торгівлі та 85 % населення світу. І Україна, вступивши в організацію, альтернативи не мала: або вона стає членом СОТ, або вона залишається на узбіччі міжнародної торгівлі, що з огляду на сучасні процеси глобалізації означатиме поступове економічне відставання. Але питання в іншому: на яких умовах увійти, як захистити свої інтереси перед гігантами світового бізнесу, як утримати власні позиції, не ставши заручницею ні ЄС, ні Америки, ні Росії.

Передбачалося, що участь України у Світовій організації торгівлі надасть переваги її громадянам, окремим галузям промисловості та країні в цілому[10]. Переваги, які пропонуються є взаємопов’язані між собою, що зображено на рис.3.1.:

Рисунок 3.1 Переваги які отримують громадяни підприємства та держава після вступу України у СОТ

Для цього потрібні: аналіз комплексу проблем, пов'язаних з процесом набуття Україною членства у СОТ, визначення основних здобутків і невирішених проблем, оцінка можливих позитивних і негативних наслідків, приєднання та обґрунтування пропозицій стосовно досягнення більшої ефективності зазначеного процесу. На сьогодні це є одним із головних пріоритетів зовнішньоекономічної політики України щодо інтеграції у світову економіку.[11] Майже всі політичні сили в Україні визнають неможливість ефективної діяльності в системі міжнародної торгівлі, якщо країна не є при цьому членом СОТ.

Ефективність зовнішньої політики нашої держави на поточному етапі залежить від урахування економічних переваг і недоліків отримання Україною статусу дійсного члена такої провідної інтеграційної структури, як Світова організація торгівлі.

До основних позитивних наслідків приєднання України до СОТ належать зростання обсягів експорту та пожвавлення виробництва у певних галузях економіки. Таке зростання є наслідком зменшення тарифних і нетарифних обмежень для українських товарів на світових ринках і витрат на транспортування товарів національного походження, враховуючи свободу транзиту товарів територією країн—членів СОТ. При цьому забезпечено кращі умови захисту українських виробники) шляхом справедливого вирішення торговельних спорів і відповідного скорочення дискримінаційних заходів, що застосовуються до українських експортерів).

Іншим позитивним моментом є те, що вітчизняні підприємства є учасниками міжнародної торгівлі на більш стабільних і передбачуваних умовах, маючи при цьому доступну інформацію щодо законодавства та правил у галузі торгівлі в інших країнах. Створення таких умов є наслідком поширення на вітчизняні підприємства принципів, норм і стандартів) СОТ, апробованих протягом десятиріч у багатьох країнах світу, та відповідної трансформації українського законодавства. У подальшому ці умови сприятимуть збільшенню іноземних інвестицій в економіку держави.

Крім того, вітчизняні виробники отримають полегшений доступ до світових ринків товарів, послуг, технологій та капіталів, а іноземні компанії—до ринків збуту в Україні. Все це буде додатковим стимулом для підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств і впровадження ними новітніх технологій.

Водночас уряд України матиме можливість використання міжнародних заходів захисту внутрішнього ринку. Це зокрема застосування антидемпінгових і компенсаційних заходів захисту внутрішнього ринку від субсидованого експорту і введення тимчасових обмежень імпорту з метою вирівнювання платіжного балансу.

Набуття Україною членства в СОТ—необхідний практичний крок на її шляху до європейської інтеграції.[12] Так, виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами, більшість статей якої грунтуються на принципах СОТ, реалізації положень Спільної стратегії ЄС щодо України і запровадження зони вільної торгівлі з ЄС неможливі були без вступу України до СОТ. При цьому вступ до СОТ забезпечує передбачуваний розвиток торговельно-економічних стосунків України з країнами Центральної, Східної та Західної Європи і країнами Балтії.

Зі вступом України до СОТ пов'язані і негативні наслідки. Так, з метою вступу до СОТ Україна має зменшити тарифні та нетарифні обмеження, які застосовуються для захисту внутрішнього ринку, з одночасним скороченням державної підтримки для окремих галузей національної економіки (сільське господарство, автомобілебудування). Внаслідок цього вітчизняні підприємства в багатьох випадках змушені будуть діяти в умовах жорсткої конкуренції. Крім того, лібералізація торговельного режиму України збільшить залежність національної економіки від стану світової економіки. Але за кількістю та значимістю для України переважають позитивні наслідки приєднання до СОТ. Водночас варто звернути увагу нате, що в окремих галузях економіки може утворюватися різне співвідношення позитивних і негативних наслідків вступу до СОТ.

Потрібно наголосити, що небезпечність форсування вступу до СОТ полягала в тому, що Україна могла стати членом цієї організації на неприйнятних умовах, чим завдасть шкоди багатьом галузям економіки. Крім того, необхідно врахувати, що наслідки вступу до СОТ змінюватимуться у часовому вимірі.[14] Так, негативний наслідок у перспективі може перетворитися на позитивний або навпаки. ажливо зазначити, що в середньому тривалість процесу вступу будь-якої країни до СОТ становить 4—6 років. Процес вступу України до цієї організації дещо затягнувся, оскільки вона близько 10 років перебувала у стані країни — претендента на вступ.

У процесі гармонізації національного законодавства кожна країна— претендент на вступ до СОТ має дотримуватися певних правил. Серед них можна виокремити чотири основні, на яких побудовано багатосторонню торговельну систему СОТ:

1. Захист вітчизняної промисловості тільки за допомогою тарифів. Це правило дає змогу країнам захищати внутрішнє виробництво від іноземної конкуренції за умови, що такий захист забезпечується тільки шляхом застосування тарифів, які підтримуються на низькому рівні. Правило містить важливий виняток, що дає можливість країнам, які мають труднощі з платіжним балансом, вводити обмеження імпорту з метою захисту свого фінансового стану;

2. Передбачення зменшення та скасування тарифів і інших бар'єрів у торгівлі шляхом проведення багатосторонніх переговорів. Тарифні ставки та інші зобов'язання, погоджені під час таких переговорів, наводяться у розкладі кожної країни, що зобов'язується не застосовувати тарифи або інші мита та збори за ставками, які перевищують зазначені у її Розкладі;

3. Принцип режиму найбільшого сприяння, який передбачає, що погоджуючись на надання такого режиму, країна-член зобов'язується провадити недискримінаційну політику і не надавати одній країні менш сприятливий режим порівняно з іншими в усіх питаннях, пов'язаних із зовнішньою торгівлею товарами;

4. Це правило національного режиму, яке доповнює принцип режиму найбільшого сприяння і вимагає, щоб після сплати мита та інших зборів імпортований товар отримав режим не менш сприятливий, ніж той, що одержують аналогічні товари, вироблені вітчизняними виробниками. Тобто країна не може застосовувати до імпортних товарів внутрішні податки і збори за ставками, вищими від тих, що застосовуються до аналогічних вітчизняних товарів.

Трансформацію українського законодавства відповідно до принципів, норм і стандарті в СОТ, апробованих протягом десятиріч у багатьох країнах світу, вже сьогодні можна зарахувати до позитивних наслідків приєднання України до СОТ.

3.2. Шляхи покращення зовнішньоекономічної діяльності України

Важливу роль у подальшому розвитку зовнішньої торгівлі України відіграватиме структурна перебудова її економіки. У цьому плані одним із першочергових структурних пріоритетів є збільшення обсягів виробництва і продажу на світовому ринку продукції військово-промислового та аерокосмічного комплексів, стимулювання експортного потенціалу інших галузей, захист внутрішнього ринку[7].

Перехід до ринкової системи господарювання об’єктивно вимагає піднести ефективність використання основного капіталу, посилити інноваційний процес в усіх галузях національної економіки.

З метою усунення зазначених вище негативних явищ в сфері зовнішньоекономічних відносин Україні необхідно розв'язати такі завдання:[12]

- по-перше, обмежувати ввіз продукції чорної металургії, покращувати якість металу, зменшувати масу готових виробів, домагатися міжнародних сертифікатів на свою продукцію тощо.

- По-друге, визначити пріоритетні напрямки розвитку експортної спеціалізації, переорієнтуватися на виробництво наукомісткої продукції і ресурсозберігаючих технологій у сфері верстатобудування, літакобудування, ракетно-космічної техніки, створення нових видів металів.

- По-третє, відмінити податок на додану вартість на продукцію, що вивозиться з України, (оскільки це призводить до необґрунтованого зростання цін і штучно знижує її конкурентоспроможність); відмінити імпортне (ввізне мито) на такі стратегічні для України товари, як нафтопродукти, ліс, кольорові метали, целюлоза. У той же час доцільно обмежити імпорт алкогольних напоїв, цигарок тощо.

- По-четверте, виготовляти в Україні імпортозамінну продукцію: зернові, кормо- і картоплезбиральні комбайни, тролейбуси, автобуси, холодильники, автомобілі, тканини та ін. Водночас, експортуючи переважно товари паливно-енергетичної групи, слід значно поліпшити обробку сировини (титану, граніту, урану, сільськогосподарської продукції). Так, глибина переробки сільськогосподарської сировини в Україні становить лише близько 50% від рівня розвинутих країн.

- По-п’яте, враховуючи низьку конкурентоспроможність продукції в Україні, не слід поспішати з подальшою лібералізаціею експортно-імпортних відносин, на яку нашу державу активно підштовхує Міжнародний валютний фонд та Світовий банк. Йти таким шляхом можна, лише зміцнюючи конкурентоспроможність товарів. Навіть у США понад 35% товарів захищені нетарифними бар’єрами.

- По-шосте, слід заохочувати іноземних інвесторів. Найважливішою умовою цього є стабільність чинного законодавства у зовнішньоекономічній діяльності.

- По-сьоме, важливо налагодити надійний митний контроль. Так, у розвинутих країнах світу держава бере на себе облік і всебічно контролює експорт та імпорт товарів. В Австрії, зокрема, їй відома адреса кожного постачальника, ціни його товару, обсяг, сертифікація товарів. Цей процес супроводжується контролем податкових і банківських установ. В Україні недосконалий сам Митний кодекс: у ньому налічується лише 164 статті, тоді, як у Митному кодексі Росії – понад 400 статей.

Це, звичайно, не всі проблеми входження України в світове господарство, бо треба також звернути увагу, по-перше, на успішно функціонуючі економіки інших країн, які б могли стати певним взірцем для нашої країни. По-друге, це запозичення досвіду впровадження радикальних економічних реформ, трансформацію соціально-економічної системи до принципово нового якісного стану. По-третє, це вивчення економічного потенціалу інших країн з метою встановлення з ними розгалужених дво- та багатосторонніх господарських зв’язків, поглиблення міжнародного поділу праці та ін.

Для досягнення цих цілей уряд планує здійснити ряд термінових заходів. Впровадження єдиного принципу валютного контролю і валютного регулювання на всі види торгових та неторгових операцій з іноземними державами. Забезпечення максимального зменшення переліку товарів, експорт та імпорт яких підлягає квотуванню та ліцензуванню.

З метою усунення диспропорцій між внутрішніми цінами і цінами світового ринку, здійснити формування раціональної структури експорту та імпорту, збільшити бюджетні надходження, ввести в дію систему експортного (підвищеного за обмеженим колом товарів) та імпортного мита. Експортний митний тариф вилучає з експортних продуктів дотації та частину (до 50%) надприбутків (різницю між світовою та внутрішньою ціною в національній валюті).

Уряд України заохочує залучення іноземних інвестицій в економіку країни. Водночас для пільгового режиму оподаткування встановлено мінімальний розмір вкладу іноземного інвестора в статутний капітал підприємств з іноземними інвестиціями (50 тис. дол., а для банків, страхових, фінансових та інвестиційних компаній – 100 тис. дол.), але не менше 20% статутного капіталу.

Як вже було зазначено, важливу роль у подальшому розвитку зовнішньої торгівлі України відіграватиме структура перебудова її економіки. У цьому плані одним із першочергових структурних пріоритетів є збільшення обсягів виробництва і продажу на світовому ринку продукції військово-промислового та аерокосмічного комплексів, стимулювання експортного потенціалу інших галузей, захист внутрішнього ринку.

 

ВИСНОВКИ

Економічні перетворення, які відбуваються в Україні, мають на меті поступову інтеграцію українських підприємств до системи міжнародних економічних зв'язків, з одного боку, і залучення іноземних підприємців до діяльності в Україні - з другого.

Значимість таких зв'язків у розвитку країн, у тому числі й України, постійно зростає. Історичний розвиток ряду країн підтверджує позитивний вплив і вигідність розширення участі кожної з них у міжнародній торгівлі та у різноманітних формах міжнародних зв'язків.

Очевидним є той факт, що зовнішньоекономічна діяльність кожної країни є важливою умовою її економічного зростання (і для України також). Особливо це актуально за сучасних умов, коли набувають інтенсивного розвитку процеси міжнародної економічної інтеграції, транснаціоналізації, міжнародної торгівлі, глобалізації світового господарства.

У даній курсовій роботі досліджувалась сучасна зовнішньоекономічна діяльність України на прикладі її міжнародної торгівлі в трьох аспектах.

У І розділі розглядалось питання теоретичної сторони зовнішньоекономічної діяльності, її сутність та форми. Таким чином було виявлено, що зовнішньоекономічна діяльність – це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на відносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. А саме - міжнародна торгівля та її стан в нашій державі саме на сучасному економічному етапі

У ІІ розділі досліджувалась практична сторона обраної теми, а якщо конкретніше – зовнішньоекономічна діяльність України з іншими країнами на перспективах функціонування експорту та імпорту товарів.

Було розглянуто її міжнародні зв'язки в першу чергу з країнами ЄС, а також з Росією та країнами СНД. Стало зрозумілим, що Зовнішньоекономічна діяльність сприяє розвитку перспективних напрямів експортного потенціалу, на що треба зробити великий акцент нашій країні для її подальшого ефективного розвитку і досягнення рівня сучасних розвинутих країн; щодо імпорту - саме за рахунок зовнішньоекономічної діяльності наша країна вирішує проблему нестачі енергоносіїв, новітніх машин та устаткування, технологій, деяких товарів народного споживання, але його об'єми необхідно зменшувати задля розвитку національного товару , що у перспективі дасть змогу досягти бажаних економічних результатів.

У ІІІ розділі розглядались проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності України та можливі шляхи їх вирішення. Формування зовнішньоекономічних зв’язків України тягне за собою виникнення багатьох проблем, пов’язаних з цим процесом, подолання яких потрібно для подальшого успішного функціонування зовнішніх зв’язків.

В даному аспекті можна виділити наступні ключові проблеми розвитку українських зовнішніх зв’язків, які потребують першочергового вирішення:

- розширення та розвиток вітчизняного ринку товарів

- поліпшення якісних характеристик вітчизняних товарів;

- подолання зовнішніх факторів, що мають негативний вплив, тобто господарської кризи, політичної та соціальної нестабільності;

- формування узгодженої системи державного регулювання, яке надасть змогу поставити правильні пріорітети для економічного розвитку;

- підвищення якості продукції та надання товарного виду;

- зниження рівня інфляції в українській економіці;

- знаходження нових ринків збуту для українських товарів;

- поліпшення загальних відносин з ЄС, Росією та країнами СНД.

Підсумовуючи усе вищесказане, можна прийти до висновку, що єдина життєздатна економічна діяльність – це зовнішньо орієнтована стратегія, спрямована на якомога ширшу інтеграцію економіки України з міжнародною торговельною спільнотою. В ідеалі така стратегія має включати стабілізування економічної ситуації в нашій державі і побудову міцних та чесних зв'язків з іншими державами, а саме через ексортно-імпортні зв'язки цього можна досягти. Шляхом повного використання своїх порівняльних переваг у такому лібералізованому середовищі Україна матиме максимальну користь від міжнародної торгівлі в короткостроковій та довгостроковій перспективі.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльніст", ст.4.

2. Бойко Наталія - Наукові конференції "ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ"/ Біла Церква, Україна, 2014;

3. Власюк Т.О. Специфіка забезпечення зовнішньоторговельної безпеки України в умовах глобалізації / Т.О. Власюк // Стратегічні пріоритети. – 2014. – №4. – С. 53-63.;

4. Горбатенко В.О Зовнішньоекономічна діяльність підприємства / В. О. Горбатенко // Київ - 2012. - с. 34-39;

5. Козак Ю.Г., Лук’яненко Д.Г., Макогін Ю.В. / Міжнародна економіка. – К.,ЦУЛ, 2011. – 396с.;

6. Лаврова Ю.В.- Конспект лекцій, Харків, 2012 "Економіка підприємства та маркетинг";

7. Мисик Г.І., науковий керівник Римарева Л.М. Проблеми ефективної зовнішньоекономічної діяльності України /Київський національний торговельно-економічний університет, Вінницький торговельно-економічний інститут / Наукові конференції 2012р.;

8. Мочерний С.В. (відп. ред.) та ін./ Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. /– К.: Видавничий центр “Академія”, 2010. – 864 с.;

9. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: підручник - КНЕУ, 2013.;

10. Овдієнко П.В.- Економічна теорія- Стан та перспективи розвитку міжнародної торгівлі/ Харків 2011. С. 113-115;

11. Санду В. М., Галушка Є. О.Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці, Україна / Стаття "ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ" 2015р.

12. Сухоруков М.В. слухач групи Д-32 факультету підготовки магістрів державного управління ХарРІ НАДУ, м. Харків / Стаття "СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ УКРАЇНИ" 2014р

13. Філіпенко А.С., Вергун В.А., Бураківський І.В. та ін. / Економіка зарубіжних країн: підручник - 2-ге вид. - К.: Либідь, 2014.14. Філіпенко, А. С. Міжнародні торговельні зв'язки України: генезис і структура : навч. посіб. / А. С. Філіпенко. — К. : Знання України, 2013. - 223 с.

15. Сайт Освіта.ua [Електронний ресурс] Режим доступу: http://osvita.ua/vnz/reports/international-relations/19399/

16. Офіційний сайт Державної служби статистики. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-09

headinsider.info. Все права принадлежат авторам данных материалов.