Главная

Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






ОРГАНІЗАЦІЯ РЕВІЗІЙНОГО ПРОЦЕСУ


План:

3.1 Аналітичні процедури – метод отримання аудиторських доказів

3.2 Організація ревізійного процесу і підписання матеріалів контролю.

3.3 Реалізація результатів контрольних заходів.

3.4 Етапи проведення ревізії.

 

3.1 АНАЛІТИЧНІ ПРОЦЕДУРИ – МЕТОД ОТРИМАННЯ АУДИТОРСЬКИХ ДОКАЗІВ

При проведенні перевірок внутрішнім аудиторам необхідно приділяти належну увагу аналітичним процедурам. Вони визначені як вид незалежних процедур для отримання аудиторських доказів.

Аналітичні процедури – це методи отримання аудиторських свідчень, які полягають у виявленні, аналізі та оцінці співвідношень між фінансово-економічними показниками діяльності економічного суб’єкта, який перевіряється.

Аналітичні процедури являють собою різновид перевірок фінансової та нефінансової інформації шляхом проведення досліджень і порівнянь даних та тенденцій. У той же час існує досить поширена хибна думка, що термін “аналітичні процедури” означає проведений у рамках аудиторської перевірки аналіз фінансово-господарської діяльності економічного суб’єкта, що перевіряється. Це абсолютно невірно. Аналітичні процедури використовуються у процесі формування думки про достовірність бухгалтерської звітності підприємства, а аналіз його фінансово-господарської діяльності починається, після того, як ця достовірність установлена, оскільки аналізувати фінансово-господарську діяльність економічного суб’єкта при недостовірності його бухгалтерської звітності щонайменше безглуздо. Іншими словами, аналіз фінансово-господарської діяльності економічного суб’єкта починається там, де закінчується аудит (а значить і аналітичні процедури) його бухгалтерської

 

звітності. Інша справа, що аналітичні процедури та аналіз фінансово-господарської діяльності містять багато загальних прийомів, оскільки базуються на методах економічного аналізу. Тому внутрішні аудитори можуть здійснювати аналіз фінансово-господарської діяльності як спільну послугу.

Застосування аналітичних процедур дає змогу підвищити якість і скоротити витрати часу на проведення внутрішнього аудиту. Аналітичні процедури можуть використовуватись протягом всього процесу аудиту на різних етапах його проведення: на стадії планування, безпосередньо при проведені перевірки та при підсумковому, загальному огляді на стадії завершення аудиту.

Аналітичні процедури являють собою достатньо складний інструментарій, застосовувати який повинні висококваліфіковані спеціалісти. Для грамотного застосування даних процедур та інтерпретації отриманих результатів слід чітко розуміти мету їх проведення.

Основна мета – визначення (попередня діагностика) наявності або відсутності незвичайних або невірно відображених у бухгалтерській звітності фактів та результатів господарської діяльності, що визначають галузі потенційного ризику та які вимагають особливої уваги внутрішнього аудитора. Слід пам’ятати, що аналітичні процедури ефективні тільки в тому випадку, коли витрати на їх проведення нижчі, ніж витрати, пов’язані із здійсненням аудиторських процедур, що полягають у детальній перевірці залишків і обігів за рахунками бухгалтерського обліку.

Окрім того аналітичні процедури застосовуються для:

- вивчення діяльності економічного суб’єкта та сфер потенційного ризику;

- оцінки аудиторського ризику;

- виявлення фактів викривлення фінансової звітності;

- скорочення деталізованого тестування під час перевірки;

- оцінки фінансового стану економічного суб’єкта та перспектив безперервності його діяльності.

 

У світовій практиці проведення аудиторської перевірки аналітичні процедури вважаються настільки важливими, що їх застосування виправдано вимагати при будь-якому виді аудиту. У роботі Робертсона Дж. наводяться результати дослідження Американського інституту дипломованих громадських бухгалтерів, яке дало змогу встановити, що на думку аудиторів, аналітичні процедури допомагають виявити 27,1% помилок, прогнозування й дискусії – 18,5%, а разом взяті ці “неточні” процедури – 45,5% помилок.

Аналітичні процедури включають у себе аналіз фінансового стану суб’єкта господарювання, аналіз фінансових результатів діяльності суб’єкта господарювання, аналіз обіговості обігових активів (оцінку ділової активності), оцінку потенційного банкрутства є незалежними аудиторськими процедурами, що застосовуються внутрішніми аудиторами для обгрунтування аудиторських доказів. Вони відносяться до числа найбільш ефективних з точки зору часу й сил аудиторських процедур.

При проведенні аналітичних процедур слід звернути особливу увагу на оцінку можливості функціонування підприємства в майбутньому, інакше кажучи оцінити, чи не є даний суб’єкт господарювання потенційним банкрутом. Оцінку задовільного стану балансу підприємства слід проводити двічі: на етапі планування внутрішнього аудиту (на базі звітності до її перевірки) та на етапі складання висновку, коли до балансу суб’єкта господарювання внесені виправлення за результатами перевірки.

Аналітичні процедури на стадії плануванняможуть допомогти у виявленні помилок, які призводять до виникнення певних ризиків, наприклад, зниження платоспроможності чи робочих характеристик, які можуть значно вплинути на фінансову звітність. Крім того, порівняння поточної інформації з інформацією за попередній рік і планами на поточний період можуть полегшити внутрішньому аудитору виявити сприятливі й несприятливі тенденції, значні відхилення від очікуваних результатів, особливості поточної фінансової та

 

інвестиційної діяльності та інші зміни. А порівняння результатів фінансової діяльності суб’єкта господарювання та інших підприємств галузі в цілому може бути корисним для визначення, чи узгоджується діяльність суб’єкта господарювання з діяльністю аналогічних підприємств.

Знайомство з бізнесом має бути обов’язковим етапом у роботі внутрішнього аудитора. Внутрішній аудитор повинен отримувати достатньо інформації про бізнес суб’єкта господарювання та галузь, щоб визначити події, операції, дії, що можуть вплинути на фінансову інформацію. Такі відомості мають включати:

1)детальну інформацію про галузь народного господарства, в якій діє підприємство – необхідно вивчити специфічні питання (законодавство, чи спостерігається в цій галузі падіння або зростання, рівень конкуренції, сфера діяльності та інші);

2)детальну інформацію про підприємство: обсяг його діяльності, досвід управління, фінансові результати попередніх років, ймовірність зовнішнього впливу на досягнення мети та виконання завдань.

Внутрішньому аудитору необхідно постійно мати на увазі й використовувати відомості, одержані в результаті попередніх перевірок. Підсумком аналізу в цьому випадку повинна бути оцінка змін різних абсолютних відносних показників. Ці зміни можуть відображати важливі тенденції чи специфічні події, які необхідно враховувати при плануванні внутрішньоаудиторської перевірки.

Якщо на етапі планування перевірки стало ясно, що стан бухгалтерського балансу суб’єкта господарювання незадовільний, то керівництву відділу внутрішнього аудиту слід про це терміново доповісти вищому керівництву, або навіть власнику. Якщо в результаті перевірки та в разі виявлення помилок бухгалтерський баланс суб’єкта господарювання набув ознак неплатоспроможності, то внутрішньому аудиту слід відобразити цей факт в аудиторському висновку.

Згідно з міжнародною аудиторською практикою, якщо перевірене аудитором підприємство припинить свою діяльність потягом року в результаті банкрутства, то не залежно від даного ним висновку, аудитор може бути залучений до судового розгляду.

При проведенні аналітичних процедур, внутрішній аудитор може також використовувати програмні засоби, що значно ефективніше, ніж проведення розрахунків. Алгоритм, який закладений в основу проведення аналізу фінансового стану підприємства, як в тому так і в іншому випадку, базується на взаємозв’язках, внутрішньо притаманних балансу та іншим формам звітності.

В силу того, що більшість аналітичних процедур формалізовані, внутрішній аудитор при їх проведенні може застосовувати спеціальне програмне забезпечення для кращого ефекту.

Фінансова оцінка бухгалтерської звітності у стислому й концентрованому вигляді необхідні внутрішньому аудитору як орієнтири. Вони відіграють роль підказки для вибору правильного рішення у процесі аудиювання. Необхідну інформацію можна отримати з таких джерел: протоколів засідань ради директорів, кореспонденції та інших аудиторських файлів минулого року, постійного файлу (незмінна інформація), розмов з персоналом клієнта про всі зміни у структурі управління, в облікових системах, про очікувані результати у фінансових позиціях, поточний розвиток, про діяльність підприємства, виходячи з прогнозів стану економіки в цілому й галузі зокрема.

Обізнаність внутрішнього аудитора внаслідок застосування аналітичних процедур на цьому етапі додає йому впевненості у своїх діях, допомагає правильно спланувати перевірку.

Планування – це не просто механічне складання переліку аудиторських процедур, які повторюються у процесі будь-якої перевірки. Кожен об’єкт перевірки індивідуальний і це необхідно брати до уваги при плануванні. Внутрішньому аудитору завжди необхідно пам’ятати про існування різних видів

 

ризику, викликаних несумісністю окремих елементів, цифр фінансової звітності та загального ризику за операціями в цілому. Ризик аудиту полягає в наявності суттєвих невідповідностей, помилок і порушень чинного законодавства та можливості їх невиявлення в процесі аудиторської перевірки. Планування – це процес, який дає змогу раціонально провести аудит і одночасно зменшити ризик суттєвих моментів.

На стадії планування внутрішнього аудиту виконання аналітичних процедур сприяє розумінню діяльності суб’єкта, який перевіряється, виявленню зон потенційних ризиків та більш точному визначенню ступеня аудиторського ризику. При формування загального плану та програми аудиту застосування аналітичних процедур сприяє скороченню кількості та обсягу інших аудиторських процедур.

Існує реальний зв’язок між необхідністю аналітичних процедур, їх результатами, використанням цих результатів при плануванні перевірки й тими помилками, які згодом вдалося виявити, попередньо визначивши їх за непрямими свідченнями.

Слушною є думка Дорош Н.І., що визначення зон можливих помилок при плануванні аудиту має ймовірний характер, але не можна забувати, що первинна фінансова звітність являється її складником як така, що достовірно відображає дійсність. На етапі планування у внутрішнього аудитора, ясна річ, не можуть виникнути сумніву щодо достовірності її статей. Мета планування полягає у визначенні процедур обгрунтування передумов таких тверджень.

Для виконання цих завдань використовуються такі аналітичні процедури: вивчення фінансової звітності, порівняння абсолютних і відносних показників звітності підприємства та коефіцієнтів, розрахованих на її основі.

Корисною вважається початкова інформація про наявність незвичних відхилень, отримана в результаті дослідження різних коефіцієнтів, а саме: коефіцієнтів фінансової стійкості, ліквідності, ділової активності, рентабельності

 

тощо. У коефіцієнтах закладені найбільш загальні усталені тенденції, бо вони несуть інформацію про найбільш ймовірні взаємозв’язки різних показників. Ці тенденції можуть бути постійним фоном для подальшого аналізу. Кваліфікація внутрішнього аудитора в цьому разі проявляється у вмінні визначити ці загальні тенденції, враховуючи їх при аналізі більш конкретних.

На етапі безпосереднього проведення перевіркивнутрішній аудитор може виконувати аналітичні процедури для дослідження незвичайних відхилень показників бухгалтерської звітності суб’єкта господарювання. Адже використання в аудиторському процесі аналітичних методичних прийомів дає змогу встановити загальний стан об’єктів контролю: невиконання замовлення випуску продукції відповідно до укладених угод, зменшення продуктивності праці проти запланованої, неритмічність виробництва продукції, збільшення браку, збитковість окремих видів продукції, перевитрати сировини й матеріалів проти норм, неоптимальні маршрути перевезення продукції тощо.

Крім того, аналітичні процедури дають можливість виявити фактори, які негативно вплинули на результати фінансово-господарської діяльності виробничих одиниць підприємства, об’єднання, а також встановити подальший напрям контрольно-аудиторського процесу з метою виявлення місць зосередження різних втрат і перевтрат, а також конкретних осіб, відповідальних за незадовільні результати господарювання.

На завершальному етапі внутрішнього аудитуз даними попередніх періодів нерідко порівнюються узагальнюючі показники бухгалтерської звітності суб’єкта господарювання: прибуток, обсяги реалізації, фонд заробітної плати тощо. Аналітичні процедури повинні застосовуватись також для оцінки припущення безперервності діяльності суб’єкта господарювання(тобто необхідно оцінити, чи зможе він продовжити свою діяльність та виконати свої зобов’язання протягом як мінімум 12 місяців, які йдуть за звітним періодом), а це типово аналітичне завдання як за формулюванням, так і за методикою вирішення. Окрім

 

того, аналітичні процедури можуть застосовувати керівники аудиторської перевірки та старші аудитори для виявлення можливих похибок внутрішнього аудиту.

Вибір аналітичних процедур залежить від мети їх проведення, доступності та адекватності необхідної для цього інформації, виду діяльності суб’єкта господарювання та професійного судження внутрішнього аудитора.

Застосування аналітичних процедур у внутрішньому аудиті обумовлено причинно-наслідковими зв’язками між аналізованими показниками: як фінансовими, так і нефінансовими (небухгалтерськими).

Наприклад кошти, що спрямовуються на заробітну плату, повинні, як правило, корелювати з обсягом випущеної продукції. Величина визначених податків і зборів має бути тим більшою, чим більше дохід від реалізації продукції (робіт, послуг). Розмір амортизаційних відрахувань пов’язаний з вартістю основних засобів, що знаходяться на балансі підприємства, а величина витрат на їх ремонт значною мірою залежить від рівня зношеності основних засобів.

Аналітичні процедури полягають у пошуках залежностей (взаємозв’язку) між параметрами, що характеризують діяльність суб’єкта господарювання. Динаміка таких залежностей, як правило, стабільна, а зміни, що виникають, повинні бути логічними. При появі неочікуваних значних відхилень внутрішній аудитор повинен з’ясувати причини й ретельно проаналізувати їх. У міжнародній практиці неочікувані значні розходження між фінансовими даними, які були піддані аудиту, за звітний рік та іншими даними, які виступають базою для порівняння, дістали назву “незвичні коливання”. Про такі коливання йде мова, коли значні розходження не очікуються, але мають місце, чи, навпаки, коли очікувані значні розходження не відбуваються. Внутрішній аудитор не повинен виходити з того, що діяльність суб’єкта господарювання, а отже, й показники, що його характеризують, не можуть істотно змінюватись. Але всі такі зміни повинні отримати логічні й достатні пояснення. Важливо відзначити, що саме знаходиться

 

в основі відхилень: обгрунтовані економічні процеси чи облікові помилки й викривлення. Таким чином, застосування у внутрішньому аудиті аналітичних процедур має забезпечити виявлення сфер потенційного ризику, які вимагають підвищеної уваги внутрішнього аудитора.

При проведенні перевірки внутрішній аудитор може застосовувати такі аналітичні процедури:

порівняння фактичних показників бухгалтерської звітності з плановими (кошторисними) показниками, визначені економічним суб’єктом;

порівняння фактичних показників бухгалтерської звітності з прогнозними показниками, самостійно визначеними внутрішнім аудитором;

порівняння показників бухгалтерської звітності та пов’язаних з ними відносних коефіцієнтів звітного періоду з нормативними значеннями, установленими чинним законодавством або самим господарюючим суб’єктом;

порівняння показників бухгалтерської звітності з середньогалузевими даними;

порівняння показників бухгалтерської звітності з небухгалтерськими даними (даними, які не входять до складу бухгалтерської звітності);

аналіз змін з плином часу показників бухгалтерської звітності та відносних коефіцієнтів, пов’язаних з ними;

інші види аналітичних процедур, у тому числі й тих, які враховують індивідуальні особливості організаційної структури суб’єкта господарювання, у відповідності до якої здійснюється внутрішній аудит.

Результати проведення аналітичних процедур повинні бути використані для отримання аудиторських свідчень. Однак заключні висновки стосовно конкретного питання внутрішньому аудитру доцільно робити на базі даних аналізу всієї сукупності аудиторських свідчень, отриманих з досліджуваного питання. Окрім того, слід зазначити, що проведення аналітичних процедур – творча робота й внутрішнім аудиторам потрібні певні зусилля, щоб підготувати типові прийоми та методики в цій галузі.

Складність аналітичних процедур окупається їхньою ефективністю. Аналітичні процедури набули значного поширення в міжнародній практиці. Їх застосування дійсно зручне та суттєво полегшує роботу внутрішніх аудиторів. Адже за допомогою цих процедур можна отримати інформацію швидше, ніж при безпосередній перевірці первинних бухгалтерських документів.

 

3.2 ОРГАНІЗАЦІЯ РЕВІЗІЙНОГО ПРОЦЕСУ І ПІДПИСАННЯ МАТЕРІАЛІВ КОНТРОЛЮ

Процес ревізії виконується згідно узгодженого плану. Службова особа, яка очолює контрольний захід, повинна детально ознайомитися з матеріалами контрольних заходів, що підготовлені кожним учасником контрольного заходу, та розглянути їх на предмет змісту і форми документування результатів контрольних заходів та дотримання основних принципів викладення інформації. За результатами розгляду керівник контрольного заходу оцінює повноту та якість розкриття теми контрольного заходу та приймає відповідне рішення щодо достатності або необхідності опрацювання матеріалів контрольних заходів.

У разі проведення спільних контрольних заходів службовими особами суб'єктів державного фінансового контролю з окремих питань матеріали передаються керівнику контрольного заходу, який відповідає за узагальнення матеріалів контрольних заходів.

До закінчення встановленого терміну проведення контрольних заходів, як правило, службові особи КРУ повинні подати керівнику та посадовим особам, відповідальним за фінансову діяльність об'єкта контролю, на ознайомлення і підпис акт (довідку) перевірки.

Керівник, головний бухгалтер та інші особи, яким надано право підпису фінансових документів, ознайомлюються і підписують акт (довідку) упродовж не більше трьох днів з дати його вручення (надходження). У разі проведення перевірки за зверненням правоохоронних органів по закінченню контрольних

 

заходів складається акт (довідка), кожна сторінка якого (якої) підписується як представником КРУ, так і посадовими особами об'єкта контролю.

У разі відмови керівника та посадових осіб об'єкта контролю від ознайомлення і підписання офіційної документації, посадові особи КРУ засвідчують це актом про відмову від підписання за своїми підписами в день передачі офіційної документації на ознайомлення та підписання. Водночас, офіційна документація надсилається рекомендованим листом керівнику об'єкта контролю для ознайомлення за місцезнаходженням об'єкта контролю. При здійсненні належних заходів щодо реалізації матеріалів контрольних заходів обов'язково зазначається у супровідних матеріалах факт відмови від ознайомлення з матеріалами контрольного заходу від їх підписання.

Акт (довідка) реєструються у КРУ після підписання його посадовими особами об'єкта контролю. Якщо контрольний захід здійснювався за межами населеного пункту, в якому розташовується КРУ, то реєстрація акта (довідки) здійснюється в перший робочий день після повернення керівника робочої групи з відрядження.

За наявності заперечень або зауважень щодо акта (довідки) перевірки керівник, головний (старший) бухгалтер чи інші особи підписують акт (довідку) із застереженнями (зауваженнями) про це перед своїми підписами і не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня його вручення (надходження) подають його письмово до КРУ. Якщо впродовж зазначеного п'ятиденного терміну заперечення чи зауваження щодо акта (довідки) не надійдуть, то КРУ має право здійснити належні заходи. У виняткових випадках за письмовим зверненням керівника об'єкта контролю, термін подання заперечень чи зауважень може бути продовжений керівником установи (організації), за дорученням якого проводилась перевірка.

КРУ повинно розглянути такі зауваження (заперечення) протягом 15 робочих днів та надати письмовий висновок щодо їх обґрунтованості.

 

У разі проведення контрольних заходів за зверненням правоохоронного органу, матеріали контрольних заходів (офіційна і додаткова документація) згідно з описом передаються до правоохоронного органу із супровідним листом протягом 7 робочих днів після підписання офіційної документації або складання акта про відмову від ознайомлення та підписання, а за наявності зауважень (заперечень) суб'єкта господарювання, який підлягав контролю, - не пізніше 20 робочих днів з дня їх отримання КРУ.

У разі відсутності на суб'єкті господарювання осіб, які повинні підписати офіційну документацію або надати письмові пояснення, КРУ письмово інформує про це правоохоронний орган.

 

3.3 РЕАЛІЗАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ КОНТРОЛЬНИХ ЗАХОДІВ

Інформація про результати контрольних заходів подається керівництву підприємства у терміни, визначені наказом про проведення контрольного заходу.

У тих випадках, коли вжитими протягом перевірки заходами не забезпечено повне усунення виявлених перевіркою порушень, працівники КРУ готують і надсилають керівництву перевіреного об'єкта вимогу щодо усунення виявлених порушень та вжиття заходів, в установленому чинним законодавством порядку, щодо повного відшкодування збитків та притягнення осіб, винних у допущених порушеннях, до дисциплінарної та (чи) матеріальної відповідальності. КРУ ініціює застосування фінансових санкцій, передбачених вимогами Бюджетного кодексу України, в межах повноважень головного розпорядника бюджетних коштів.

У разі виявлення істотних порушень фінансової дисципліни, недостачі коштів і матеріальних цінностей, інших зловживань матеріали контрольного заходу передаються до правоохоронних органів.

Контрольно-ревізійне управління:

• здійснює контроль щодо усунення виявлених на перевірених об'єктах контролю недоліків та порушень, виконання своїх вимог, відшкодування збитків;

• веде облік контрольних заходів та їх результатів, складає та подає до ГоловКРУ України відповідну звітність про свою роботу за встановленими формами у визначені терміни;

• систематично вивчає та узагальнює матеріали контрольних заходів і на підставі цього за необхідності вносить у відповідні органи державної влади пропозиції щодо внесення змін до чинних законів, положень, правил, інструкцій, поліпшення системи контролю за дотриманням фінансової дисципліни, усунення причин та умов, що сприяли фінансовим правопорушенням;

• готує та розповсюджує у своїй системі оглядові або інформаційні листи по обміну досвідом у роботі.

Службові особи КРУ зобов'язані дотримуватись установлених вимог законодавства щодо збереження державної таємниці, конфіденційності, службової інформації та іншої інформації, обмеження щодо розголошення якої установлені об'єктом контролю в межах, визначених законодавством, а також установлених термінів її нерозголошення.

 

3.4 ЕТАПИ ПРОВЕДЕННЯ РЕВІЗІЇ

Ревізія починаєтьсяз прийняття наказу Голов КРУ про графік проведення ревізії.

Кожен етап ревізії узгоджується між підприємством та керівником ревізійної групи.

Етап організаційний.

Етап проведення ревізії.

Етап оформленнярезультатів ревізії.

Етап впровадження рекомендаційних заходів.

Етап контролю за виконанням рішень за матеріалами ревізії.

 

При здійсненні ревізії використовуються такі прийоми документального та фактичного контролю:

- техніко-економічні розрахунки;

- нормативна перевірка полягає у зіставленні звітних даних з нормативними;

- документальна перевірка змісту операцій на відповідність первиних документів суті проведених господарських операцій.

Перевірка первиних документів проводиться суцільно або вибірково.

До спеціальних форм контролю відносяться:

- інвентарізація;

- контрольний випуск продукції;

- контрольне замірювання;

- експертна оцінка;

- перевірка якості сировини;

- службове розслідування.

Розрізняють два види акту: проміжний або загальний. Умовно акт ділиться на декілька частин: загальні відомості, виробничо-фінансова діяльність, бухгалтерський облік та аудит, висновки та рекомендації.

 

Контрольні питання до теми

1. Які етапи становлять ревізійний процес.

2. Якіспеціальніформи контролю ви знаете.

3. З яких частин складається акт ревізії.

4. Назвіть основні форми проведення фінансового контролю.

5. Суб’єктами державного фінансового контролю є які організації.

6. Назвіть не достовірні та неякісні документи.

7. Назвіть способи проведення перевірок.

 

Література: 10,12,14,25,26,32,50,57


ТЕМА 4



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-08

headinsider.info. Все права принадлежат авторам данных материалов.