Главная

Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






ОРГАНІЗАЦІЯ КОНТРОЛЮ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА


План:

7.1 Перевірка заборгованості по розрахункам з дебіторами та кредиторами.

7.2 План ревізії по розрахункам.

7.3 Оформлення результатів ревізії. Типові помилки при розрахункових операціях.

 

7.1 ПЕРЕВІРКА ЗАБОРГОВАНОСТІ ПО РОЗРАХУНКАМ З ДЕБІТОРАМИ ТА КРЕДИТОРАМИ

Головне контрольно-ревізійне управління України з метою належного забезпечення стану фінансової дисципліни при здійсненні бюджетними установами, організаціями та державними підприємствами фінансово-господарської діяльності господарської діяльності здійснює контроль за станом розрахунків з дебіторами та кредиторами на дату складання фінансової звітності.

Так, під час контрольних заходів виявляються непоодинокі випадки списання підконтрольними установами дебіторської заборгованості боржникам (простроченої заборгованості, за якою спливли строки позовної давності) без вжиття будь-яких заходів претензійно-позовного характеру.

З метою недопущення таких дій підконтрольними установами та здійснення правильної кваліфікації подібних порушень фінансової дисципліни звертаємо увагу на наступне.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку взаємодії державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України, затвердженого наказом ГоловКРУ, МВС, СБУ та Генпрокуратури від 19.10.2006 р. № 346/1025/685/53, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за № 1166/13040, матеріальна шкода (збитки) - це вартість

 

утрачених активів або недоотриманих доходів, яка визначається за даними бухгалтерського обліку і фінансової звітності об'єкта контролю або експертною оцінкою та іншими визначеними законодавством способами.

При цьому під втратою активів розуміється безповоротне зменшення активів через перерахування (сплату) коштів; відчуження, недостачу, знищення (псування) чи придбання неліквідного (зіпсованого) майна; втрату боржника у зобов'язанні; зменшення частки державної (комунальної) власності у статутному фонді господарського товариства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, установлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Главою 19 Цивільного кодексу України визначено поняття позовної давності та її види, якими встановлені конкретні строки, у межах яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

 

Пропуск строку позовної давності позбавляє сторону права на сплату боржником неустойки, відшкодування боржником завданих збитків невиконанням, неналежним виконанням зобов'язання, зокрема, невиконанням умов договору (не поставлений товар, не сплачені належні суми платежів за договорами тощо).

Фактично відбувається втрата боржника у зобов'язанні, тобто пропуск строків позовної давності кредитором має наслідком втрату активів підприємством, установою, організацією, що необхідно кваліфікувати як нанесення збитків з вини осіб, якими не вжито відповідних дій, а саме не забезпечено проведення претензійно-позовної роботи, відповідно до обов'язків, покладених на них посадовими інструкціями, положеннями, статутами, законними та підзаконними актами.

Крім того, слід звернути увагу, що Рекомендаціями Міністерства юстиції України від 15 січня 1996 року № 2 до відома керівників, підприємців, працівників юридичних служб та інших структурних підрозділів доводився порядок ведення претензійної та позовної роботи на підприємстві, в установі, організації.

Пунктом 1.4 вказаних Рекомендацій зазначено, що керівники підприємств несуть персональну відповідальність за стан претензійно-позовної роботи. Недотримання встановленого порядку пред'явлення і розгляду претензій та позовів є порушенням державної дисципліни і тягне за собою відповідальність винних у цьому посадових осіб згідно з чинним законодавством України. Керівники та інші посадові особи підприємств зобов'язані вести боротьбу з фактами зволікань при розгляді претензій, безпідставних відмов у задоволенні обґрунтованих вимог заявників претензій, доведення до суду безспірних позовів та здійснювати заходи щодо усунення причин та умов, які породжують обґрунтовані претензії.

 

 

Так, згідно з підпунктом 12.13 пункту 10 Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 р. № 1040, юридична служба органу виконавчої влади відповідно до покладених на неї завдань організовує претензійну та позовну роботу, здійснює контроль за її проведенням; проводить разом із заінтересованими структурними підрозділами аналіз результатів господарської діяльності органу виконавчої влади, вивчає умови і причини виникнення непродуктивних витрат, порушення договірних зобов'язань, а також стан дебіторської та кредиторської заборгованості.

Підпунктами 8 та 9 пункту 11 цього ж Положення визначено, що юридична служба підприємства організовує претензійну та позовну роботу, проводить аналіз її результатів; здійснює контроль за дотриманням структурними підрозділами встановленого на підприємстві порядку пред'явлення і розгляду претензій.

Отже, при проведенні контрольних заходів у частині контролю за станом та обліком дебіторської заборгованості, виконанням договірних зобов'язань тощо необхідно звертати увагу на наявність в установах, організаціях, державних підприємствах затвердженого внутрішнього порядку ведення претензійно-позовної роботи, положення про юридичну службу, посадових інструкцій працівників та наявність у цих документах відповідних обов'язків щодо проведення претензійно-позовної роботи, здійснення контролю за такою роботою, контролю за виконанням господарських договорів тощо.

Таким чином, у разі встановлення під час контрольних заходів випадків невжиття заходів щодо своєчасного стягнення дебіторської заборгованості і, як наслідок, спливу строків її стягнення, тобто допущення втрати боржника в зобов'язанні, такі факти слід кваліфікувати як нанесення збитків юридичній особі, а у випадку якщо відповідні платежі за договірними зобов'язаннями мали спрямовуватися до державного бюджету - відповідно як нанесення збитків державі.

 

7.2 ПЛАН РЕВІЗІЇ ПО РОЗРАХУНКАХ

Процес ревізії розрахунків з дебіторами та кредиторами - це підтвердження заборгованості що відображена у фінансовій звітності на дату складання балансу.

Виникнення простроченої заборгованості або безнадійної заборгованості при ефективному внутрішньому контролі впливає на платоспроможність підприємства тп еіективність використання фінансових ресурсів.

План ревізії розрахунків

Процедури ревізії Строк виконання Виконавець
Звірка залишків заборгованості по лданим головної книги та облікових регістрів    
Співставлення актів інвентарізації заборгованості з наданими фінансовими документами    
Вивчення великих дебіторів та кредиторів та наявність первиних документів по господарським операціям    
Проведення своєчасності виконання договорних зобов`язань    
Перевірка проведення товарообмінних операцій    
Перевірка факту постачання товарів, робіт, послуг    
Збирання інформації стосовно фінансового стану боржників    
Порядок проведення зустрічних звірок грошових зобов`язань    
Проведення звірок фінансової інформації по різним господарським операціям    
Звірка даних податкових органів стосовно реєстрації платниками ПДВ    
Виведення сальдо розрахунків по періодам    
Проведення інвентарізації строків виникнення заборгованості    
Оформлення окремим документом виявленні порушення порядку ведення бухгалтерського обліку    
Виявлення помилок при проведенні взаєморозрахунків    

 

 

Співставлення даних фінансової звітності з податковою звітністю    
Перевірка правильності визначення заборгованості в іноземній валюті    
Перевірка визначення курсових різниць    
Звірення сальдо розрахунків по кожному іноземному контрагенту    
Перевірка обгрунтованості списання заборгованості. Визначення резерву сумнівної заборгованості    
Оформлення знайдених порушень розрахункових операцій    
Складання акту ревізії    

 

Ревізор повинен вивчити розрахункові операції після дати балансу. Дослідити результати опреційпісля ревізії. Якщо виникли сумніви щодо факту виникнення заборгованості можуть бути застосовані процедури експертного дослідження шляхом залучення експерта.

 

7.3 ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ РЕВІЗІЇ. ТИПОВІ ПОМИЛКИ ПРИ РОЗРАХУНКАХ

Акт ревізії складається по всім знайденим порушенням розрахункової дисціпліни. До акту додаються поснення посадових осіб.

Типовими помилками можна признати:

- невірне визначення первісної вартості заборгованості

- помилки при складанні розділу Договору по порядку розрахунків з точки зору на Господарський Кодекс України;

- Віднесення заборгованості до поточної та довгострокої;

- Безпідставне віднесення до безнадійної заборгованості;

- Невірне визначення резерву сумнівної заборгованості.


 

Контрольні питання до теми:

1. Які основні завдання ревізії розрахунків.

2. Які особливості законодавчої бази ревізії розрахунків?

3. Назвіть які методи проведення ревізії застосовуються для контролю за порядком проведення розрахунків.

4. Яка відповідальність керівників підприємства за порушення у сфері готівкових розрахунків визначена законодавством України.

Завдання:

Підприємство «Мрія» заключило угоду про поставку основних засобів на суму 120000 грн. від ТОВ «Спектр-плюс».У випадку не виконання строку поставки передбачено штраф у розмірі 10 % суми договору за кожен прострочений місяць. ТОВ «Спектр-плюс» прострочило строк поставки на 3 місяці. Зробіть розрахунок штрафних санкцій та відобразіть у обліку підприємства «Мрія».

Література: 10,32,37,38,39,40,50,53,58


ТЕМА 8

«ОРГАНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ»

План:

8.1 Внутрішній контроль підприємства.

8.2 Фактори, що впливають на необхідність створення служби внутрішнього контролю (аудиту).

8.3 Переваги й обмеження внутрішнього контролю.

8.4 Внутрішній та зовнійшній контроль.

 

8.1 ВНУТРІШНІЙ КОНТРОЛЬ ПІДПРИЄМСТВА

Внутрішній контроль є найдієвішим інструментом, який дає змогу виявляти можливості для підвищення ефективності бізнесу.

На необхідність запровадження на підприємстві внутрішнього аудиту впливає насамперед так званий ефект масштабу, який полягає в тому, що спочатку у міру зростання масштабів виробництва підприємство досягає зниження його витрат за рахунок низки факторів, і це є позитивним ефектом. Проте при цьому існує і негативний ефект, який полягає в тому, що виникають деякі проблеми, пов'язані з управлінням та координуванням діяльності підприємства. Зі зростанням масштабів виробництва і диверсифікації бізнесу розширюються управлінські ланки, що поділяють вищий управлінський персонал та рівні управління, на яких відбувається впровадження робочих програм, а тому виникають проблеми обміну інформацією:

- зростає ймовірність прийняття рішень, які суперечать одне одному;

- знижується ступінь контролю за виконанням рішень, що підвищує ризик прийняття неправильних управлінських .рішень та зловживань персоналу.

Для вирішення цих проблем на допомогу керівництву приходить служба внутрішнього аудиту, яка забезпечує захист від помилок і зловживань шляхом ідентифікації можливих зон ризику в системі керування й розробки рекомендацій щодо ліквідації слабких місць і запровадження заходів, спрямованих на

 

підвищення ефективності системи керування для досягнення основних цілей такого підприємства.

 

8.2. ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА НЕОБХІДНІСТЬ СТВОРЕННЯ СЛУЖБИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ (АУДИТУ)

Рішення про необхідність створення на підприємстві підрозділу внутрішнього аудиту приймають власники та вищий управлінський персонал. На прийняття рішення впливає низка факторів, до яких належать: розподіл функцій володіння й управління бізнесом, розмір і структура підприємства, рівень ризиків, який супроводжує його діяльність. У тому випадку, коли власники підприємства одночасно є менеджерами та самостійно контролюють усі аспекти бізнесу, запровадження внутрішнього аудиту не є необхідним.

Однак зі збільшенням обсягів виробництва, розширенням видів діяльності та підвищенням складності процесів управління на підприємстві у власників цих підприємств виникають проблеми щодо контролю та підконтрольності всіх ситуацій. Отже, в цьому випадку внутрішній аудит є необхідною умовою зростання якості системи управління.

Внутрішній аудит також є необхідним для вищого управлінського персоналу, що не є власниками підприємства.

Завдання менеджменту - керувати бізнесом для досягнення цілей, визначених власниками, найефективнішим шляхом. На успіх вирішення цього завдання впливають такі питання: чи володіє менеджмент інформацією, необхідною для прийняття правильних управлінських рішень, та чи існує ефективна система контролю за виконанням цих рішень, які приймаються менеджментом.

Внутрішній аудит, виходячи зі специфіки своєї діяльності, володіє всією інформацією за всіма аспектами діяльності підприємства та різними інструментами для узагальнення і аналізу даних. Таким чином, внутрішній аудит

 

є об'єктивним джерелом, який допомагає менеджерам з іншого боку оцінювати якість виконання управлінських рішень.

Функція внутрішнього аудиту особливо важлива, коли підприємство має географічне відокремлені філії або підрозділи, керівництво яких приймає самостійні рішення. Керівництво головного підприємства потребує надходження достовірної інформації про їх діяльність щодо здійснення контролю та оцінки рішень, які приймаються керівництвом філій.

Внутрішній аудит надає допомогу у своєчасному отриманні й аналізі зазначеної інформації. Наявність у компанії внутрішнього аудиту також підвищує довіру і впевненість інвесторів та інших зацікавлених сторін у раціональному використанні ресурсів, збереженні активів, оптимізації ризиків діяльності, прозорості компанії та відповідності діяльності підприємства кращим зразкам корпоративного управління.

У сучасних умовах економічного розвитку України до вищезазначених факторів додається низка інших. Це бажання власників і вищого керівництва вдосконалити структуру та організацію бізнес-процесів, що може привести до суттєвої економії ресурсів підприємства.

Короткострокові або довгострокові плани підприємств щодо виходу на міжнародні ринки капіталу також вимагають необхідності створення служб внутрішнього аудиту. Це обумовлено тим, що правила великих фондових бірж передбачають наявність на підприємстві внутрішнього аудиту як обов'язкової умови для внесення цінних паперів компанії до котирувальних списків бірж.

 

8.3 ПЕРЕВАГИ Й ОБМЕЖЕННЯ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ

Створення служби внутрішнього контролю на підприємстві дасть змогу:

- забезпечити ефективне функціонування, стабільність і відповідний визначеним цілям розвиток підприємства в умовах ринкової конкуренції;

 

 

- зберігати і продуктивно використовувати ресурси та потенціал підприємства;

- своєчасно виявляти і мінімізувати комерційні, фінансові та інші ризики в управлінні підприємством;

- сформувати адекватну сучасним умовам господарювання, які постійно змінюються, систему інформаційного забезпечення всіх рівнів управління, що дасть змогу миттєво реагувати на зміни внутрішнього й зовнішнього середовища та своєчасно адаптувати функціонування підприємства до цих змін.

Однак треба пам'ятати, що внутрішній контроль не є універсальним рішенням усіх проблем підприємства. Наприклад, внутрішній контроль:

- не може ліквідувати або ідентифікувати всі випадки людських помилок або зловживань, але може мінімізувати їх вірогідність і підвищити ймовірність їх швидкого знаходження шляхом аудиту систем та процедур;

- не може проводити аудит кожного бізнес-процесу щороку, але може оптимізувати відбір напрямів діяльності, що перевіряються, шляхом проведення попередніх аналітичних процедур;

- не повинен розробляти процедури бізнес-процесів для підрозділів підприємства, тому що це негативно впливатиме на незалежність внутрішнього аудиту, але може аналізувати процедури, розроблені іншими підрозділами, на відповідність їх ефективності в межах системи внутрішнього контролю підприємства.

Традиційно на українських підприємствах функціонують саме і служби контролю, які зазвичай виконують два типи перевірок:

перший - це непланова перевірка, що проводиться на замовлення керівництва підприємства. Результати цієї перевірки необхідні для отримання безумовних доказів фактів шахрайства, зловживань та порушень працівниками встановлених норм і процедур;

 

 

другий - планова перевірка, яка здійснюється з метою контролю за виконанням внутрішнього регламенту у вигляді внутрішніх інструкцій, розпоряджень, наказів тощо.

Внутрішні аудитори також здійснюють подібну роботу, проте існують суттєві розбіжності між внутрішнім аудитом та контрольно-ревізійної роботою. При розробці стратегічного плану роботи на рік або на декілька років вперед внутрішні аудитори визначають насамперед основні зони ризику для компанії, а потім розподіляють ресурси часу та фахівців таким чином, щоб найбільш ризиковані сфери діяльності були перевірені першочергово. Фахівці контрольно-ревізійних відділів при розробці плану перевірок звичайно не враховують ризиків підприємства.

Друга значна відмінність між внутрішнім аудитом та контрольно-ревізійною службою - це відповідні методи перевірки. Контрольно-ревізійні служби працюють в основному на підставі даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності, з первинними документами. Але вони не використовують у своїй діяльності методи, які є необхідною частиною внутрішнього аудиту, наприклад вивчення виробничих процесів, побудову органограм, проведення анкетування та інтерв'ю з працівниками і керівниками підрозділів з метою досконального розгляду суті проблеми.

 

8.4 ВНУТРІШНІЙ ТА ЗОВНІШНІЙ КОНТРОЛЬ

Необхідно також зазначити, що рішення про необхідність створення внутрішнього контролю не повинно визначатися наявністю у компанії зовнішнього контролю, тому що внутрішній контроль та зовнішній контроль виконують різні функції.

По-перше, зовнішній контроль традиційно займається підтвердженням достовірності фінансової звітності підприємства та фокусує увагу на операціях і подіях, що можуть суттєво впливати на цю характеристику. Внутрішній контроль

 

насамперед має завдання оцінювати існуючі системи контролю й управління ризиками підприємства та зосереджується на операціях і подіях, які не сприяють ефективному досягненню визначених цілей на підприємстві.

По-друге, зовнішній контроль не здійснює оцінку економічної обґрунтованості управлінських рішень і ефективності діяльності окремих підрозділів підприємства, що є одним з основних завдань внутрішнього аудиту.

По-третє, зовнішній контроль виконує завдання для зовнішніх зацікавлених сторін - потенційних інвесторів, кредиторів та інших користувачів, а внутрішній контроль перш за все виконує завдання в інтересах власників і менеджерів підприємства.

Однак звертаємо увагу, що ефективний внутрішній контроль в принципі може знизити витрати підприємства на зовнішній аудит, але не в змозі зовсім відмінити його необхідність.

Створення служби внутрішнього контролю (аудиту) у на підприємстві дасть змогу:

- забезпечити ефективне функціонування, стабільність і відповідний визначеним цілям розвиток підприємства в умовах ринкової конкуренції;

- зберігати і продуктивно використовувати ресурси та потенціал підприємства;

- своєчасно виявляти і мінімізувати комерційні, фінансові та інші ризики в управлінні підприємством;

- сформувати адекватну сучасним умовам господарювання, які постійно змінюються, систему інформаційного забезпечення всіх рівнів управління, що дасть змогу миттєво реагувати на зміни внутрішнього й зовнішнього середовища та своєчасно адаптувати функціонування підприємства до цих змін.

Однак треба пам'ятати, що внутрішній контроль не є універсальним рішенням усіх проблем підприємства. Наприклад, внутрішній контроль:

 

 

- не може ліквідувати або ідентифікувати всі випадки людських помилок або зловживань, але може мінімізувати їх вірогідність і підвищити ймовірність їх швидкого знаходження шляхом аудиту систем та процедур;

- не може проводити аудит кожного бізнес-процесу щороку, але може оптимізувати відбір напрямів діяльності, що перевіряються, шляхом проведення попередніх аналітичних процедур;

- не повинен розробляти процедури бізнес-процесів для підрозділів підприємства, тому що це негативно впливатиме на незалежність внутрішнього аудиту, але може аналізувати процедури, розроблені іншими підрозділами, на відповідність їх ефективності в межах системи внутрішнього контролю підприємства.

 

Контрольні питання до теми:

1.Назвіть основні завдання перевірки стану бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю на підприємстві.

2.Які джерела інформації треба знати для організації перевірки системи внутрішнього контролю.

3.Які основні завдання ревізії обліку та звітності.

4.Якими нормативними документами керується ревізор при ревізії стану бухобліку та внутрішнього контролю.

5.. Чим відрізняється система внутрішнього контролю від внутрішнього аудиту.

Література:10,14,32,35,37,38,39,40,50,53,57,58

 


ТЕМА 9



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-08

headinsider.info. Все права принадлежат авторам данных материалов.