Главная

Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Кардиналістська теорія поведінки споживача


 

Ключовим поняттям кардиналістської теорії є поняття корисності, яке визначає поведінку споживача при виборі певних товарів та послуг. Термін «корисність» був вперше введений у науковий оборот ще 200 років тому англійським філософом І. Бентамом.

Корисність – це задоволення, яке отримує людина від споживання благ.

Корисність є суб’єктивним поняттям. Для різних людей оцінка корисності одного й того ж блага буде різною або взагалі протилежною. Навіть для однієї людини корисність одного й того ж блага може відрізнятися в залежності від багатьох факторів, наприклад, від інтенсивності потреби та ступеня її насиченості, запасу блага та ін. Тому реальної одиниці вимірювання корисності (такої як кілограм, метр) не існує, так як і пристрою, за допомогою якого можна було б виміряти задоволення, яке отримує людина від споживання того чи іншого блага.

Для узагальнення мотивації поведінки споживача було введено умовну одиниця виміру корисності, яка отримала назву «ютиль» (від англ. utіlіty - корисність). Таким чином, корисність – це наукова абстракція, яка використовується дослідниками для визначення того як раціональні споживачі розподіляють свої обмежені ресурси (бюджет) між товарами, які приносять їм задоволення.

Для більш детального аналізу було виділено поняття сукупної (загальної) і граничної корисності.

Сукупна (загальна) корисність (TU) – це сума корисностей, які отримує споживач від всіх спожитих товарів та послуг.

Її функція відображає залежність сукупної корисності TU від загальної кількості спожитих благ:

,(2.1)

де: X, Y – кількість спожитих благ.

Для аналізу поведінки споживача використовується спрощена модель максимізації корисності, за якої споживач споживає лише одне благо Х. Відповідно функція загальної корисності буде мати наступний вигляд:

(2.2)

Вважається, що при збільшенні споживання товару Х, загальна корисність TU зростає лише до певного рівня, доки не буде придбано занадто багато одиниць товару Х. Потім вона починає спадати.

Для оцінки зміни сукупної корисності використовується гранична корисність.

Гранична корисність (MU) – це приріст сукупної корисності товарів при збільшенні споживання блага Х на одиницю. Можна також сказати, що гранична корисність – це додаткова корисність, яку отримує споживач від споживання кожної додаткової одиниці блага Х.

Математично граничну корисності благ можна представити як функцію:

або (2.3)

Досліджуючи поведінку споживачів, німецький вчений Г. Госсен зробив висновок про те, що блага мають цінність для індивіда тільки у випадку, коли їх кількість менша за необхідну, причому цінність кожної наступної одиниці блага зменшується. Цю залежність він відобразив у своєму першому законі.

Перший закон Госсена одержав назву закону спадної граничної корисності. Його суть полягає в тому, що корисність від споживання кожної додаткової одиниці товару Х зменшуються. Так, наприклад, корисність від першої сорочки буде найбільшою, від другої вона вже зменшиться і т.д.

За допомогою спрощеної моделі максимізації корисності проілюструємо дію першого закону Г. Госсена. Для проведення аналізу наведено умовні дані у табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Кількість блага Х, од. Сукупна корисність TU, ютилів Гранична корисність MU =∆TU/∆Х, ютилів
-2

 

За даними табл. 2.1 побудовано графіки сукупної та граничної корисності (рис.2.1).

Аналіз таблиці та графіків дозволяє зробити висновок, який полягає в тому, що при збільшенні споживання товару Х сукупна корисність зростає лише до певного рівня (до 5-ї одиниці). Відповідно гранична корисність при збільшенні споживання до 5-ї одиниці завжди зменшується. Коли загальна корисність досягає свого максимального значення 20 ютилів, гранична корисність складає 0 ютилів. Подальше збільшення споживання товару Х приводить до того, що гранична корисність набуває від’ємного значення, тобто споживач починає нести збитки від наступної 6-ї одиниці, а сукупна корисність починає спадати.

Отже, між сукупною та граничною корисністю існує певний обернений зв’язок: коли сукупна корисність зростає, гранична – спадає, а коли сукупна досягає максимуму, гранична дорівнює нулю. Той відрізок, де сукупна корисність починає спадати, не входить до функції корисності.

Аналізуючи взаємозв’язок між сукупною та граничною корисністю необхідно зазначити, що сукупна корисність дорівнює сумі всіх граничних корисностей товару. Наприклад, корисність від споживання 3-х одиниць товару Х складає 18 ютилів, що відповідає сумі граничних корисностей цих товарів 8 + 6 + 4 = 18 ютилів.

Закон Г. Госсена розповсюджується на більшість товарів. Але будь-яке правило передбачає певні виключення. Так, наприклад, на першому етапі гранична корисність товарів для людей, схильних до певних пристрастей, може бути зростаючою, але потім вона все ж починає спадати. Така зміна граничної корисності притаманна колекціонерам, наркоманам, ігроманам та іншим людям, які знаходяться в залежності від певних речей.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-08

headinsider.info. Все права принадлежат авторам данных материалов.