Главная

Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Ординалістська теорія поведінки споживача


Крива байдужості, її властивості

Та форми

Дослідження поведінки споживача має важливе практичне значення, оскільки дозволяє прогнозувати величину, структуру та динаміку ринкового попиту.

Розглянутий кардиналістський підхід має свою мотивацію та відносну простоту при розрахунках, але в реальній дійсності важко уявити, що споживач здатний кількісно оцінити різницю в корисності двох або більше товарів певним числовим показником, визначити, на скільки один товар для нього корисніший за інший. Тому більшої уваги заслуговує ординалістська теорія поведінки споживача, в основі якої лежить не кількісне визначення корисності, а її якісне порівняння, що полегшує практичне застосування цієї теорії.

Зазначений підхід до аналізу поведінки споживача є більш сучасним. Він виключає такий недолік як визначення корисності товарів в умовних одиницях «ютилах» і тому на практиці знайшов своє застосування. В основі ординалістського підходу лежать такі припущення (аксіоми):

порівнянність – споживач здатний порівняти два набори товарів та вибрати для себе привабливіший або вказати на їх еквівалентність: набір А кращий за В або набір В кращий за А, або набори рівноцінні. Відповіді «не знаю» не існує;

транзитивність – споживач встановлює певний порядок уподобань: якщо набір А привабливіший для нього ніж набір В, той в свою чергу привабливіший за набір С, то набір А буде привабливіший також і за набір С;

«чим більше, тим краще» – для споживача всі блага є бажані: якщо набір А містить хоча б на одну одиницю товарів більше ніж набір В, то він вважається кращим.

Припустимо споживача бажає придбати два товари Х та Y. Різні набори цих товарів можуть відрізнятися за своєю привабливістю, а можуть бути і рівнозначними для споживача. Так, наприклад, споживачу може бути байдуже, чи придбати набір А (4Y та 2Х) чи набір В (2Х та 4Y). Крім цих наборів існує безліч інших, які можуть бути однаковими за своєю привабливістю для споживача.

Будь-яка комбінація двох благ може бути показана точкою в системі координат. З’єднавши точки, які забезпечують однаковий рівень задоволення потреб споживача, одержимо криву байдужості (рис. 3.1).

Крива байдужості – це лінія, всі точки якої показують такі комбінації товарів Х та Y, які забезпечують однаковий рівень корисності. Тобто споживачу байдуже, яку комбінацію товарів обрати.

 

Через будь-яку точку в системі координат можна провести криву байдужості. Кожна крива буде відображати певний рівень корисності. Сукупність таких кривих утворює карту кривих байдужості.

Криві байдужості мають такі властивості:

- не перетинаються;

- чим вище від початку координат розташована крива байдужості, тим вищий рівень корисності товарів вона представляє;

- криві байдужості мають від’ємний нахил для абсолютної більшості товарів;

- гранична норма заміщення при просуванні вздовж кривої байдужості зменшується.

Кожна точка кривої байдужості характеризується показником граничної норми заміщення MRSXY. Рухаючись вздовж обраної кривої байдужості, споживач залишається на одному рівні корисності, але збільшення кількості одного товару в кошику супроводжується зменшенням кількості іншого на певну величину. Кількість одного блага, від якої споживач змушений відмовитись, щоб одержати додаткову одиницю іншого блага називається граничною нормою заміщення. Вона може бути визначена як кутовий коефіцієнт кривої байдужості в кожній точці:

(3.1)

Форма і нахил кривих байдужості визначаються уподобаннями споживача і залежать від ступеня замінності благ.

Так, наприклад, якщо Антону більше подобається картопля, а Андрію – рис, то відповідно їх криві байдужості будуть мати різний нахил (рис. 3.2).

Різницю у перевагах споживачів можна показати за допомогою показника граничної норми заміщення. Так Антон заради однієї порції рису готовий відмовитись лише від половини порцій картоплі, а Андрій заради однієї порції рису готовий відмовитись від двох порцій картоплі.

Якщо споживач віддає перевагу одному з товарів, то це означає, що задля додаткової одиниці цього товару, він готовий пожертвувати значною кількістю іншого товару. Відповідно до цього буде змінюватись і нахил кривих.

Криві байдужості можуть мати й інші форми. Якщо товари є абсолютними замінниками, споживачу байдуже який з них споживати (купити учнівський зошит червоного чи синього кольору), гранична норма заміни є сталою та дорівнює одиниці, а криві байдужості матимуть вигляд спадних прямих (рис. 3.3).

Якщо товари є абсолютними взаємодоповнювачами (наприклад, взуття на праву та ліву ногу), то заміщення неможливе, гранична норма заміни дорівнює нулю, а криві байдужості мають вигляд прямого кута (рис. 3.4).

Бюджетне обмеження споживача

 

За допомогою кривих байдужості було охарактеризовано вподобання споживачів, кожний з яких бажав би обрати кошик, який належить найвищій кривій байдужості, з найбільшою кількістю товарів. Але споживач повинен зважати на ціни та суму коштів, яку має в своєму розпорядженні.

Нехай споживач має певну суму коштів I = 10 грн., яку хоче витратити на придбання двох товарів Х та Y. Ціни на товари відповідно становлять: РХ = 2 грн., РY = 5 грн. За свої кошти споживач може придбати різні комбінації товарів Х та Y. Також він може витратити їх або на товар Х (придбавши 5 од.), або на товар Y (придбавши 2 од.). Будь-яка комбінація товарів може бути відображена в системі координат. З’єднавши комбінації, на які споживач буде витрачати одну і ту ж суму коштів, отримаємо лінію бюджетного обмеження для даного споживача (рис. 3.5).

Лінія бюджетного обмеження – це лінія, яка відображає такі комбінації товарів, на які споживач повністю витрачає свій бюджет.

Рівняння лінії бюджетного обмеження має такий вигляд:

 

І = РХ*Х + РY*Y (3.2)

 

Бюджетна лінія – це лінія рівних видатків. Вона показує межу між неможливим і можливим для споживача. Всі точки, які відображають комбінації товарів над бюджетною лінією, є недосяжними для споживача (точка А). Всі точки, які відображають комбінації товарів під бюджетною лінією, є досяжними, при цьому у споживача залишаться кошти (точка В).

У межах незмінного бюджету збільшити видатки на купівлю додаткових одиниць товару можна лише на суму, яка заощаджена завдяки відмові від купівлі певної кількості іншого товару. Чим вищою є ціна товару, тим від більшої кількості іншого товару доведеться відмовитись споживачеві, щоб придбати додаткову одиницю цього товару.

Оскільки лінія бюджетного обмеження пряма, то вона має постійний нахил, який визначається як відношення однієї сторони до іншої:

(3.3)

Дана величина показує кількість товару Y, від якої споживач повинен відмовитись для придбання додаткової одиниці товару Х.

Зміна доходу споживача та ринкових цін товарів змінюють купівельні можливості споживача.

При зміні доходу бюджетна лінія буде переміщуватись паралельно вверх або вниз. Якщо доход зростає, то вона переміщується паралельно вверх і споживання товарів Х та Y збільшується. Зменшення бюджету переміщує бюджетне обмеження відповідно вниз і споживання обох товарів зменшується (рис. 3.6).

При зміні ціни на один з товарів бюджетна лінія буде переміщуватись по осі того товару, ціна на який змінилась, тобто змінювати кут нахилу. Якщо, наприклад, ціна на товар Y буде зростати, то відповідно споживання цього товару буде зменшуватись і бюджетна лінія буде пересуватись по осі Y вниз і навпаки (рис. 3.7).

 

Після розгляду мети та обмеження споживача, необхідно проаналізувати взаємодію цих складових, в результаті якої споживач приймає рішення про вибір конкретного споживчого кошика.



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-08

headinsider.info. Все права принадлежат авторам данных материалов.