Главная

Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Максимізація прибутку монополіста


В довгостроковому періоді

 

У довгостроковому періоді монополіст буде виробляти продукцію лише у випадку, коли зможе покрити всі свої сукупні витрати. Обираючи оптимальний обсяг випуску, він орієнтується на довгострокові прогнози, щодо ринкового попиту.

В довгостроковому періоді монополіст, як і досконалий конкурент, може вільно змінювати масштаби свого виробництва. Якщо він розробив декілька варіантів свого розвитку залежно від обсягів використання факторів виробництва, тоді для кожного можна знайти оптимальний обсяг виробництва і ціну, які максимізуватимуть прибуток (на основі правила MR = МС). Фірма може оберати той варіант, який передбачає найбільший прибуток для неї. Таким чином, найкраща короткострокова рівновага стає одночасно довгостроковою рівновагою монополіста.

Для монополіста буде закономірним те, що в довгостроковому періоді рівноважна ціна завжди перевищує довгострокові середні та граничні витрати:

Рm > LMC = LACmin (12.9)

На відміну від досконалого конкурента, монополіст у довгостроковому періоді завжди зберігає економічний прибуток. Це йому вдається завдяки існуванню цілого ряду бар’єрів, які перешкоджають вільному входу інших виробників на його ринок. Таким чином, не маючи конкурентів, монополіст не вважає за потрібне працювати за ціною, що дорівнює мінімальним довгостроковим середнім витратам. Тому і обсяги виробництва у монополіста будуть меншими, ніж у досконалого конкурента.

Але необхідно зазначити, що у певних обставинах на ринку монополії виникає справедлива тенденція до зниження економічного прибутку. Це відбувається тоді, коли конкуруючі фірми починають розвивати виробництво близьких замінників.

Отже, монополіст завжди призначає ціну вищу за граничні витрати (як в тривалому, так і в короткому періоді), що є показником монопольної влади. Але рівень підвищення ціни залежить від еластичності попиту на його продукцію: якщо попит не еластичний, то підвищення ціни буде значним; якщо попит еластичний, то підвищення ціни буде незначним.

 

Цінова дискримінація

 

У моделі простої монополії Виходять з того, що всі одиниці продукції продаються за однаковою ціною. Така цінова політика фірми необхідна для того, щоб уникнути перепродажів своєї продукції. Але існують фірми, які встановлюють для різних споживачів різні ціни на один і той самий товар. Якщо фірма встановлює різні ціни для різних споживачів і це ніяк не пов’язано з різними витратами, то така ситуація означає, що фірма застосовує цінову дискримінацію.

Цінова дискримінація – це продаж одного і того ж товару за різними цінами різним покупцям. При цьому відмінності в ціні не пов’язані з різними витратами.

Так, наприклад, продаючи квитки на поїзд для дорослих по більш високій ціні, а для дітей – по більш низькій, монополіст застосовує цінову дискримінацію, так як різна ціна не пов’язана з різними витратами.

Монополіст маніпулюючи цінами та обсягами виробництва, як правило, намагається зменшити обсяги та збільшити ціни. Проте, якщо є можливість застосувати цінову дискримінацію, він стає зацікавленим у розширенні обсягів свого виробництва.

Найбільш сприятливим для застосування цінової дискримінації є ринок послуг, бо саме тут унеможливлюється перепродаж. На ринку товарів цінова дискримінація може бути застосована, якщо ці ринки знаходяться на великій відстані або відокремлені високими тарифними бар’єрами.

Цінова дискримінація може бути застосована, якщо виробник:

1) має можливість встановити повний контроль над цінами;

2) впевнений, що його продукція не буде перепродана;

3) може згрупувати споживачів за їх купівельною спроможністю.

На рис. 12.5. показано, яку виручку отримує виробник до застосування цінової дискримінації та після.

Бачимо, що TR2 значно більша ніж TR1. Це підтверджує те, що для монополіста застосування цінової дискримінації є досить вигідним, але він не завжди може це зробити.

Р Р

 

 

D P1 D

 
 

 


Р P2

       
   
 


TR1 P3 TR2

D D

       
 
   

 


Q Q Q1 Q2 Q3 Q

а)б)

Рис.12.5. Виручка виробника до застосування цінової дискримінації (а)

та після (б).

 

Загалом виділяють три ступеня цінової дискримінації:

1-й ступінь: коли кожна одиниця товару продається по особливій ціні;

2-й ступінь: коли на різних сегментах ринку товар продається по різним цінам;

3-й ступінь: коли на різних ринках товар продається по різним цінам.

Для споживача цінова дискримінація має як позитивні, так і негативні сторони. З одного боку збільшуються обсяги продукції на ринку, що є позитивом. Але з іншого боку монополіст привласнює надлишки споживачів, що є негативом.

Монополія не єдина ринкова структура, в якій може бути застосована цінова дискримінація. Будь-яка фірма, яка в змозі впливати на ціну, може розділити споживачів за їх купівельною спроможністю, а також впевнена, що товар не можливо перепродати, буде намагатись застосувати цінову дискримінацію, так як це веде до зростання загальної виручки фірми і відповідно прибутку.

Цінову дискримінацію часто вважають соціально несправедливою. Проте, у певних випадках вона здатна приносити користь. Так, наприклад, студенти, які не мають змоги платити за навчання, мають можливість навчатися.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-08

headinsider.info. Все права принадлежат авторам данных материалов.