Главная

Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Особливе адміністративне право ФРН


В той час коли загальне адміністративне право містить приписи, які мають значення для всіх галузей адміністративного права, особливе адміністративне право регулює окремі галузі діяльності адміністрації. Норми законів і постанов, які охоплюють матеріальні завдання адміністрації, в своїй сукупності утворюють особливе адміністративне право.

Загальне і особливе адміністративне право не функціонують окремо одне від одного, вони знаходяться у стані взаємовпливу і взаємопроникнення.

До особливого адміністративного права належить: комунальне право, поліцейське право і право охорони громадського порядку, право публічної служби (чиновницьке право), будівельне право, право вуличного і дорожнього руху, право регіонального і земельного планування, право господарського управління, екологічне право.

Так, наприклад, поліцейське право і право охорони громадського порядку об’єднуються поняттям захисту від небезпек. Небезпекою є стан, який згідно розумної основаної загальному життєвому досвіді може в найближчий час спричинити збитки громадської безпеки і порядку.

До громадської небезпеки відноситься збереження недоторканості життя, здоров,я і свободи окремих осіб, а також порядку в установах держави. Під громадським порядком розуміють як сукупність що базується на конституційному порядку правил поведінки окремих осіб в суспільстві.

Розмежування поліцейського права і права охорони громадського порядку в різних визначеннях поняття «поліція». Тут варто розмежовувати поліцію охорони громадського порядку, що здійснює попереджувальні заходи, від кримінальної поліції, що здійснює репресивні заходи.

Закони про поліцію визначають коло осіб щодо яких можуть бути застосовані окремі поліцейські заходи. Проводиться розмежування між наступними особами:

1) відповідальними за неправомірну поведінку;

2) відповідальними за фактичні обставини, що створили небезпеку порядку, без неправомірної поведінки;

3) не підлягають відповідальності.

У свою чергу, право публічної служби являє своїм предметом перебування на службі в одного з юридичних осіб публічного права – Федерації, землі, громади, різного роду публічно-правових корпорацій.

Персонал публічної служби складається з чиновників, службовців і робітників. Службовці і робітники працюють на підставі договору про службу відповідаю чого нормам трудового права. Між службовцем і роботодавцем не існує договірних відносин, вони включені в систему службових відносин на підставі адміністративного акту. Службовець отримує на тривалий час повноваження на виконання владних функцій, він підпорядковується умовам публічного відношення службової вірності своєму роботодавцю і є працівником публічно-правової корпорації.

Важливими нормативними документами, що регламентують діяльність службовців є:

- Федеральний закон про чиновників, який регламентує основні питання положення федеральних чиновників;

- Федеральний закон про грошове утримання чиновників і державних службовців;

- Закон про забезпечення службовців, який регламентує соціальне забезпечення службовців (пенсія, забезпечення при виключних випадках);

- Федеральна постанова про проходження служби службовцями;

- Рамочний закон про правове положення службовців, діючий у відношенні до федеральних, земельних і комунальних службовців.

Поряд з цими важливими актами діють й інші закони, що регламентують окремі питання соціального положення чиновника. До яких належать:

- Закон про грошову винагороду під час відпустки;

- Федеральний закон про витрати під час відряджень;

- Федеральний дисциплінарний закон, регламентуючий відповідальність за дисциплінарні проступки службовців.

Публічно-правове відношення вірності служби і роботодавцю є не приватно договірним відношенням, а статутним відношенням публічного права. Діяльність службовця та його грошове утримання регламентується законом. З встановленого законом грошового утримання випливає заборона на страйки, діючий по відношенню до чиновника. Обов’язок вірності означає, що службовець в будь-який час виступає на стороні держави та конституційного порядку. Тому визначаються серйозні вимоги придатності до державної служби (не допускаються екстремістські політичні погляди, що є перепоною вступу на публічну службу)[18].

Роботодавець зобов’язаний взяти службовця під захист у випадку неправомірних претензій до нього.

Встановлюється безстроковий час служби: службовець підлягає звільненню зі служби тільки у випадку серйозних службових проступків чи вироку суду до позбавлення волі на строк більше одного року. Після досягнення вікової межі вони виходять на пенсію, разом з тим продовжують називатися службовцями.

Службовець відповідає перед суспільством, а не перед політичною партією. Звідси витікає зобов’язання безпартійного виконання службових обов’язків і заборона політичного впливу з боку роботодавця.

Великобританія (українська назва від англ. Great Britain; повна назва Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії, англ. United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland, на англійській мові часто скорочується до «United Kingdom» – Сполучене Королівство) – острівна держава на північному заході Європи. Великобританія є однією з найбільших держав Європи, ядерна держава, постійний член Ради Безпеки ООН. Спадкоємиця Британської імперії, найбільшої держави в історії, що існувала в XIX – початку XX століття. Вважається батьківщиною сучасної парламентської демократії. Форма правління – парламентарна монархія.

Столиця – місто Лондон, одне з найбільших міст Європи і найважливіший світовий фінансово-економічний центр.

Великобританія складається з чотирьох "історичних провінцій"(по-англійськи – "countries", тобто " країни"): Англія, Північна Ірландія, Шотландія, Уельс. Останні три мають національні уряди з різним ступенем повноважень, розташовані у Белфасті, Единбурзі та Кардіффі, відповідно. Зі Сполученим Королівством асоційовані Коронні землі, хоча вони й не є його частиною конституційно. Сполучене Королівство має 14 Заморських територій.

Форма адміністративно-територіального устрою: унітарна держава, хоча три з чотирьох історичних провінцій (окрім Англії) мають значну міру автономії. Держава займає острів Великобританія, північно-східну частину острову Ірландія, острови Англсі, Уайт, Нормандські, Оркнейські, Гебридські, Шетлендські та низку дрібніших островів. Західні береги Великобританії відкриті водам Атлантичного океану, а східні та південні, звернені до Західної Європи, омиваються Північним морем та неширокими протоками Ла-Манш і Па-де-Кале. Площа 244,1 тис. км2.

Населення близько 60 млн. осіб, етнічний склад: британці (81,5% англійці, 9,6% шотландці, 1,9% валлійці, 2,4% ірландці, 1,8% ольстерці), індійці, пакистанці, китайці, араби, африканці.

Державна мова – англійська.

Національна валюта – Англійський фунт стерлінгів, 1 фунт стерлінгів = 100 пенсів. В обігу перебувають банкноти 5, 10, 20, 50 фунтів, монети 1, 5, 10, 50 пенсів.

Загальна характеристика



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-09

headinsider.info. Все права принадлежат авторам данных материалов.