Главная

Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Адміністративне судочинство США


Система федеральних судів. Стаття 3 Конституції формулює основу федеральної судової системи: “Судова влада Сполучених Штатів здійснюється Верховним судом та тими нижчими судами, які будуть час від часу засновуватися Конгресом”.

Керуючись цим формулюванням, перший Конгрес розділив країну на округи та в кожному з них заснував федеральні суди. Звідси починається нинішня система судів: Верховний суд, 11 апеляційних судів, 91 окружний суд і 3 суди зі спеціальними повноваженнями. Конгрес і нині зберіг право засновувати і скасовувати федеральні суди, як і визначати кількість судів у федеральній системі судочинства. Однак, він не може скасувати Верховний суд.

Верховний суд є вищою судовою інстанцією Сполучених Штатів та єдиним судом, створення якого передбачене Конституцією. Рішення Верховного суду не підлягають апеляції ні в якому іншому суді. Конгрес має право встановлювати кількість судів Верховного суду і в певних межах вирішувати, які справи підлягають розгляду в ньому, але він не може змінити тих прав, які надані Верховному суду самою Конституцією.

Конституція не розглядає питання про те, які вимоги, пред'являються до суддів. Ніде не сказано, що вони повинні бути юристами, хоча насправді всі федеральні судді і судді Верховного суду є членами колегії адвокатів.

З моменту утворення Верховного суду, майже 200 років тому, в ньому змінилося лише сто суддів. У своєму початковому вигляді Верховний суд складався з голови та п'яти членів суду. Протягом останніх 80 років кількість судів змінювалася, поки в 1869 р. не був затверджений кінцевий склад: голова та вісім членів Верховного суду. Голова очолює суд, але при прийнятті рішень він має лише один голос, як і будь-який з членів суду.

Особиста юрисдикція Верховного суду поширюється тільки на дві галузі: випадки, які стосуються високих посадових осіб іноземних країн, і випадки, коли одна із сторін є штатом. Всі інші справи потрапляють на розгляд Верховного суду тільки шляхом апеляції з нижчестоящих судів.

З кількох тисяч справ, які реєструють кожен рік, суд зазвичай розглядає лише близько 150. Більшість випадків пов'язана з інтерпретуванням законів або наміру Конгресу при прийнятті закону. Однак значна частина роботи Верховного суду складається з визначення того, чи відповідає Конституції діяльність законодавчої або виконавчої влади. Право подібного юридичного контролю не було спеціально обговорено Конституцією. Це положення було визначено самим Верховним судом через його читання Конституції.

Рішення суду не повинні бути обов'язково одноголосними. Простої більшості, за наявності не менше шести суддів (офіційного кворуму) досить для прийняття рішення. У разі неодноголосних рішень Верховний суд зазвичай відмічає обидві думки більшості й меншості, і кожен з них може стати підґрунтям майбутнього рішення суду. Часто судді записують свою особливу думку, якщо вони в принципі згодні з рішенням, але за причинами, які відрізняються від доводів більшості.

Апеляційні й окружні суди. Другий рівень федеральної судової системи складають апеляційні суди, які були створені в 1891 р. з метою спрощення розподілу судових справ і полегшення роботи Верховного суду. Територія Сполучених Штатів поділяється на 11 зон, кожна з яких обслуговується судом у складі від 3 до 15 суддів. Апеляційні суди переглядають рішення окружних судів (суд першої інстанції федеральної юрисдикції) в межах своїх округів. Вони також переглядають постанови незалежних арбітражних агенцій, таких, наприклад, як федеральна торговельна комісія тощо.

Ступенем нижче апеляційних судів йдуть окружні суди. 50 штатів розділені на 89 округів. На додаток до цього існує окремий округ Колумбія і округ Пуерто-Ріко, які не є окремими штатами. В окружному суді може бути від одного до 87 суддів. Залежно від масштабів справи, що розглядається, судді тимчасово можуть бути переведені з одного окружного суду до другого. Конгрес встановлює межі округів залежно від кількості населення та обсягу роботи. Деякі невеликі штати створюють один округ, тоді як великі штати (Нью-Йорк, Каліфорнія, Техас) поділяються на чотири округи кожний.

За винятком округу Колумбія, судді всіх окружних судів повинні постійно проживати на території свого округу. Сесії окружних судів проводяться через певні проміжки часу за чергою в різних містах округу.

Більшість справ і спірних питань, які розглядаються в окружних судах, порушуються самими судами і пов'язані з порушенням федеральних законів, наприклад, поштові зловживання, крадіжка державної власності, порушення законів про якість продовольчих товарів, про банківські операції або у випадку шахрайства. Це єдині федеральні суди, в яких вердикт про винність обвинуваченого виноситься Великим журі присяжних, а остаточний вирок виносить Малий склад журі.

Спеціальні суди. На додаток до федеральних судів загальної юрисдикції час від часу виникає необхідність у створенні спеціальних судів. Це так звані “легіслативні” суди, вони були створені законодавчим актом Конгресу. Судді в цих судах, як і їх колеги в інших федеральних судах, призначаються Президентом з узгодження Сенату на період усього життя.

Мабуть найважливіший з цих судів – Претензійний суд, який був створений у 1855 р. для розгляду грошових позовів, які пред'являли Сполученим Штатам. Крім нього, спеціальними судами є Митний суд, що займається виключно цивільними справами, які пов'язані з податками і зборами, на імпортовані товари. Апеляційний суд з митних і патентних питань займається апеляційними скаргами за рішеннями Митного суду і Бюро патентів США.

Висновки

У кожній зарубіжній країні існують свої визначення, цілі, завдання, предмет та призначення даної галузі, що характеризується специфікою змісту і наповнення адміністративного права. Незважаючи на те, що поняття адміністративного права в кожній країні своєрідно, все ж можна виділити загальні підходи до визначення цієї галузі права

. В англосаксонських країнах (насамперед у США) основною метою адміністративного права проголошується захист інтересів приватних осіб від свавілля з боку адміністрації. Обґрунтовується ця мета наступним чином. Публічна адміністрація безпосередньо зачіпає життя кожного індивіда і в зв'язку з цим є надто великою потенційною загрозою для природних прав людини, сформульованих ще Т.Джефферсон - для «життя, свободи і прагнення людей до щастя». У суперечці з приватними особами адміністрація, наділена і матеріальними, і фінансовими, і кадровими ресурсами, знаходиться в більш вигідному становищі, ніж громадянин. Вона здатна захистити свої інтереси і в разі необхідності має достатній арсенал засобів, щоб наполягти на виконанні своїх рішень. Громадянин у суперечках з державою нерідко виявляються безпорадними, і їм в першу чергу необхідний захист з боку закону. Правовий захист громадянину від неправомірних дій адміністрації має гарантувати саме адміністративне право. Воно покликане визначати жорсткі рамки, в яких може діяти публічна адміністрація, а також обмежувати форми і методи владного впливу держави на суспільство і окрему особу. Оскільки в англосаксонських країнах визнається, що «історія свободи по більшій частині є історією дотримання процедури», головна увага приділяється процесуальним нормам, відповідальності публічної адміністрації та контролю за її діями.

 

Укладач:

професор кафедри загально правових

дисциплін,к.ю.н.,доцент І.С.Сергєєв

ЛІТЕРАТУРА:

До теми 1:

Кикоть В. Я. Административное право зарубежных стран / В. Я. Кикоть. Под ред.: В.Я. Кикотя, Г.А. Василевича, Н.В. Румянцева. – М.: Юнити-Диана, 2011. – 432 с.

2. Козырин А. Н. Публичная администрация и административные реформы в зарубежных странах: Учеб. пособие / А. Н. Козырин, Е. К. Глушко, М. А. Штатина; Под ред. А. Н. Козырина: Гос. ун-т Высшая школа экономики. – М.: ТЭИС, 2006. – 287 с.

3. Школик А.М. Порівняльне адміністративне право: [навч. посібник] / Андрій. Миколайович Школик. – Львів: ЗУКЦ, 2007. – 308 с.

4. Старилов Ю.Н. Курс общего административного права. В 2 т. Т. 1: История. Наука. Предмет. Нормы. Субъекты / Ю.Н. Старилов. – М.: НОРМА, 2002. – 728 с.

5. Пухтецька А. А. Європейські принципи адміністративного права та європейський адміністративний простір : наук.-інформ. вид. / А.А.Пухтецька ; Нац. акад. наук України, Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. - К. : Ін-т держави і права, 2007. - 87 с.

6. Практичний порадник державного службовця з питань європейської інтеграції / Національна академія держ. управління при Президентові України; Дніпропетровський регіональний ін-т держ. управління / Л.Л. Прокопенко (заг.ред.). – Д. : ДРІДУ НАДУ, 2008. – 44 с.

7. Курс адміністративного права України : підручник / В.К.Колпаков, О.В.Кузьменко, I.Д.Пастух, В.Д.Сущенко [та ін.] / за ред. В.В.Коваленка. — К. : Юрінком Iнтер, 2012. — 808 с.

До теми 2:

. Контроль за деятельностью государственной администрации во Франции. – М.: Посольство Франции в Москве, МИД, 1994. - 106 с. – (Российско-французская серия учебных и информационных материалов).

7. Общие сведения об административном праве Франции – М.: Изд-во Посольства Франции в Москве, 1993. – 316 c.

8. Озірська С. М., Полянський Ю. Д. Системи державної служби європейських країн: Велика Британія, Російська Федерація, Україна, Французька Республіка. Науково-аналітичне дослідження / С. М. Озірська, Ю. Д. Полянський. – К.: Видавництво УАДУ, 1999. – 168 с.

9. Шишкін В. Система установ адміністративної юрисдикції у Франції / В. Шишкін // Право України. – 1996. – №7. – С. 43-46.

11. Юридические и материальные средства административной деятельности во Франции / Бьейи Ж.-П, Верпо М., Лашом Ж.-Ф – М.: Изд-во Фр. Орг. Техн. Сотрудничества, 1994. – 150 c.

12. Янковский Н. Я. Правовые основы функционирования коммунального хозяйства в Европейских странах / Н. Я. Янковский. – Владивосток: Сфера ЖКХ, 2007. – 340 с.

 

. Административное право зарубежных стран: Учебник / Под ред. А.Н. Козырина и М.А. Шматовой. – М.; Спарк, 2003. – 464 с.

2. Адміністративні процедури і адміністративне судочинство в Німеччині. Збірник матеріалів. Німецький Фонд міжнародного правового співробітництва в Україні. ШтефанХюльсхьорстер. Київ/Бонн, 2006. – 380 с.

3. Мельник Р. Система адміністративного права Німеччини / Р. Мельник // Публічне право. – 2011. – № 3. – С. 49-58.

4. Шлоер Б. Німецько-українсько-російський коментований словник з адміністративного права / Б. Шлоер, І. Сойко ; за заг. ред. Б. Шлоера та Ю. Зайцева. – К.: Укр. центр правничих студій, 2003. – 464 с.

 

 

. Правові системи сучасності. Глобалізація. Демократизм. Розвиток / В.С. Журавський, О.В. Зайчк, О.Л. Копиленко, Н.М. Оніщенк; За заг. ред. В.С. Журавського. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — с. 75-78.

 

 

. Гарнер Д. Великобритания: центральное и местное управление / Д. Гарнер. - М.: Прогресс, 1982 – 338 c.

13. Гарнер Д. Великобритания: Центральное и местное управление [Текст] : пер. с англ. / Д. Гарнер ; ред., авт. предисл. Г. В. Барабашев, пер. Н. А. Шульженко, пер. В. Л. Энтин. – М. : Прогресс, 1984. – 368 с.

14. Дайси А. В. Основы государственного права Англии. Введение в изучение английской Конституции / А. В. Дайси. – М.: Типография Товарищества И. Д. Сытина, 1905. – 681 с.

15. Іващенко О. Ю. Адміністративна скарга у Великій Британії / О. Ю Іващенко // [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Nvknuvs/2010_4/ivachenko.htm

16. Іващенко О. Ю. Види скарг щодо адміністративних послуг органів місцевої влади у Великій Британії / О. Ю. Іващенко // [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті: http://www.nbuv.gov.ua/portal/ soc_gum/Nvknuvs/2010_5/ivachenk.htm

17. Кикоть В. Я. Административное право зарубежных стран / В. Я. Кикоть. Под ред.: В.Я. Кикотя, Г.А. Василевича, Н.В. Румянцева. – М.: Юнити-Диана, 2011. – 432 с.

18. Козырин А. Н. Публичная администрация и административные реформы в зарубежных странах: Учеб. пособие / А. Н. Козырин, Е. К. Глушко, М. А. Штатина; Под ред. А. Н. Козырина: Гос. ун-т Высшая школа экономики. – М.: ТЭИС, 2006. – 287 с.

19. Тимошенко И. Г. Административная юстиция в Великобритании / И. Г. Тимошенко // Журнал Российского права. – 1997. – № 5. – С. 128—136.

 

 

Канада. Государственное устройство / Энциклопедия Кольера // Електронний ресурс. – Режим доступу: http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_colier

6. Канада. Судебная система // Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.pe-a.ru/ca/courts

7. Канадская школа государственной службы: новая роль //Електронний ресурс. – Режим доступу: www.roskazna.ru/store/0612200607.ppt

8. Козюра І. Законодавче регулювання органів місцевого самоврядування в Канаді / І. Козюра // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – №1. – 2002. – С. 177-185.

9. Лаптев А. Программы профессионального развития государственных служащих в Канаде/ А. Лаптев, А.Бударина // Государственная служба. – 2006. – №2. – С. 170-175.

10. Музика-Стефанчук О. А. Про організацію місцевого самоврядування та управління в зарубіжних країнах / О. А. Музика-Стефанчук // Порівняльно-правові дослідження. Глобалізація і право. – 2008. – № 2. – С. 106-110.

 

 

Обушний О. О. Особливості реалізації повноважень органів місцевого самоврядування в США на рівні муніципалітетів / Обушний О. О. // Держава і суспільство. – 2008. – № 4. – С. 28 – 35

3. «United States». International Monetary Fund // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org.

4. Василенко И. А . Система государственной службы в США: современное состояние / Василенко И. А. // Вестник государственной службы. – 1994. – № 4. – С. 12-20.

5. Исаенко А. Н. Система управления государственными служащими США / А. Н. Исаенко // Вестник государственной службы. – 1993. – № 12. – С. 36-41.

6. Шумилов В. М. Правовая система США : [монография] / В. М. Шумилов. – М.: Международные отношения, 2006. – 175 с.

 

 

До теми 4:

1. Административное право зарубежных стран: учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности «Юриспруденция» / [В.Я.Кикоть и др.]; под ред. В.Я.Кикотя, Г.А.Василевича, Н.В.Румянцева. – М.: ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2012

2. Государственная политика и управление. Учебник. В 2 ч. Часть II. Уровни, технологии, зарубежный опыт государственной политики и управления / под ред. Л.В.Сморгунова. – М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2007. – 495 с.

3. Мэннинг Н. Реформа государственного управления: международный опыт // Ник Мэннинг; Нил Парсон; пер. с англ. – М.: Издательство «Весь Мир», 2003. – 496 с.

4. Школик А.М. Порівняльне адміністративне право: Навч. Посібник для юридичних факультетів та факультетів міжнародних відносин. – Львів: ЗУКЦ, 2007. – 308 с.

5. Государственная политика и управление. Учебник. В 2 ч. Часть I. Концепции и проблемы государственной политики и управления / под ред. Л.В.Сморгунова. – М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2006. – 384 с., 6. Административная реформа в субъектах российской федерации / Под ред. С.Е.Нарышкина, Т.Я.Хабриевой. – М.: Контракт, Институт законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве Российской Федерации, 2008. – 352 с.

6. Реформа государственной службы России: история попыток реформирования с 1992 по 2000 год / Ред. и предисл. Т.В.Зайцевой – М.: Издательство «Весь Мир», 2003. – 304 с.

7. Административные реформы в контексте властных отношений: Опыт постсоциалистических трансформаций в сравнительной перспективе / Под ред. А.Олейника и О.Гаман-Голутвиной. – М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2008. – 367 с.

8. Ло Хаоцай Очерки современного административного права Китая / перевод с китайского доктора экономических наук В.В.Жигулевой, Б.Я.Надточенко. Под редакцией кандидата юридических наук, доцента А.А.Демина. – М.: Книгодел, 2010. – 348 с.


[1] Конституция Французской Республики // http://zakoni.ucoz.ru/news/konstitucija_francii/2012-03-26-94

[2] Общие сведения об административном праве Франции – М.: Изд-во Посольства Франции в Москве, 1993. – 316 c.

[3] Ведель Ж. Административное право Франции / Ж Ведель. – М.: Прогресс, 1973. – 512 с.

 

[4]Административное право зарубежных стран: Учебник / Под ред. А.Н. Козырина и М.А. Шматовой. – М.; Спарк, 2003. – С. 288-289.

[5] Мельник Р. Система адміністративного права Німеччини / Р. Мельник // Публічне право. – 2011. – № 3. – С. 50.

[6] Мельник Р. Система адміністративного права Німеччини / Р. Мельник // Публічне право. – 2011. – № 3. – С. 50.

[7] Мельник Р. Система адміністративного права Німеччини / Р. Мельник // Публічне право. – 2011. – № 3. – С. 50-55.

[8] Mayer O. Deutsches Verwaltungsrecht. - Verlag von Duncker & Humbold / Berlin, 1924. – S. 69-70.

[9] Maurer Н. Allgemeines Verwaltungsrecht. Verlag C.H. Beck, Munchen, 2004. – S. 115-185.

[10] Мельник Р. Система адміністративного права Німеччини / Р. Мельник // Публічне право. – 2011. – № 3. – С. 51.

[11] Мельник Р. Система адміністративного права Німеччини / Р. Мельник // Публічне право. – 2011. – № 3. – С. 51.

[12] Мельник Р. Система адміністративного права Німеччини / Р. Мельник // Публічне право. – 2011. – № 3. – С. 51-52.

[13] Административное право зарубежных стран: Учебник / Под ред. А.Н. Козырина и М.А. Шматовой. – М.; Спарк, 2003. – С. 295-298.

[14] Мельник Р. Система адміністративного права Німеччини / Р. Мельник // Публічне право. – 2011. – № 3. – С. 54.

[15] Maurer Н. Allgemeines Verwaltungsrecht. Verlag C.H. Beck, Munchen, 2004. – S. 505-508.

[16] Мельник Р. Система адміністративного права Німеччини / Р. Мельник // Публічне право. – 2011. – № 3. – С. 54.

[17] Hilgendorf Eric: dtv-Atlas Recht / Eric Hilgendorf. - Munchen : Dt. lдschen- buch-Verl. 2. Verwaltungsrecht, Zivilrecht, 2008. – S. 265.

[18] Административное право зарубежных стран: Учебник / Под ред. А.Н. Козырина и М.А. Шматовой. – М.; Спарк, 2003.- С. 309-311.

[19] Загальне право(англ. common law) – єдина система прецедентів, що є загальною для усієї Великобританії, виступає однією зі складових частин англосакської правової системи разом з правом справедливості (англ. law of equity). Сформувалось у XIII-XIV століттях на підґрунті місцевих звичаїв і практики королівських судів. Головним джерелом права в системі загального права є судовий прецедент.

[20] Гарнер Д. Великобритания: Центральное и местное управление [Текст] : пер. с англ. / Д. Гарнер ; ред., авт. предисл. Г. В. Барабашев, пер. Н. А. Шульженко, пер. В. Л. Энтин. – М. : Прогресс, 1984. – С.23

[21] Bradley A.W., Ewing K.D. Constitutional and Administrative Law. 14th Ed. Pearson Education Limited, 2007. P. 657

[22] Погане управління (англ. maladministration) – в юридичних джерелах під цим терміном розуміється некоректне, некомпетентне, неправильне управління. Maladministration має місце коли суб’єкт публічної адміністрації приймає помилкове рішення, діє поза межами своєї компетенції тощо. Щодо публічної влади може також використовуватись в контексті звинувачень у корупції. Досить часто вживається у політичній сфері при звинуваченні опонентів у неефективній політиці.

[23] В межах повноважень (англ. intra vires) – обов’язок суб’єкта публічної адміністрації діяти виключно в межах законної влади чи повноважень, що визначені у законодавстві. Застосування intra vires пов’язане з тим, що для суб’єкта публічної адміністрації законодавством чітко визначено які дії даний суб’єкт може вчиняти та які він має повноваження. Вхід за визначені законодавством межі може призвести, що дії будуть визнані ultra vires (за межами повноважень, поза компетенцією).

[24] Делеговане законодавство – видання головою держави, урядом чи іншими органами виконавчої влади законодавчих актів на підставі спеціальних повноважень, які надаються ним законодавчими органами (парламентом). Делегування законодавчих повноважень іншим суб’єктам парламент може здійснити прийняттям відповідного закону. Законодавство, прийняте на підставі делегованих повноважень, фактично має силу закону. Наприклад право на делеговане законодавство мають: уряди Франції, Італії, Іспанії, Польщі; голови таких держав як Білорусь, Казахстан, Киргизія. Крім того, делегування законодавчих повноважень у юридичній науці може розумітись, коли парламент видає акти, що містять загальні формулювання (закон-рамка), що робить неможливим їх застосування без законотворчості органів виконавчої влади.

[25] Богдановская И. Ю. Источники права на современном этапе развития "Общего права": Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора юридических наук. Специальность 12.00.01 – Теория и история права и государства; История правовых учений / И. Ю. Богдановская ; Институт государства и права Российской Академии Наук. – М., 2007. – С. 40.

[26] Озірська С. М., Полянський Ю. Д. Системи державної служби європейських країн: Велика Британія, Російська Федерація, Україна, Французька Республіка. Науково-аналітичне дослідження / С. М. Озірська, Ю. Д. Полянський. – К.: Видавництво УАДУ, 1999. – С. 125-130

 

[27] Жан Шарль Адре. Обзор местного самоуправления во Франции / Жан Шарль Адре; Перевод ПСП. – СПб., 1994. – 148 с.

 

[28] Озірська С. М., Полянський Ю. Д. Системи державної служби європейських країн: Велика Британія, Російська Федерація, Україна, Французька Республіка. Науково-аналітичне дослідження / С. М. Озірська, Ю. Д. Полянський. – К.: Видавництво УАДУ, 1999. – С. 125-130

 

[29] Жан Шарль Адре. Обзор местного самоуправления во Франции / Жан Шарль Адре; Перевод ПСП. – СПб., 1994. – 148 с.

 

[30] Административное право зарубежных стран: Учебник / Под ред. А.Н. Козырина и М.А. Шматовой. – М.; Спарк, 2003.- С. 290-291.

[31] U.S. Relations With Italy.[Електронний ресурс] / Fact Sheet / August 14, 2012. Bureau of European and Eurasian affairs — Режим доступу до ст.: http://www.state.gov/r/pa/ei/bgn/4033.htm

[32] Государственное управление и государственная служба [Електронний ресурс] / Органы местного самоуправления (Италия) — Режим доступу до ст.: http://evcppk.ru/gosudarstvennoe-upravlenie-i-gosudarstvennaya-sluz/3631-organy-mestnogo-samoupravleniya-italiya.html

[33] European Judicial Network in civil and commercial [Електронний ресурс] / Organisation of justice – Italy — Режим доступу до ст.: http://ec.europa.eu/civiljustice/org_justice/org_justice_ita_en.htm

[34] Дайси А. В. Основы государственного права Англии. Введение в изучение английской Конституции / А. В. Дайси. – М.: Типография Товарищества И. Д. Сытина, 1905. – С. 384-385

[35] Бойцова В. В. Правовые средства защиты в публичном праве Великобритании / В. В. Бойцова // Правоведение. – 1994. – № 3. – С. 66—67.

[36] Тимошенко И. Г. Административная юстиция в Великобритании / И. Г. Тимошенко // Журнал Российскоо права. – 1997. – № 5. – С. 128—136

[37] Конституційне право зарубіжних країн: навч. посібник / В.О. Ріяка (керівник авт. кол.), B.C. Семенов, М.В. Цвік та ін.; За заг. ред. В.О. Ріяки. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С.312.

[38]Principles of Administrative Justice //[Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.ccat-ctac.org/en/pdfs/about/principles.pdf

[39] Канада. Судебная система //[Електронний ресурс].- Режим доступу:http://www.pe-a.ru/ca/courts

[40] Supreme Court of Canada (2012) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.scc-csc.gc.ca/court-cour/brochure/brochure-eng.pdf

[41] Supreme Court of Canada (2012) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.scc-csc.gc.ca/court-cour/brochure/brochure-eng.pdf

[42] Federal Court (Canada) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cas-ncr-nter03.cas-satj.gc.ca/portal/page/portal/fc_cf_en/

[43] Justice Laws // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://laws-lois.justice.gc.ca/eng/



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-09

headinsider.info. Все права принадлежат авторам данных материалов.