Главная

Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






ПРАВО І.В НА НАУКОВЕ ВІДКРИТТЯ.


ЦКУ: Науковим відкриттям є комплекс властивостей і явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання. Ознаки наукового відкриття: самостійний об’єкт права ІВ; існує в природі об’єктивно, людиною не створюється, а лише нею пізнається; здійснює істотні зрушення науково-технічного прогресу, розвитку людства в цілому; є теоретичною передумовою для автора створення певного винаходу чи іншого об’єкта промислової власності.

ЗУ "Про наукову і науково-технічну діяльність" , "Про наукову і науково-технічну експертизу", "Про освіту", "Про вищу освіту" .

Єдиним суб’єктом права ІВ на наукове відкриття є його автор. Автором наукового відкриття є фізична особа завдяки творчій праці якої це відкриття було зроблено. Якщо наукове відкриття зроблено на підставі творчої праці одночасно кількох осіб, вони вважаються співавторами наукового відкриття.

Об'єктом відкриття можуть виступати закономірності, властиво­сті та явища матеріального світу. Закономірність матеріального світу — це стійкий зв'язок між явищами та властивостями матеріалького світу. Властивість матеріального світу — це якісна сторона об'єкта матеріального світу. Явище матеріального світу — це форма вияву сутності об'єкта матеріального світу. Критеріїї охороноздатності:бути раніше невідомим (новим); бути об'єктивно існуючим; вносити докорінні зміни у рівень наукового пізнання.

Закріплено законодавством осо­бисте немайнове право автора наукового відкриття на присвоєння відкриттю свого імені або спеціальної назви. Посвідчується таке право дипломом. Для набуття права ІВ на наукове відкриття не достатньо самого факту здійснення наукового відкриття, необхідно щоб цей факт був засвідчений дипломом.

Тому за законодавством України на наукові відкриття не виникають майнові права ІВ (!!!).Наукове відкриття з моменту його створення стає суспільним надбанням. Будь-хто без дозволу особи, яка здійснила відкриття, і без виплати винагороди, має право використовувати знання, отримані у зв'язку з науковим відкриттям, у власній науково-дослідній, виробничій, творчій чи іншій діяльності. Такий стан речей кардинально відрізняє правовий режим наукових відкриттів від інших об'єктів права інтелектуальної власності, щодо яких законом передбачається встановлення юридичної та/або фактичної монополії. Це є один з тих виняткових випадків, які маються на увазі у положенні частини 2 ст. 54 Конституції України, відповідно до якого ніхто не може використовувати або поширювати результати інтелектуальної діяльності особи без її згоди, за винятками, встановленими законом.

 

ХАРАКТЕРИСТИКА ДОГОВОРІВ ЩОДО РОЗПОРЯДЖЕННЯ МАЙНОВИМИ ПРАВАМИ.

На сьогодні сформувалося два основні підходи: 1) договори щодо об'єктів ІВ не виді­ляються в самостійну групу цивільно-правових договорів; 2) в системі договірних зобов'язань цим договорам відводиться самостійне місце.

Відповідно до ст. 1107 ЦК України розпорядження майновими правами інтелектуальної власності може здійснюватися на підставі таких договорів:1) ліцензія на використання об´єкта ПІВ- 2) ліцензійний договір;3) договір про створення за замовленням і використання об´єкта права інтелектуальної власності; 4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; 5) інший договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

Договори щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності є двосторонніми, консенсуальними , від-платними. Істотні умови є: предмет (об´єкт права інтелектуальної власності, права щодо використання якого передаються за договором; конкретні права, що передаються; способи використання зазначеного об´єкта тощо), ціна (плата за використання об´єкта права інтелектуальної власності) та строк (період у часі, протягом якого діє договір). Сторонами: є суб´єкт ПІВ(ліцензіар, автор тощо) та особа, яка виявила бажання використовувати об´єкт ПІВ(ліцензіат, замовник тощо). Сторонами даного договору можуть бути як фізичні особи, які досягли 14 років, так і юридичні особи (незалежно від форми власності та місцезнаходження). Форма договорів - письмовою. У разі недодержання письмової форми дані договори є нікчемними.Проте законом можуть встановлюватись випадки, в яких договори щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності можуть укладатися усно (ч. 2 ст. 1107 ЦК України).

Не підлягають обов´язковій державній реєстрації, хоча вона може бути здійснена на вимогу однієї із сторін у порядку, встановленому законом.

 

ЛІЦЕНЗІЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ.

Ліцензія на використання об'єкта ПІВ є правовою формою надання особою, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта ПІВ, ін. Особі дозволу на використання відповідного об'єкта. На географічне зазначення (зазначення походження товару) не встановлюється виключне право особи дозволяти його використання (ст.503 ЦКУ), а тому у ст.17 ЗУ від 16.06.99 “Про охорону прав на зазначення походження товарів” прямо передбачено, що власник свідоцтва не має права видавати ліцензію на використання кваліфікованого зазначення походження товару.

Ліцензія передбачає дозвіл на використання об'єкта ПІВ у певній обмеженій сфері. У ліцензії обумовлюється сфера, в межах якої ліцензіат має право здійснювати використання об'єкта.Ліцензія передбачає дозвіл на використання об'єкта права ІВ у певній обмеженій сфері. Сфера використання об'єкта визначається:певними видами майнових прав,територією,строком дії.

Ліцензіар — це особа, яка видає ліцензію, тобто фізична або юридична особа, якій належить виключне право дозволяти ви­користання об'єкта права ІВ. Особа, якій надається дозвіл на використання об'єкта права ІВ, називається ліцензіатом.

Ліцензія на вико­ристання об'єкта права ІВ може бути оформлена: як окремий документ; як складова частина ліцензійного договору.

ЦК України дається характеристикаггрьох видів ліцензій: 1)Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виклю­чає можливість використання ліцензіаром об'єкта права ІВ у сфері, що обмежена цією ліцензією. 2) Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виклю­чає можливість видачі ліцензіїаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта прана ІВ у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості ви­користання ліцензіаром цього об'єкта у зазначеній сфері. 3) Невиключна ліцензія характеризується тим, що ліцензіар не позбав­лений права використовувати відповідний об'єкт у сфері, що обмежена цією ліцензією, та права видавати ліцензії на вико­ристання об'єкта у зазначеній сфері іншим особам.Можуть бути і інші види ліцензії - відкрита, повна, супровідна тощо, субліцензією.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-09

headinsider.info. Все права принадлежат авторам данных материалов.