Главная

Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Характеристика зернових мас як об’єктів зберігання


Види і типи зерносховищ

2.3 Машини й устаткування для прийому, очищення і сортування зерна

Машини і устаткування для сушіння і збереження зерна

Знезаражування зерна

 

1. Бутковский В.А., Мерко А.И., Меншиков Е.М. Технологии зерноперерабатывающих производств. – М.: Интеграф сервис. – 1999 – 472с.

2. Галицький Р.Р. Оборудование зерноперерабатывающих предприятий. – М.: Агропромиздат, 1990 – 271 с.

3. Демский А.Б. Комплектные зерноперерабатывающие установки малой мощности. – М.: ДеЛи принт, 2004. – 264 с.

4. Мельник Б.Е., Лебедев В.Б., Винников Г.А. Технология приемки, хранения и переработки зерна – М.: Агропромиздат, 1990 – 367 с.

5. Технологическое оборудование предприятия по хранению и переработке зерна / А.Я. Соколов, В.Ф. Журавлев, В.Н. Душин и др.; Под ред. А.Я. Соколова – М.: Колос, 1984 – 445с.

6. Сиротюк С.В. Механізація переробки та зберігання продукції рослинництва: Курс лекції - 2-е вид. - Львів: ЛДАУ, 2000 - 249с.

 

 

Характеристика зернових мас як об’єктів зберегання

 

Партія зерна, що зберігається в насипах, прийнято називати зерновими масами. Термін «зернова маса» варто розуміти як технічний, прийнятий для зерна або насіння, культур будь-якого сімейства або роду, що використовуються на різноманітні потреби.

Будь-яка зернова маса складається з:

1) зерен (насіння) основної культури, що складають як по об’єму, так і по кількості основу всякої зернової маси;

2) домішок;

3) зерен іншої культури;

4) мікроорганізмів;

5) шкідників.

Різноманітна конфігурація зерен і домішок, їх різні розміри приводять до того, що при розміщені їх в ємкостях утворюються порожнечі (шпари), заповнені повітрям. Він впливає на усі компоненти зернової маси, видозмінюється сам і може істотно змінятися по складу, температурі і навіть тискові від звичайного повітря атмосфери. У зв’язку з цим повітря міжзернових просторів також відносять до компонентів, що складають зернову масу.

Крім зазначених постійних компонентів, в окремих партіях зерна можуть бути комахи і кліщі. Оскільки зернова маса служить для них середовищем, в якому вони існують і впливають на стан, їх вважають п’ятим додатковим і вкрай небажаним компонентом зернової маси.

Таким чином, будь-яку зернову масу при її збереженні й обробці варто розглядати насамперед як комплекс живих організмів.

Усі властивості зернової маси розділяють на дві групи: фізичні іфізіологічні.

До фізіологічних властивостей зернової масси відносяться: терміни збережіння (долговічність зернової маси: біологічна і господарська), післязбиральне дозрівання, дихання і проростання зерна при зберігання, життєдіяльність мікроорганізмів і комах та самозігрівання.

Для прийому зерна розробляється універсальна технологічна схема, що містить у собі наступні основні операції:

1. прийом і зважування транспортних засобів;

2. розвантаження транспортних засобів (саморозвантаження, вручну, атомобілерозвантажником);

3. попереднє очищення зерна (повітряне перекидання, на ворохоочисниках, повітре-ситових сепараторах і ін.);

4. тимчасове зберігання зерна в накопичувальних бунтах, бункерах, сховищах;

5. сушіння зерна в зерносушарках або установках для активного вентилювання (з підігрівом або без підігріву атмосферного повітря);

6. очищення зерна від домішок і доведення зернової маси до стандарту;

7. очищення зерна від довгих і коротких домішок у трієрах;

8. сортування зерна на фракції по крупності в сепараторах;

9. напрямок зерна в сховища;

10. знезаражування зерна (за необхідністю).

Види і типи зерносховищ

Вивчення зернових мас як об’єктів зберігання показало, що найважливішими факторами, що впливають на їх стан і зберігання, є:

1) вологість зернової маси і навколишнього середовища;

2) температура зернової маси і навколишнього середовища;

3) доступ повітря до зернової маси (ступінь її аерації).

 

Ці фактори і покладені в основу режимів зберігання зернових мас.

Щоб забезпечити той чи інший режим зберігання, захистити зернові маси від небажаних впливів навколишнього середовища, виключити невиправдані втрати їх маси і якості, збереження всіх партій зерна, особливо насінного, повинне бути організоване в спеціальних сховищах.

Зерносховища (а спеціальні для посівного матеріалу називають насіннєсховищами) споруджують обов’язково з обліком фізичних і фізіологічних властивостей зернової маси. Крім того, до сховищ пред’являється багато вимог: технічних (будівельних, протипожежних і т.д.), технологічних, експлуатаційних і економічних. У залежності від цього сховища будують з різних будівельних матеріалів: дерева, каменю, цегли, залізобетону, металу і д.р. Їх вибір залежить від місцевих умов, цільового призначення зерносховищ, тривалості зберігання зерна й економічних розумінь. Правильно побудовані зерносховища з каменю, цегли, залізобетону внаслідок малої теплопровідності цих матеріалів дозволяють також уникнути різко виражених явищ термовлагопровідності в зерновій масі.

Зерносховище повинне бути досить міцним і стійким, тобто. витримувати тиск зернової маси на підлозі й стіні, тиск вітру і т.п. Воно повинне також охороняти зернову масу від несприятливих атмосферних впливів і ґрунтових вод. Покрівлю, вікна і двері улаштовують так, щоб виключити можливість влучення атмосферних опадів, а стіни й підлогу ізолюють від проникнення через них ґрунтових і поверхневих вод. У правильно спорудженому зерносховищі при його нормальній експлуатації в більшості зон країни вогкості не буває. Вологість повітря в таких сховищах легко підтримується на рівні 60 – 75% протягом майже всього року.

Зерносховища повинні забезпечувати надійність захисту зернових мас від гризунів і птахів, а також від комах-шкідників і кліщів, бути зручними для знезаражування (дезінсекції) і видалення пилу.

Існують два основних способи розміщення зерна в сховищах: підлогове і силосне. При підлоговому розміщенні, зерно зберігають насипом або в тарі на підлозі в сховища при невеликій висоті шару (5…5,5м). При силосному розміщенні висота зернової маси може досягати 30…30м.

У підлогового і силосного способів зберігання є свої переваги і недоліки.

При підлоговому зберіганні можна зберігати зерно підвищеної вологості, а також зернопродукти в тарі, однак такі сховища важко цілком механізувати, зробити їх герметичними.

При силосному зберіганні краще використовується обсяг сховища, тут можна цілком механізувати приймання, обробку і вивантаження зерна, однак вартість силосних сховищ вище, ніж підлогових і їх будівництво триваліше.

Класифікація зерносховищ (рис.1):

1) за способом зберігання зерна (складські приміщення і силосні);

2) за часом зберігання (для тимчасового зберігання або тривалого);

3) за конструктивними особливостями (навіси, склади, елеватори та ін.);

4) за видом проведених у них операцій (тільки зберігання або збереження та обробка);

5) за ступенем механізації (немеханізовані, напівмеханізовані і механізовані);

6) за наявністю і типу вентиляційних установок (канальна, підлогова, переносна й ін.).

Для зберігання зерна використовують наступні типи зерносховищ (рис. 1 і 2)

Навіс (рис.2, а) – споруда для зберігання зерна без стін, але з дахом і асфальтовою підлогою.

Зернова площадка (рис.2, б) – асфальтове покриття з ухилом для тимчасового зберігання зерна.

Бунт (рис. 2, б) – партії зерна, покладені у формі конуса, піраміди, паралелепіпеда або іншої конфігурації поза сховищами, тобто під відкритим небом. Бунти вкривають зверху брезентом.

Склад – навіс (рис. 2, в) – приміщення для зберігання зерна насипом (напольне збереження), секціонно або в бункерах.

Механізований ток(рис. 2, г) – комплекс площадок і споруджень для прийому, первинної обробки (очищення, сушіння) свіжезібранного зерна і його короткочасне зберігання на відкритих площадках або під навісом.

Механізований склад(рис. 2, д) – спорудження для закритого тривалого зберігання і механічної обробки (сушіння, знезаражування) зерна.

Пакгауз (рис. 2, е) – закритий склад для зберегання зерна в тарі з можливістю завантаження і вивантаження його в залізничні вагони.

Надувний склад(рис. 2, ж) – ємність з металевим або пластиковим каркасом, стіны і дах якої утримуються в потрібному положенні в результаті заповнення внутрішніх герметичних (порожнин) повітрям до визначеного тиску.

Силос (рис. 2, з, и) – зерносховище циліндричної або прямокутної форми, у якого висота стін значно перевищує розміри поперечного перерізу. Висота силосів до 30 м і більш.

Елеватор (рис. 2, к) – могутнє промислове підприємство для прийому, обробки, тривалого зберігання і відпуску зерна. Елеватор складається з двох основних частин: робочої вежі і силосних корпусів. У робочій вежі (висотою 50 – 65м) по поверхах розміщені зерноочисні, аспіраційні, вагові, дозувальні машини і зерносушарки.

 

Рис. .1 – Класифікація зерносховищ

 

 

Рис. .2 – Типи зерносховищ:

а) навіс; б) зернова площадка; в) склад-навіс; г) механічний струм; д) механізований склад; е) пакгауз; ж) надувний склад; з) силос невентильований; і) силос вентильований; к) елеватор.

1 – зернова площадка; 2 – бунт; 3 – навес; 3 – брезент; 5 – пластиковий каркас; 6 – робоча вежа; 7 – силос.

Силоси призначені для тривалого зберігання кондиційного зерна. Переміщення зерна по силосах здійснюється ковшовими коренями, механічним або пневматичним транспортом.

Ємність елеватора коливається від 20 до 130 тис.т. і більше, в залежності від цільового призначення.

 

3 Машини й устаткування для прийому, очищення і сортування зерна

 

3.1 Машини для прийому зерна

Усе зерно, що надходить на зберігання, піддається обов’язковій перевірці на якість. У кожній автомобільній партії якість зерна визначають за наступними показниками: запах, колір, вологість, зараженість і забрудненість.

Для взяття проб з кузова автомобіля використовують механізовані пробовібірники типу А1 – УПА – 2.

Операцію зважування зерна і продуктів, його переробки здійснюють при прийманні, обробці і вивантаженні, інвентаризації і переробці зерна в борошно, крупи і комбікорм.

Для обліку вантажів використовують різні типи і конструкції ваг, які можна розділити на дві основні групи: механічні з нерівноплечими важелями й автоматичні порційні.

До першої групи відносяться:

· платформові;

· елеваторні;

· автомобільні;

· вагонні.

До другої групи відносяться:

· ваги з перекидним вантажоприймальним пристроєм;

· з дном, що відкидається;

· з вантажоприймальним пристроєм, що обертається;

· конвейєрні ваги.

Для зважування зерна, що надходить на приймальні пункти, широко використовують автоматичні порційні ваги типу ДН (рис. 3.3). Ваги виготовляють з різною ємністю бункера (від 1,1 до 6,5м3) і діапазоном зважування від 0,25 до 3т.

Для вивантаження зерна з транспортних засобів використовують автомобілерозвантажувачі різних типів.

Для сільськогосподарських підприємств малої потужності економічно використовувати самохідний автомобілерозвантажувач У15 – УРБ(рис.3.4), який призначений для розвантажування зерна з автомобілів і автотягачів з напівпричепами загальною масою не більш 20т. Його можна використовувати на токах і відкритих площадках зберігання зерна.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-09

headinsider.info. Все права принадлежат авторам данных материалов.