Главная

Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Функції органів виконавчої влади


Функції органів виконавчої влади (органів державного управління), так само як і функції двох інших гілок державної влади, є продовженням функцій держави.Поєднують у собі всі родові ознаки загальносоціологічного поняття «функція управління»:1) найвищий ступінь абстрактності у розумінні напрямку (вектора)діяльності (впливу) або призначення когось чи чогось;2) чітко визначена якісна ознака напрямку діяльності (впливу);3) пов’язаність із суб’єктом (носієм) функції або з об’єктом (тим, нащо спрямована функція);

4) обумовленість цілями й завданнями існування або діяльності носія і «споживача» функції.Д.М. Овсянко зазначає, що «функції органів виконавчої влади – вико­нувати закони і слідкувати за їх виконанням, що відображається у назві цих органів». У такий спосіб учений узагальнено визначає сутність функцій органів виконавчої влади, пояснюючи напрямок їх діяльності як будь-яку діяльність органів державної влади, відмінну від діяльності органів зако­нодавчої або органів судової влади держави.На думку Л.В. Коваля, функція державного управління – «це від­окремлена частина державно-управлінської діяльності, якій властива пев­на єдність змісту і яка здійснюється на основі закону спеціально створени­ми органами виконавчої влади, специфічними методами для проведення у життя завдань державного управління».риси функцій державних органів:— типовість та якісна однорідність видів діяльності, що об’єднуютьсяу функцію;— визначеність сфери впливу або напрямку (вектора) діяльності дер­жавного органу;— складова частина змісту управлінської діяльності державного органу;— об’єктивна обумовленість цілями та завданнями державного управ­ління;- обумовленість потребами об’єктів управління – «споживачів» функцій.

Функцію органу виконавчої влади можна визначити як узагальню­ючу характеристику призначення й спрямованості дій органу виконавчої влади, спрямованих на досягнення об’єктивно обумовлених цілей та зав­дань державного управління.Розуміння функцій органу виконавчої влади:

– дає змогу чітко відрізняти їх від меж повноважень та способу дії органу виконавчої влади і його посадових осіб;

— спрямовує орган виконавчої влади на керування у своїй державно-владній діяльності повноваженнями, а не загальною та доволі абстрактноюфункцією;— спрямовує діяльність органу виконавчої влади у русло виконаннязавдань і цілей його створення та існування;— надає можливість законодавцеві більш виважено підходити до визна­чення переліку функцій та повноважень органів виконавчої влади у такзваних установчих і статусних актах, що сприятиме покращенню структу­ри таких актів.

 

45. Порядок утворення федеративних держав.1)в результаті договору між незалеж суб”єктами про ств нового держ об”єднання(США)2)шляхом приєднання до держави нових територій і наділення їх правами суб”акта Ф3)у результаті зростання політ ваги колишніх регіональних утворень і перетворення їх у суб”єктів федерації

40.Конституційні основи судової організації в зарубіжних країнах. Англосаксонська модель судоустрої Континентальна модельУ зарубіжних країнах виділяють дві основні моделі судових систем: англо-американську (англосаксонську), романо-германську (європейську континентальну). Інколи називають також ще соціалістичну і мусульманську моделі.Для англосаксонської моделі характерною є наявність систе­ми судів, які розглядають усі основні види загальних судових справ. Вони здійснюють кримінальне, цивільне, адміністративне судочинство, а в деяких країнах ще й судовий конституційний контроль (Японія, США, Нідерланди). Різновид англосаксонської судової системи існує у деяких дер­жавах із федеративним устроєм, наприклад, у США, Мексиці. Тут паралельно функціонують федеральна судова система і система судів кожного штату. Для англосаксонської моделі характерним є широке викорис­тання судового прецеденту, що дещо ілімінує роль законодавця. де існує романо-германська модель судової системи, найбільш значною із систем, що співіснують із системою загальних судів (які розглядають головним чином цивільні та кримінальні справи), і найбільш схожою на неї, є система адміні­стративної юстиції, основним завданням якої є вирішення скарг приватних осіб на рішення і дії органів державного управління та посадових осіб.У рамках англосаксонської моделі, яка отримала поширення у Великій Британії, США, Канаді, Австралїї та інших країнах, представницькі органи місцевого самоврядування формально виступають як діючі автономно в межах наданих їм повноважень і пряме підпорядкування нижчих органів вищим відсутнє. Крім того, для англосаксонської моделі характерна відсутність на місцях уповноважених центрального уряду, які б опікали представницькі органи, що обираються населенням. Поряд з представницькими органами в країнах з даною системою місцевого управління (США) безпосередньо населенням можуть обиратись і деякі посадові особи. Значними повноваженнями тут наділяються й комісії (комітети) місцевих представницьких органів, які відіграють вагому роль в підготовці й прийнятті окремих рішень. Контроль за діяльністю місцевих органів в англосаксонських країнах здійснюється головним чином опосередковано, через центральні органи, а також суд. При аналізі місця й ролі місцевого самоврядування в політичній системі головний наголос звичайно робиться на тому, що вони є складовою частиною механізму держави. Континентальна (французька) модель.В більшості країн світу, (континентальній Європі, франкомовній Африці, Латинській Америці, Близькому Сході) поширилась континентальна (французька модель) місцевого управління. Вона базується на поєднанні державного управління на місцях і місцевого самоуправління. Родоначальницею є Франція, тому специфіка моделі виходить з історії цієї країни, коли головною опорою королівської влади служили повноважні представники монархії на місцях, а не органи місцевого самоуправління комун. Континентальна модель місцевого управління, як зазначив французький дослідник І.Мені, нагадує ієрархічну піраміду, по якій відбувається передача різних директив і інформації, і в рамках якої на центральні власті активно працює ціла армія агентів на місцях. Ця модель також характеризується певною підпорядкованістю нижчих ланок вищим. В Італії, наприклад, подібна ієрархічна підпорядкованість виражається зокрема, в передбаченій Конституцією практиці областей здійснювати контроль за законністю актів провінцій, комун та інших місцевих утворень

 

44.Особливості федеративного устрою державної влади.Федерація(Ф)-добровільне об”єднання відносно самостійнихдерж утворень в одну союзну державу. Ознаки: 1.суб”єкти Ф мають певну політ самостійність,2.подвійна система органів викон,закодавчої,суд влади,3.подвійна К та система законодавства,4.федеральне громадянство і громадянство суб”єктів Ф (громадянство 2 рівнів!!!),5.двопалатний парламент.

41. Формування суддівського корпусу. Порядок зміщення суддів із посади.Конст. практиці зар. країн відомі 2 способи формування суд. корпусу: шляхом призначення іншими органами держ влади та шляхом виборів населення. 1-ий спосіб вимагає залучення кількох вищих органів або ств для цього спец органів держ влади, незалежних від законодавчої, виконавчої чи глави держави. Можливе також призначення суддів представницьким органом. Тоді має бути дотримане правило, що відповідні призначення здійснювалися кваліфікованою більшістю голосів від констит складу представницького органу. 2-ий спосіб (обрання виборчим корпусом) формально виглядає більш демократичним, але при формуванні суд корпусу на низовому рівні виявляє суттєві недоліки. Так, якщо суддя цілком незалежний від законодавч та викон гілок влади, то, з іншої сторони, він перебуває в тісній залежності від виборців.У більшості розвинених країн судді займають посаду безстроково. Це виправдано, бо професія вимагає спец знань і досвіду ( а вони здобуваються в процесі практики).Також вважається, що періодичне переобрання суддів може призвести до зниження рівня конят гарантій незалежності суддівПорядок зміщ. суддів:Найбільш придатним для забезп принципу незалежності суддів є порядок, за яким зміщення суддів здійснюється органом судового характеру (особл. склад суддів, спец судова інстанція, корпорація юристів). Тому сприйняте правило, щоб суддя достроково припиняв свої повноваження за рішенням суду, а не тим, хто його призначав.

43. Унітарні держави. Держави з автономними утвореннями.Унітарна держава-цілісна централізована держава, амін-терит одиниці якої не мають статусу держ утворень чи ознак політичної автономії і не володіють суверенними правами. Тут принципова централізація влади, тому тут єдині вищі органи держави,єдине громадянство,єдина К,один законодавчий орган,виконавча влада здійснюється центральними органами вик влади,єдина судова влада. (Франція,Японія,Фінляндія, Укр.)Автономія-адм-терит утворення з особливим правовим статусом.Формуються із врахуванням національних,культурних,історичних,географічних та ін особливостей у держ будівництві.

42. Класифікація монархій в республікМонархія-форма правління, за якої верховна влада здійснюється одноособово і, як правило, переходить у спадщину.-реальні (необмежені, обмежені або абсолютні і дуалістичні)-номінальні(конституційні, парламентарні)Абсолютна: відсутній поділ влади. Абсолютний монарх підкоряється законам у тій мірі, у якій він бажає їм підкоритись. Для абсолютної монархії характерне правління людей, від суб”єктивних характеристик яких зазвичай і залежить характер такого правління.Конституційна: влада монарха обмежується К. В дуалістичній монарх як мінімум позбавляється законодавч і суд прерогатив. Законодавчу владу здійснює обраний народом парламент, а виконавчу-уряд, сформований монархом і відповідальний перед ним. В парламентській монархії монарх-номінальний глава держави, у нього немає реальних повноважень якої-небудь гілки влади.Республіка-форма правління, за якої верховна влада здійснюється органами, обраними населенням на певний термін.-парламентські -президентські (США,Росія)-змішаніПарламентська: верховна роль в організації держ життя належить парламенту. Ознаки: 1.уряд формується парламентським шляхом з кола депутатів, що належать до партій, які володіють більшістю голосів в парламенті, 2. уряд несе колективну відповідальність перед парламентом за свою діяльність, 3. він залишається при владі доти, поки в парламенті має підтримку більшості, 4. глава держави вибирається парламентом або спеціально утвореною парламентськ оюколегією.Президентська: президент є главою держави та главою уряду, посада прем”єр-міністра відсутня. Ознаки: 1. президент обирається народом,2. уряд формується президентом,3. уряд відповідає виключно перед президентом, 4.президент має право вето.Змішана: 1. президент обирається народом,2. не має повного впливуна діяльність виконавчої влади,3. президент володіє визначеним колом власних повноважень і виступає структурним елементом виконавчої гілки влади, 4. рішення найбільш загального політичного характеру приймаються президентом, а все поточне управління країною здійснюється урядом, 5. процес формуванні уряду передбачає взаємну участь у ньому парламенту та глави держави, 6. уряд має право законодавчої ініціативи, 6. існує інститут контрсигнатури-акти президента має підписати прем”єр і навпаки.

54.Американський федералізмЗа формою держ устрою США є федерацією, яка склад з 50 штатів. У склад д-ви входить федеральний округ Колумбія(столиця США-м.Вашингтон), декілька острівних територій, що мають право на самоуправління(Гуам, Вірджинські острови та ін) та Уперто-Ріко – «держава, що вільно приєдналась»

46.Розподіл компетенції й відносини між федерацією та її суб’єктами.Компетенція як сукупність законодавчо зафіксованих повноважень може поділятися на чотири основних види:1) виключну компетенцію союзу,2)виключеу компетенцію суб’єкта федерації,3)сумісну (конкуруючу) компетенцію союзу та його членів,4)залишкову компетенцію. Виключна компетенція федерації означає, що лише органи союзу володіють владними повноваженнями стосовно перерахованих у конституції предметів відання. Виключна компетенція суб’єктів федерації передбачає коло питань, у вирішенні яких федерація втручатися не може. Вона вказує на ті питання державного управління, які органи суб’єкта федерації мають право вирішувати самостійно і під власну відповідальність. Існує дві теоретичні моделі, які пояснюють співвідношення компетенції федерації та іі суб’єктів: 1) Якщо федеративний союз складається у процесі децентралізації державної влади (Індія), тоді діє презумпція компетенції федерації.2)Якщо ж федерація виникає в результаті об’єднання декількох суверенних держав(Швейцарія, США), тоді діє презумпція компетенції субєктів федерації. Сумісна (конкуруюча) компетенція федерації та її суб’єктів означає, що владні повноваження стосовно віднесених до цієї компетенції предметів відання належать і федеральним органам, і органам суб’єктів федерації. Залишкова компетенція – це компетенція з питань, які не відносяться до першихтрьох видів компетенції і яка не знаходить відображення в конституції. Шляхом конституційної презумпції вона може бути віднесена до будь - якої з вище перерахованих компетенцій.

51.Інститут виборів у СШАВибори в США є загальними, рівними. Рішеннями від 1964 та 1969рр. Верховний Суд припинив у США практику джерімендерингу. У більшості штатів реєстрація виборців необов’язкова. У списки виборців не включаються божевільні й засуджені. Вибори до Конгресу є прямими. Голосування на всіх виборах є таємним. Виборчі округи в Палату Представників є одноманітними, у Сенат двомандатні: від кожного штату обирається два депутати, звичайно висунуті відповідною партією. При виборах Президента та Віце-президента вся країна утворює єдиний національний виборчий округ.Центрального органу з організації виборів у США не існує, Федеральна виборча комісія слідкує лише за дотриманням федерального виборчого законодавства. Підрахунок голосів при виборах Президента і Віце-Президента здійснюється в Сенаті у Вашингтоні. Він має формальний х-тер. Вимоги до кандидатів встан низка вимог: повнота пол. і гр. прав, відповідний вік(през.-30р, сенатори-30р.,депутати-25р), належний строк перебування у гр. США, проживання у штаті, від якого кандидат обирається. Способи висування: на партійних з’їздах, загальними зборами партійних фракцій у Конгресі, під час праймерізу коли виборці обир кандидатів у кандидати. Переможець визн на основі мажоритарної сис відносної більшості.

48.Конституція США.Конституція США – одна з історично перших,(старих) конституцій. Конституційний розвиток розпочинається із прийняття тринадцяти штатами Декларації незалежності США 1776р. , яка концептуально ґрунтувалась на доктрині вродження невідчужуваних прав особистості. У період 1776-1780рр. в одинадцяти штатах були прийняті конституції, які спиралися на положення Декларації. Формулювання цих конституцій у подальшому зіграли важливу роль у побудові тексту федеральної Конституції 1787р. У 1787р. штати об’єдналися у аморфне утворення і прийняли “ Статті про конфедерацію”. Загальні положення Конституції США:Конституція США 1787р. була розроблена спеціальним органом - конституційним Конвентом у м. Філадельфія. Метою якої було створення принципово нового механізму державної влади. Завдання, яке стояло перед так званими батьками – засновниками США, мало подвійний характер: необхідно було створювати ефективну систему влади. Яка б забезпечувала в суспільстві надійний порядок, і в одночас, захистити саме суспільство від урядового свавілля. Вирішення таких завдань вбачалося в запровадженні президентської республікипобудованої на принципах федералізму. Конституція США 1787р. початково не містила переліку природних, невідчужуваних прав людини. Однак в 1789р. до неї були запропоновані перші десять поправок, які склали Біль про права, ратифікований у 1791р. Конст. США є жорсткою, більше того це найжорстокіша конст. З діючих основних законів. Поправки й доповнення до неї можуть бути прийняті або 2/3 голосів членів обох паоат Конгресу, що скликалися за ініціативою 2/3 легіслатур штатів.Поправки та доповнення вступають в силу після їхньої ратифікації 3/4парламентів штатів,або ¾ конвентів, які спеціально із цією метою створюються в штатах. Багато з найважливіших рішень у сфері внутрішньої політики країниприймались Верховним Судом. У Конституції відсутня будя – яка вказівка на капіталістичний чи інший характер суспільного ладу.Структура Конституції проста: вона скл. Із Преамбули, 7 статтей і 27 поправок. Ст.1 говорить про законодавчу владу, ст.2- про виконавчу, ст.3 –про судову, ст.. 4- про федеральний устрій США.

55. Конституція Великобританії(КВ)КВ ґрунтується на звичаї і знає відносно незначне число поправок. Вона є несистематизованою(неконсолідованою) і не тільки не знаходить оформлення у вигляді осн закону, але й включає у свою структуру такі нетипові компоненти як: статутне право, загальне право, конституційні угоди. Джерелами КВ є статути Парламенту, судові прецеденти, конституційні угоди. За способом внесення змін є гнучкою. Усі статути Парламенти змінюються і приймаються шляхом абсолютної більшості голосів членів обох палат законодавчого органу. За гнучкою сис змін також і акти делегованого законодавства. Конституційні угоди-головне джерело права з регламентації питань,що стосуються статусу Уряду,порядку його формування, організації.

49.Політичні партії і політична система США.В політичному житті США відіграють роль дві політичні партії –Республіканська і Демократична. Принципова розбіжність в ідеології партій було відношення до проблеми рабства: демократи,що репрезентували інтереси рабовласників – латифундистів Півдня, вимагали збереження рабської праці, республіканці, які представляли промислову Північ, вбачали одним із головних своїх завдань скасування підневільного стану негрів і їх зрівняння у правовому статусі з білим населенням. Республіканціу внутрішній політиці виступали за скорочення масштабів програм соціальної допомоги держави соціально вразливим верствам населення, а в зовнішньо політичній сфері вимагають кардинального скорочення фінансової допомоги державам, що розвиваються.Демократи зі згаданих питань займають цілком протилежну позицію. І республіканська, і демократична партія не мають постійних програм,їх замінюють маніфести,які з’являються в період передвиборчих кампаній. Обидві партії не мають фіксованого членства, а членами партій вважаються всі ті, хто голосував за кандидатів відповідної партії. Партіям не відомі фіксовані членські внески; проблему фінансового забезпечення партій вирішують так звані нотаблі. Діяльність партій забезпечується постійним професійним партійним апаратом партійним комітетом,які діють у районах крупних міст, містах, штатах, графствах. Комітети формуються з місцевих функціонерів, бізнесменів, і як правило не обираються, а створюються шляхом домовленостей між місцевою політичною та бізнесовою елітою. Головна ціль комітету – забезпечити перемогу партії на президентських виборах. До партій федерального значення відносяться також Соціал-демократична партія, Соціалістична партія праці, Міжнародна партія зелених, Американська незалежна партія, Комуністична партія, Прохібіціоністська партія.Головними учасники політичного процесу іноді на рівні з політичними партіями є лобі-приватні особи та лобістські групи тиску, що діють у Палатах Конгресу.Лобісти єоплачуваними агентами крупних промислових груп, фіри, банків, суспільних об’єднань, що мають своєюметою сприяти чи перешкоджати прийняттю відповідних нормативних актів у інтересах тих осіб чи організацій, які вони представляють.

52.Принципи орг мех. в-ди у СШАДержавний механізм побудовано на основі «жорсткого поділу влади». Законодавча гілка влади приймає закони, виконавча - впроваджує їх у життя, а судова-тлумачить. Формальна ізольованість всіх гілок влади. Пряме віднесення виконавчої в-ди до президента. КА визначає різні способи формування всіх трьох влад: Конгрес обирається виборчим корпусом, Президент-через процедуру «праймеріз», Верховний суд формується спільно Президентом і верхньою палатою Конгресу-Сенатом. Всі гілки у рамках системи стримувань і противаг є взаємо збалансованими і взаємозалежними. Законодавча і виконавча влади отримують свій мандат безпосередньо від народу.

50.Конституційний статус громадян США.Одна специфічна риса конституційної регламентації правового статусу особи у Сполучених Штатах – відсутність у конституційному тексті будь-яких згадок про обов’язки громадян. Домінування природноправової доктрини над іншими концептуальними підходами до проблеми прав і свобод громадянина визначило ту обставину, що політичні права громадянина були включені в текст американської Конституції лише згодом а про соціально-економічні й культурні права в конституційному тексті взагалі не зазначається. Поза всяким сумнівом, США є державою загального добробуту. Забезпечення деяких мінімальних рівнів особистого добробуту Сполучених Штатах, хоча не знаходить законодавчих гарантій, є цілком реальним. Сучасний текст американської конституції закріплює особисті свободи не стільки у конкретизованій, скільки в казуальній формі.Конституція забороняє позбавляти громадянських прав членів сімей тих осіб, які осуджені за державну зраду,унеможливлює з’ясування релігійних переконань кандидата в якості умови для зайняття якої - небудь державної посади. Біль про права традиційно для природно – правової доктрини формулює права в негативній формі.Його положення носять забороняючий характер, вони забороняють обмежувати права і свободи, які презюмують. Біль встановлює, що Конгрес не повинен видавати законів, які б обмежували свободу слова, друку, зборів, право народу носити і зберігати зброю.юправо звертатись народу до уряду з претензіями. Білль гарантує свободу сумління, охорону особистості, особистих паперів, майна. Забороняється наказувати двічі за одне й те саме діяння, вимагати велику заставу по судовим справам, застосовувати надмірні штрафи, застосовувати не звичні і жорстокі покарання. Американське законодавство про громадянські права створена для підтримки “негативних прав”

53.Вищі органи держ влади у СШАКонгрес – двопалатний представницький орган, склад з Сенату(в.п.) та Палати представників(н.п.) Палати форм шляхом заг, рівного, прямого виборчого права за таємного голосування. У Конгресі представлені 2партії одна з яких переб у опозиції до президента.Палати Конгресу в законодавчому відношенні рівноправні.Строк повноважень сенаторів – 6р, депутатів нижньої палати – 2р. Здійснює законодавчу діяльність і прийм резолюції з таких пит: фінанси і бюджет, регулюваня економіки,оборона й зовнішні відносини і т.д.Сенат – обирається нас штатів. Від кожного штату по 2 сенатора. Входять: віце-президент який є головою Палати. Але реально найбільшу владу має лідер більшості. Сенатори обир строком на 6р, кожні 2р переобирається третина сенаторів.Сенатором може бути гр. США, що перебуває у гр. 9р, досяг 30р віку, прож в межах свого штату. Коли віце-през відсутній то обир Тимчасовий голова(глава партійної більшості).Палата Представників(П.П.) – обир нас штатів у складі 435 чол строком на 2р.Членом палати може бути гр. США, що перебуває у гр. 7р, досяг 25р. віку і прож у тому штаті від якого балотується. П.П. очолює Спікер що обир палатою і веде засідання, направляє законопроекти в комітети.Структура:Спікер,депутати,постійні комітети,рульовий комітет,спец та інші комітети.Президент – виконавча влада в США здійснюється і надана в особистій формі Президенту. Він є незалежним і непідзвітний Конгресу і несе відп лише перед народом. Утримувачем президента є те що він є представником однієї з двох правлячих партій яка його контролює. Президент США є главою д-ви, уряду, лідером однієї з двох пол. партій країни, головнокомандувачем збройних сил, провідний дипломат країни.

47.Вертикальна адміністративна децентралізація державної виконавчої влади та організація місцевого самоврядування в зарубіжних країнах. У державно правовій теорії та практиці зарубіжних країн розрізняють дві форми децентралізації:1) демократичну,що передбачає делегування частини дер на рівні територіальних колективів державної виконавчої влади та тих органів, які вони обирають – тобто місцеве самоврядування,2) адміністративну, що передбачає створення на місцях спеціальних урядових органів (префектур, місцевих державних адміністрацій) та наділення їх повноваженнями у здійсненні виконавчої влади. Обидві зазначені форми децентралізації державної влади є інститутами політичної демократії і мають спільне функціональне призначення: забезпечити максимальне наближення державного владарювання до окремої особи з метою захисту і дотримання її прав і свобод, законних інтересів. Вибір форми децентралізації державної влади значною мірою залежить від суб’єктивного ставлення владарюючої еліти до самого інституту самоврядування, наскільки вона довіряє населенню та тим органам, які репрезентують його інтереси, самостійно управляти місцевими справами, наскільки населення готове до здійснення цієї важливої місії. Основні форми, попри їх зовнішні відмінності, є невід’ємними компонентами інституту народовладдя, своєрідним системним комплексом, що скл. З різних за своєю природою органів, але об’єднана в організаційне ціле необхідністю забезпечувати виконання одних і тих само функцій державної влади. Основна суть місцевого самоврядування полягає в гарантованому законом праві територіальних спільнот громадян та органів, які вони обирають самостійно, під свою відповідальність вирішувати всі питання місцевого значення, діючи в межах закону і виходячи з інтересу населення.

56.Конституційно-правовий статус особистості у ВБ.Вюридичній доктрині Великобританії відсутнє розуміння основних прав людини. Немає поділу прав та свобод особистості на основні(конституційні)та інші. Зміст основних прав визначається не стільки законами,скільки судовими прецедентами та конституційними звичаями. Права особи закріплюються в негативний спосіб У британців права і свободи це - індивідуальні права що обмежуються державою в силу суспільного договору. Головний принцип лежить в тому,що громадяни можуть робити все,що не заборонено законом. Політичні права(свобода слова,зібрань,мітингів, демонстрацій)регулюються переважно звичаями. Особисті права знайшли обмежене закріплення в позитивному праві. Конкретне регулювання цих прав пов»язане з актами про здійснення процесуальних дій із судовими прецедентами. Соціально-економічні права презюмуються як природно існуючі, в законодавстві говориться лише про похідні від них. Це такі гарантії як право на страйк,право отримувати соціальну допомогу, пенсійні виплати, право на безкоштовну освіту у школі…Права людини ґрунтуються на парадигмі про те, що основні права особи-природно існуючі; права встановлені позитивним правом-похідні від останніх. Особливе значення для розвитку інституту прав і свобод громадян має Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод 1950, ратифікувавши яку Великобританія визнала обов»язковою юрисдикцію Європейського Суду з прав людини і необхідність приведення національного законодавства у відповідність із положенням

 

57. Політичні партії та партійна система ВБ.УВеликобританії двопартійна система. Основну боротьбу за представництво в Парламенті та місцевих органах влади ведуть дві політичні партії – Консервативна та Лейбористська. У парламентських виборах можуть брати участь і інші партії, але саме консерватори і лейбористи поперемінно змінюють один одного. У Великобританії відсутній спеціальний закон який регламентує діяльність діяльність. Термін політична партія в законодавстві відсутній і партії функціонують у силу звичаю. Політичні партії фінансуються за рахунок пожертв фізичних і юридичних осіб. Держава не здійснює фінансування діяльності політичних партій, за виключенням державних виплат опозиційним партіям у Парламенті.

Консервативна партія – одна з найкрупніших і впливових партій. Формальне членство в партії не практикується, членські білети не виписуються і партійні внески не сплачуються. Партія не має постійної програми і статуту. Функцію партійної програми виконують передвиборчі маніфести.

Структурно Консервативна партія складається із центральних і місцевих організацій: щорічна національна партійна конференція, Центральна рада, Виконавчий комітет, 11 регіональних організацій і 659 місцевих асоціацій,кожна охоплює територію виборчого округу. Загальнонаціональна конференція скликається для схвалення кандидатури лідера партії,який визначає її діяльність і обирається фракцією в Палаті Громад. Соціальну основу складають крупні фінансові,земельні і промислові власники,частина державних службовців, інтелігенції й робітничої аристократії.

Ключовими принципами політики партії є обмеження державного планування та регулювання економіки,стимулювання розвитку приватної ініціативи, реорганізація економіки за рахунок скорочення неефективних виробництв.

У Лейбористській партії існує індивідуальне та колективне членство, партія має свій статут. Водночас постійної партійної програми партія не має. Програмні положення формулюються у період передвиборних кампаній та базуються на цілях діяльності лейбористів. Британські лейбористи виступають за збереження державного регулювання економіки, розширення програми соціальних послуг, залучення профспілок до управління підприємствами, конституційних реформ, які спрямовані на децентралізацію влади, тощо. Ліберально-демократична партія, Со-ціал-демократична партія, партія Вільний Уельс, Шогланд-ська національна партія та інші політичні партії Британії перебувають на другорядних позиціях.

 

58.Інститут виборів у ВБ.Вибори проводяться в нижню палату парламенту - Палату Громад. Вона формує уряд. На місцях вибираються представницькі органи – ради. Палата громад обирається строком на 5-ть років шляхом загальних рівних виборів та таємного голосування на основі мажоритарної системи відносної більшості.Надається активне виборче право для громадян які досягли повноліття. Пасивним користуються громадяни які досягли 21 року і володіють правом голосу.Особа яка балотується на вибори зобов’язана пред’явити документ про висування його кандидатури і виборчий завдаток. Число депутатів що обирається в палату громад відповідає кількості виборчих округів. Прямим голосуванням обирають 87 представників у Європарламент із 626 Не існує інституту дострокового відклику депутатів і народної законодавчої ініціативи теж. Не має референдуму.

59.Принципи організації механізму влади у ВБ.Першим кроком у напрямі надання автономії Шотландії та Уельсу було прийняття у 1997 р. Британським парламентом Акта про референдуми в Шотландії та Уельсі. За результатами референдумів у 1998 р. Британський парламент прийняв Акт про утворення Національної Асамблеї Уельсу та Акт про Шотландський парламент. Ці акти регулюють основні питання організації та діяльності парламентів регіонів. На відміну від Уельсу, в Шотландії був сформований не тільки законодавчий, а й орган виконавчої влади. Законодавчий орган влади Шотландії отримав повноваження у податковій сфері, яких не має Асамблея Уельсу. Крім того, Акт про Шотландський парламент встановлює право парламенту приймати власне законодавство, тоді як законодавчий орган Уельсу приймає так зване “підпорядковане законодавство”Однак центральні органи влади Великобританії зберігали своє верховенство щодо державних органів Північної Ірландії. Територія Англії складається з 45 графств, при чому Великий Лондон є окремою адміністративно-територіальною одиницею. У сільській місцевості низова адміністративно-територіальна одиниця - прихід. Територія Уельсу складається з 11 графств і 11 міст-графств, а у сільській місцевості графства поділяються на громади. У Шотландії утворені 32 територіальні одиниці місцевого управління, а низовою є громада. Територія Північної Ірландії розподілена на 6 графств, які поділяються на 26 округів.На всіх рівнях адміністративно-територіального розподілу Великобританії місцева влада представлена органами місцевого самоврядування. У Великобританії діє автономна система місцевого самоврядування, за якою пряме підпорядкування за вертикаллю здійснюються в обмеженій формі. Система місцевого самоврядування Великобританії за вертикаллю включає дві ланки. Органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження у рамках, які визначені центральною владою. Члени місцевих рад обираються громадянами та здійснюють свою діяльність на безкоштовній основі. Рада обирає з числа радників голову (у містах - мера). До компетенції місцевих рад належать питання місцевого значення: дорожній рух, соціальне обслуговування, пожежна безпека тощо. Акти органів місцевого самоврядування -це, як правило, акти делегованого законодавства. Нормативні постанови встановлюють загальнообов'язкові правила для визначної території та затверджуються відповідним центральним уря-ївим відомством. За законністю таких постанов спостерігають судові інстанції.

 

Система державних органів ВБ.

К.В. встан. монархію. Монарх - джерело суверенної влади, символ єдності нації, глава церкви. Монарх —фігура політично нейтральна, виступає як гарант стабільності у державі та суспільстві,"царствує, але не править". Королівські прерогативи: особисті(атрибути монаршої влади (корона, мантія, трон, скіпетр і держава, титул); утримання за рахунок держ. бюджету -8 млн фунтів стерлінгів;право мати королівський двір і власність;право на королівські імунітети) та політичні (сплячі, якими може корисуватися лише за надзвичайних умов). Таємна рада, дорадчим органом при главі держави. До складу Таємної ради входять міністри Кабінету, судді Апеляційного суду, архієпископи англіканської церкви, спікер Палати громад та ін. – всього 300 осіб. Кворум для засідання— 3 особи. Таємна рада може утворювати різні комітети(Судовий комітет - сформ. 1833 р. та є апеляц. інстанцією для церковних судів, трибуналів різних профспілок). Таємна рада приймає рішення іменем Монарха у формі прокламацій і наказів. Парламент- з абсолютно необмеженою законодавчою компетенцією. Це пов'язане з принципом верховенства законів, які приймаються представниками народу. Парламент скл. з: Корони, Палати лордів (верхня палата), Палати громад (нижня палата). Компетенціїя Палати лордів а) законодавчу, б) контрольну та в) судову. Верховенство Нижньої палати в галузі законодавства, тому законодавча компетенція Палати лордів дуже обмежена. Верхня палата може лише затримати прийняття закону на рік (Палата громад долає вето Палати лордів простою більшістю голосів на наступній сесії), а фін. законопроектів — лише на місяць. Нижня палата В.Б. — Палата громад форм. на основі загальних, рівних виборів шляхом таємного голосування на базі мажоритарної системи відносної більшості. Строк повноважень Палати громад не може перевищувати 5 років. переговори про досягнення компромісу з "батогами" інших фракцій.Важливим структурним елементом Палати громад є парламентські комітети, утв. для п



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-09

headinsider.info. Все права принадлежат авторам данных материалов.