Главная

Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Принципи організації механізму влади у Швейцарії


Швейцарський парламент – Федеральні Збори: Національна рада (нижня палата), Рада Кантонів (верхня). Сесії Фед. Зборів – раз у рік,скликаються федер. Радою.

Компетенція: всі питання,що відносяться до них конституцією; законодавча діяльність;обирають федеральну раду, федеральний суд, канцлера; приймають бюджет; перегляд конституції; ратифікації міжнародних договорів;війна і мир; нагляд за адміністрацією і правосуддям.

Кожна палата обирає президента та віце-президента для кожного чергового або позачергового засідання. У кожній палаті голос її президента є вирішальним у випадку рівного поділу голосів. У кожній Палаті президент, віце-президент та лічильники голосів утворюють бюро.

Федеральна рада – найвищий розпорядчий та виконавчий орган.Склад. з 7членів,виконує функції і глави держави і уряду. Обирається федеральними зборами абсолютною більшістю шляхом таємного голосування із числа швейцарських громадян,що можуть обиратися в нац..раду. Вибори проводяться роздільно по всіх вакансіях.

Компетенція: веде справи конфедерації,закони,постанови, спори між кантонами, суттєві нормотворчі повноваження.

 

Вищі органи державної влади Швейцарії.

Швейцарський парламент – Федеральні Збори: Національна рада (нижня палата), Рада Кантонів (верхня). Сесії Фед. Зборів – раз у рік,скликаються федер. Радою.

Компетенція: всі питання,що відносяться до них конституцією; законодавча діяльність;обирають федеральну раду, федеральний суд, канцлера; приймають бюджет; перегляд конституції; ратифікації міжнародних договорів;війна і мир; нагляд за адміністрацією і правосуддям.Кожна палата обирає президента та віце-президента для кожного чергового або позачергового засідання. У кожній палаті голос її президента є вирішальним у випадку рівного поділу голосів. У кожній Палаті президент, віце-президент та лічильники голосів утворюють бюро. Федеральна рада – найвищий розпорядчий та виконавчий орган.Склад. з 7членів,виконує функції і глави держави і уряду. Обирається федеральними зборами абсолютною більшістю шляхом таємного голосування із числа швейцарських громадян,що можуть обиратися в нац..раду. Вибори проводяться роздільно по всіх вакансіях.Компетенція: веде справи конфедерації,закони,постанови, спори між кантонами, суттєві нормотворчі повноваження.Існують такоє департаменти внут.справ, юстиції, поліції, фінансів і митниць.

 

 

Судова система Швейцарії

Федеральний верховний суд:

-порушення конституційних справ

-порушення автономності муніципалітетів

-порушення міжнародних угод-спори між Конфедерацієюта кантонами-цивільні, кримінальні,адміністративні пит..Склад: 30 суддів,на 6 років. Обираються федеральними зборами. 15 заступників,для розгляду справ у разі потреби. Суддею може бути обраний будь який швейцарський громадянин,що може обиратися в Нац.раду,однак члени і посадові особи апарату федеральних зборів і федеральної ради не можуть одночасно бути членами фед.суду. Суддя Фед. суду не може належати до кліру, але має бути юристом,який працював у вищому судді кантону або працював у якості адвоката чи універсального викладача. Прокуратури при фед. суді немає. У фед. судді діють 5 палат,що нараховують кожна від 5 до 7 суддів. Дві з них є судами публічного права,дві-цивільного,одна – кримінального. Палати утвор.фед.судом на два роки. У палаті головує старший за віком суддя,призначуваний судом на 2роки.Судом керує один із голів палат,що призначається фед.зборами без права негайного перепризначення. Суд діє переважно як касаційна,але іноді і як перша інстанція. Скарги на рішення розглядаються фед.судом у надзвичайному касаційному порядку у складі голови суду і 10старших суддів.Організація в кантонах: мировий суддя – окружний суд або суд першої інстанції – Верховний суд кантону або апеляційний суд. У багатьох кантонах діють спец.суди або суди зі справ неповнолітніх, із торговельних справ, із соц..справ. У кантоні Женева діє конфліктний трибунал,що вирішує суперечки між адмін..судами і судами заг.юрисдикції.

 

97. Конституція і конституційний розвиток ІндіїПрийнята Установчими зборами 1950.(Внаслідок від’єднання від ВБ).Домінуючим є вплив британської полі.-прав. думки. (США,СРСР,Веймарської Респ.) Риси:широке коло прав і обов’язків,закріпл.суверен(преамбула).сприяннія миру,справедлив.)І безпеці. Індії, Федерація побудована з урахув. Мовного принципу (закон про реорганізацію штатів 1956) Питання про держ. Устрій суб’єктів федерації(не мають всласної конституції крім Кашміру і Джамму).Складається із преамбули, 500 ст.,(23 част.)і 13 додатків.Умовно складається із 2 розділів – основні риси() права громадян і принципи КІ - незміні),решта норм – увстановленому порядку.За процедурою внесення змін – змішана. Проект поправики ініціюється будь-яким депутатом парламенту, після схвал. В кожній із палат (2/3)присутніх парламентарів,він надходить до президента- зобов’язаний підписати та опублікувати закон. Інші за гнучкою – простою більшістю присутньою у кожній із палат. Найвагоміші – схвалення в палатах парламенту і передач + половини легіслатур штатів, потім передається президенту. Поправки інтегруються як американські –чи безпосередньо в закон(замінюють/доповнюють) чи як додатки після.(всього 500 змін).Верховний суд здійснює конят. Контроль, громадяни мають право зверт. до нього у випадку поруш.прав.

98.Особливості конституційного статусу громадян ІндіїЗакріплені в ч.3 ч 4, ч. 15.,Конст.Індії.мають не однакову юрид. силу.Праваполіт,особисті,власності.Заборона видав. Закони, що обмеж, права. У випад. Поруш. – звертатися до Верх.Існує конфлікт принципів конституції і прав людини – рекоменд, їх гармоніїне врахування у справах.Великий вплив – американський Білль про права,Конст СРСР,Ірландії.Засуджує експлуатацію та гноблення, курс на індустріалізацію та аграрні реформи.Обмедення для «ворожих іноземців»(позбавлені процесуальних гарантій. Ті, що воюють із індією чи їх країни чи гром індії що підтрим. ці країни).Передбачене єдине індійське громадянство.Особи, що постійно поржив. у Джаммі і Кашмірі – легіслатура штату надає переваги пристрої на роботу, стипендії, поселенні(бо прикордонний із Пакистаном) .Проповідується принцип рівності.(заборона будь-якої дискримінації,рівний захист з боку закону)Забезпечення відсталих груп населення.Заборона кастової системи(існувала до 1950).Поширене індуське право – ґрунтоване на індуїзмі,юрид. Основа кастової системи

 

99. Інститут виборів у Індії. Відсутні майнові і освітні цензи.надано виборчі права жінкам.Активним правом володіють громадяни, що досягли 18р,і прожив. У виборч. Округ. Не менше 6місяців.Відоме резервування і призначення місць. Виборча комісія займається підготовкою до виборів.Реєстрація виборців обов’язкова(самореєстрація).Більшість округів - одноиандатні.Вибори здійснюються за мажоритарною системою відносної більшості. Пасивним виборч. Правом у депутати Народної Палати володіють громадяни, що досягли 25 р., крім: тих, що на плат. Держ. Службі., засуджених на строк більше 2 р., божевільні чи дискваліфіковані відповідно до іншого закону.Для висування в кандидати – виборець пропонує кандидата, а інший його підтримує. Застава яку потрібно внести – 500 рупій., якщо кандидат набрав менше 1/8 в своєму окрузі = застава не повертає ця.. Передбачене таємне голосування (але є нумерація бюлетнів)Вибори в Раду Штату – непрямі.Віковий ценз для кандидатів у депутати Палати – 30 р. 238 із 250 членів Ради обираються на 6р. виборч. Членами штатів і союзних територій.(оновлюється на 1/3 що 2р.).Вибор. місця розподіляються порівну, але не зі строгою пропорційністю.Нижні палати – законодавчі збори штатів – чисельність від 60 до 500. Обираються прямим голосуванням на строк не менше 5р.Верхні палати – законодавчі ради штатів – строком на 6р. із громадян віком понад 30р. за системою єдиного голосу,що передається.1/3 ради обираєтьсязаконодавч. Зборами штату.1/3 муніципал.органами,1/12-випускниками універів(3 рокив ипустились),1/12-викладачі вищої школи,1/6- губернатором.Число членів Законодавч. Ради –не менше 40. Що 2 р. склад поновлюється на 1/3.Не містить положень про інститути референдумучи народ ініціативи.

100. Принцип організації механізму влади Індії.Федерація на чолі із президентом та двопалатним парламентом і урядом та верховним судом. А також є штати котрі мають свої повноваження та структуру. 25 штатів –губернатор,на 5 р.,повторне переобрання. Громаданин не молодше 35р,не займає оплачувані посади. І не депутат легіслатури.(контроль за управлінням і законодавством штату)складова частина легіслатури штату,скликає і розпускає законодавчі збори штату.Законодавч орган – легіслатура.2 палати. І губернатора.юзакони котрі передбачені в 7 розділі конституції.на засіданя палат головує спікер.законодача рада має право відкладального вето 14 днів.нефінансового на 4 міс,фін на 14 днів.губернатор признач лідера партії головним міністром..губернатор діє за порадами уряду штату.Президент призначає намісника над цими територіями.

 

101.Вищі органи державної влади Індії.Парламент –складається із Президента,Ради Штатів(Радж’я Сабха)(суб’єкти федерації),Народної Палати(Лок Сабха)(федерацію в цілому).Вони користуються індепендентом, але у них немає імунітету.Загальне число депутатів Народної Палати 525+20 представників союзних територій.+2представники англ..громади Для відсталих груп населення резервуються 38 1 78 місць. Створюються постійні галузеві комісії.Спікер –політично неупереджений,йому допомагає замісник.Він тлумачить регламенти палати.впливає на формування постійних комісій,признач.дисциплінар. стягнення.Виборив Раду Штатів опосередковані. 238 –за пропорційного представництва,на 6 р, з ротацією що 2 р. 12 депутатів признач., президентом(із видатних діячів науки і культури).Керує –віце-президент(обирається на сумісних засіданнях парламенту).Реально ж керує його замісник(обирається з поміж депутатів),Нар.Палата за ініціативою уряду може бути розпущена Президентом(+вибори).Рада Штатів розпуску не підлягає.Депутати формують парт.фракції(залишив фракцію – втратив мандат).Наявні як в ВБ «батоги».Працює в сесійному порядку.перерва між сесіями – 6 міс.Законнопроекти вносяться депутатами та президентом.Уряд є розробником законопроектів.Наявні три стадії обговорення. Після цього цей проект направляється на схвалення Президентом.(якщо у 2 палаті він змінюється то вертається в 1,потім там іде погодження зі змінами і далі передається президенту на підпис.)Вето Ради штатів – крім фінансових – на 6 міс.якщо є незгода –відбуваються переговори.Інакше –спільне голосування за рішенням президента.Народна палата здійснює контроль за урядом.(право запиту,право обговорення політики уряду,вотум недовіри)Президент.Обирається на 5р. особливою виборчою колегією. (члени обох палаті депутатів легіслатур+депутати Делі та Пондічеррі).Громадянин,35р,не займає платну посадув Уряді Федераціхї уряді штату чи легіслатур.Формально наділений виконавчою владою.Президент призначає уряд.скликає і розпускає сесії парламенту.збирає палати для розв’язання проблем між ними.має право вето на законопроекти.укази президента мають силу закону.(якщо затверджені парламентом протягом 6 тижнів)У міжсесійний період – виступає головою виконавчої влади.має право оголошення надзвичайного стану.,головнокомандувач збройними силами..Призначає губернаторів штатів,голову ВС,генпрокурора.Має право помилування.Здійснює представницькі функції. Відсутній інститут контрасигнатури.Усунення – резолюцією будь-якої палати,більше 2/3 заг чисельності її членів.Віце президент- на 5 р,таємним голосуванням спец.колегією вибірників(із членів обох палат),громадянин понад 35р.Уряд(Рада МІністрів)прем’єр міністр(лідер партії що перемогла,призначує президент),і міністри призначувані президентом.Прем’єр роздає міністерські портфелі.міністри мають бути членами однієї із палат парламенту(чи стати ним упродовж 6 місяців).він представляється парламенту і отримує від нього довіру.Конституція не визначає компетенцію Ради Міністрів.Він створений для допомоги президенту.Реально виконує повноваження президента.Влада сконцентрована в руках прем’єраСклався термін «прем’єрміністеарізм».Вона є головним суб’єктом законодавчої ініціативи.Відповідальна Перед народною Палатою.Більшість роботи здійснююьб спеціальні комітети уряду.Секретаріат-радники і помічники глави уряду. Міністри державні – міністри без портфеля.зам міністри .

102) Судова система ІндіїІндія – централізована або штучна федерація, тому, на відміну від багатьох інших федеративних держав, в Індії існує єдина, строго централізована судова система, покликана слугувати зміщенню єдності країни й однаковому застосуванню законодавства на всій її території. Нижньою ланкою судової ієрархії є суди панчаятів (народні суди), які розглядають малозначимі цивільні і кримінальні справи. Наступним, у міру прийняття до свого розгляду більш складних категорій справ, йдуть суди мунсифів, які складають 2 ланку в судовій системі. Вони розглядають лише цивільні справи з необмеженою сумою позову й апеляції на рішення судів мунсифів. Окружні суди розглядають апеляції на рішення додаткових судів і володіють необмеженою юрисдикцією як судді 1 інстанції по цивільним і кримінальним справам.Вищою судовою інстанцією штату є Вищий суд штату, що може виступати як суд 1 інстанції і як апеляційний суд. Вищим органом єдиної централізованої судової системи Індії є Верховний Суд, що складається зі старшого за віком головного судді і 17 членів. Члени верховного суду призначаються Президентом із числа найвизначніших юристів країни після консультації з головним суддею й міністрами Кабінету. Досягнувши 65-літнього віку вони зобов’язані йти у відставку, а також можуть буди достроково звільнені за негідну поведінку або зміщені наказом Президента через професійну непридатність. Наказ Президента про зміщення члена Верховного Суду має бути підтриманий рішенням 2/3 присутніх членів обох Палат Парламенту. Верховний суд може оголосити не конституційним будь-який закон, що суперечить Основному Закону Індії. У системі стримувань Верх. Суд Індії, на відміну від Верх. Суду США, має відчутно слабші позиції. Контроль за конституційністю законів, який здійснюється Верх. Судом Індії, неадекватний тому, що має місце у Сполучених Штатах.

103) Індійський федералізм та його особливостіУкладачам КІ було притаманне усвідомлення того, що для великої території і багатоликої країни, якої мала стати Індія, унітарна форма правління не є вдалою: регіони, які утворювали Індійський Союз, упродовж тривалого часу мали власну субкультуру, систему управління, свої традиції і звичаї. Тому на момент укладення Конституції існувала негласна домовленість про те, що багатьма питаннями мають відати регіональні влади. Однак особливості розвитку Індійського федералізму із самого початку її існування, а саме: сильні відцентрові тенденції, які іноді виливаються у відвертий сепаратизм, спричинили її виразно централізований характер. Конституція влади в руках Федерального Уряду й обмежені обсяги автономії суб’єктів Федерації стали об’єктивною необхідністю збереження і розвитку державності Індії. Таким чином, Індійська федерація мала бути централізованою: на відміну від природних, децентралізованих держав, схожих до США чи Швейцарії, утворенню яких передував добровільний договір про започаткування спільної державності, Індія створювалася шляхом перетворення унітарної держави, якою була Британська Індія, у федеративну. Особливістю Індійської федерації, яка підкреслює її централізований характер, є те, що центральний уряд не консультується із суб’єктами Федерації по питаннях, що стосуються змін основної частини Конституції. Виключення складають лише деякі питання, що стосуються самої федеративної структури держави.

104) Вищі органи штатів, союзних територійУ кожному із 25 штатів країни вищими органами влади є: губернатор, лугістратура штату, рада міністрів і вищий суд штату. Вищою посадовою особою штату є губернатор. Він призначається Президентом Республіки строком на 5 років із можливістю повторних призначень у наступному. Губернатор має бути громадянином Індії не молодше 35 р., не займати якої-небудь іншої оплачуваної посади і не бути депутатом Парламенту країни або легістратури штату. Теоретично передбачається що він не залежатиме від яких-небудь політичних партій, хоча практично губернатор відстоює інтереси партії, яка перебуває при владі на федеральному рівні. Як представник Союзу губернатор здійснює контроль за управлінням і законодавством штату: він призначає головного міністра й за його пропозицією міністрів штату; скликає і розпускає законодавчі збори штату; направляє їм послання; затверджує законопроекти штату.Вищим законодавчим органом штату є легістратура, яка може складатися із 2 палат: законодавчих зборів і законодавчої ради, а також губернатора. Конституція прямо не передбачає обов’язкової наявності верхньої палати в кожному штаті. Законодавчі збори є у всіх штатах, законодавчі ради- лише в половині з них. У рамках запропонованої їм компетенції легістратури штатів видають закони з питань, віднесених 7 додатком до Конституції до сфери виняткової компетенції штатів або спільної компетенції Союзу і штатів. На засіданнях палат головують, відповідно, спікер законодавчих зборів або голова законодавчої ради, які обираються їхнім складом. Систему органів союзної території очолює призначуваний президентом Керуючий, який діє від його імені. Рішенням центрального Парламенту для союзних територій можуть створюватися легістратури, уряди і вищі суди.

105) Конституція КНРДо прийняття в 1954 р. першої Конституції КНР функції основного закону виконували Загальна програма Народної політичної консультативної ради Китаю і низка інших законодавчих актів, у тому числі Закон про організацію Центрального народного уряду, прийнятий у вересні 1949 р. пленарною сесією НПКРК. У цих документах КНР проголошується «державою нової демократії», що « веде боротьбу проти імперіалізму, феодалізму, за незалежність, мир, єдність і створення квітучого та сильного Китаю».У 1954 р. вищий представницький орган держави – Все-китайські збори народних представників прийняв 1 Конституцію КНР, що визначило КНР як «державу народної демократії, керовану робітничим класом і засновану на союзі робітників і селян», визначили основи механізму влади за керівної ролі КПК і сформували мету свого подальшого розвитку. Конституція 1954 р. стала законодавчою основою кардинальних соціалістичних перетворень у всіх сферах державного і громадського життя Китаю. Серйозної деформації державного та суспільного ладу Китаю, злам основних конституційних інститутів державної влади, що відбулися у період «культурної рев.», знайшли своє відображення в Конституції 1975 р., яку можна розглядати як законодавче закріплення її результатів. Ця Конституція проіснувала трохи більше двох років і була замінена 1978 р. новою конституцією, яка сформулювала у своїх нормах політичну лінію керівництва КНР і нові політичні реалії, що виникли після смерті Мао Цзедуна й відсторонення від влади його найближчого оточення. ВЗНП прийняли рішення про перегляд Конституції 1978 р., для чого була сформована спеціальна комісія. Проект нової Конституції був винесений на всенародне обговорення і після цього – на розгляд ВЗНП. 4 грудня 1982 р. Конституція була прийнята й наступного дня опублікована. Конституція закріплює сумнозвісний принцип «продовження класової боротьби за диктатури пролетаріату», реалізація якого призвела в Китаї до масових політичних репресій у роки «культ. Рев.».Конституція КНР 1982 р. відноситься до числа жорстких: зміни до неї вносяться за пропозицією постійного комітету ВЗНП або 1/5 загального числа депутатів ВЗНП і приймаються кваліфікованою більшістю у 2/3 голосів усіх депутатів ВЗНП(ст. 64)

106) Особливості партійної системи КНРПолітична система КНР, основні риси якої закріплюються в Конституції 1982 р., не тільки докорінно відрізняється від «західної» моделі демократії, але й ортодоксального соціалізму, у тому числі – радянського зразка. Відповідно до офіційної позиції КПК, сучасний етап розвитку політичної системи Китаю оцінюється як «початкова стадія соціалізму», яка триває біля ста років. Найважливішою особливістю конституційного механізму влади у КПК є керівництво державою і суспільством із боку Комуніст. Партії Китаю (КПК), фактичне зосередження влади в центрі й на місцях у пуках партійних структур, що дозволяє охарактеризувати державу як партократичну. Водночас самі партійні органи безпосередньо не здійснюють державну владу, а прийняті ними рішення реалізуються через формально непартійні органи й організації, насамперед, через державні структури. Члени КПК займають ключові посади в державних органах і керівних структурах інших політичних партій та суспільних організаціях, проводять свої рішення через рядових членів КПК. Найважливішим організаційним принципом побудови КПК є принцип демократичного централізму, відповідно до якого кожен член КПК беззастережно підкоряється рішенням партії та її органів і зобов’язаний їх виконувати.Істотною особливістю політичного механізму КНР є наявність крім КПК ще восьми інших політичних партій, які разом із численними громадськими організація об’єднані в діючий під керівництвом КПК Єдиний фронт, організаційною формою якого виступає НПКРК. Конституція визначає Єдиний фронт як «широкий політичний Єдиний фронт різних демократичних партій і народних організацій, що об’єднують усіх соціалістичних трудівників, які підтримують соціалізм, і патріотів, які підтримують об’єднання батьківщини». Вищий орган НПКРК – Всекитайський комітет – формується із представників КПК, демократичних партій, громадських організацій, а також спеціально запрошених діячів. Основним завданням органів НПКРК є проведення політичних консультацій, демократичний контроль, організація політичних партій. Для участі в обговоренні найважливіших питань державного життя й учать і в політиці держави.

107. Конституційно-правовий статус громадян КНР.Права людини в Китаї базуються на соціалістичній доктрині і разом з тим применшують цінність окремої людської особистості й акцентують увагу на перевазі колективістських начал у суспільному житті.Особивості:визначення правового статусу залежно від категорії до якої відповідна особа відноситься;права і свободи надаються державою та сама держава визначає їх рамки та обсяг;відсутність багатьох найважливіших основних прав і свобод: на життя, свободу думки, пересування.Прав жінок і чоловіків рівні у всіх сферах.Згідно конституції пріоритетними є соціально-екномічні права.Особисті права і свободи несуть формальний характер.Конституція підкреслює,що громадяни КНР здійснюючи свої права і свободи не повинні завдавати шкоди інтересам держави.

108. Інститут виборів в КНРЗбори народних представників є виборними органамиюНайважливішим принципом виборчого права вважають принцип загальності(усі громадяни КНР,що досягли 18 незалежно від віросповідання, статті,расової приналежності, роду занять мають право обирати і бути обраними)Позбавлення виборчих прав передбачається як міра покарання для контрреволюціонерів та злочинців.Для виборчої системи КНР є характерним представництво Народно- визвольної армії Китаю.Військово службовці та їх діти мають право бути обраними та обирати від армії.Вибори від НВАК таВЗНП триступеневі а у ЗНП-двоступеневі.Право висувати кандидатів мають політичні партії та групи виборців більше 10 чол.

109. Принципи організації механізму влади в КНРПринципи організації та діяльності механізму влади в КНР багато в чому відповідають радянській моделі організації державного ладу яка в теоретичному плані спирається на марксистку доктрину єдності державної влади.При цьому цілком заперечується принцип поділу влади і проголошується верховенство та повновладдя представницьких установ.У КНР згідно конституції народ здійснює приналежну йому державну владу через Всекитайські Збори Народних Представниів.У КНР органами державної влади вважаються тільки виборні представницькі органи-збори народних представників різних рівнів.Специфіка організації механізму влади також у тому що повноваження колегіального глави держави здійснюються спільно Постійним комітетом ВЗНП і Глави КНР.

110. Система вищих державних органів КНР.Всекитайські збори народних представників. Вищим органом державної влади є однопалатні ВЗНП.Строк повноважень- 5 років.Виборидепутатів проводяться під керівництвом Постійного комітету ВЗНП.Загальне число депутатів ВЗНП не має перевищувати 3 тис.Депутати ВЗНП як і всі інші депутати ЗНП працюють на непостійній основі(виконують депутатські обов*язки не припиняючи своєї основної виробничої діяльності)Мають право законодавчої ініціативи, звертатися із запитаннями в Державну Раду,міністерства і держкомітети.ВЗНП працюють у сесійному порядку один раз в рік 2-3 тижні.Президія Всекитайських Зборів Народних Представників.Керівним органом сесій ВЗНП є її президія яка на своїх засіданнях у ході сесії виробляє проекти основних рішень сесії, вирішує важливі питання зв*язані із проведенням сесії.Президія сесії (біля 160 чоловік) формує постійне бюро президії кервний колегіальний орган у більш вузькому складі(20чол) а також приймає список виконавчих сесій.Постійний комітет Всекитайський Зборів Народних Представників. Є постійно діючим органом ВЗНП та разом із ВЗНП здійснює законодавчу владу в країні.ПК ВЗНП обирається ВЗНП із числа його депутатів.Чисельний склад 150чол.Глава КНР.За своїм правовим статусом глава КНР є однією із ключових фігур у державі.Конституція покладає на Голову КНР виконання частини повноважень колегіального глави держави які здійснюються в повному обсязі ним разом із ПК ВЗНП.Основні акти прийняті Главою КНР фактично оформляють рішення ВЗНП і його постійного комітету. Глава КНР і його заступник обираються Всекитайськими зборами Народних Представників. На цю посаду може бути обраний громадянин КНР який досяг 45 років і володіє активним і пасивним виборчим правом.Строк повноважень 5 років не більше двох строків підряд.Державна Рада КН.Центральним народним урядом КНР є державна рада визначена конституцією виконавчим органом державної влади,вищим державно-адміністративним органом країни.Формування ДР відбувається на першій сесії новообраного ВЗНП:Голову ДР-прем*єр міністра-затверджує ВЗНП за представленням Глави КНР.Усі інші особи, що входять у ДР затверджуються ВЗНП за представленням прем*єра.ДР займає одне із повідних місць у системі держ.орг.КНР, забезпечуючи практичну реалізацію прийнятих на вищому партійному і державному рівні рішень.

Судова система КНР

Завданням народних судів є "розгляд кримінальних і цивільних справ, покарання у судовому порядку злочинних елементів і дозвіл цивільних спорів з метою захисту системи диктатури пролетаріату". У законодавстві закріплюється принцип незалежності судів.

Загальними(Верховний народний суд і місцеві народні суди) і спеціальними судовими органами( військовий)

не існує спеціальних адміністративних судів; їх функції виконують діючі в загальних судах палати (колегії) з адміністративних справ

У селах такі скарги розглядають комітети сільського населення

рбітражні комісії і арбітражні суди з трудових спорів

Розгляд справ, як правило, колегіальне, але передбачена можливість слухання однією суддею нескладних цивільних і малозначних кримінальних справ. Вироки, що засуджують до страти, передаються на затвердження Верховного народного суду. Верховний народний суд як найвищий судовий орган здійснює нагляд за діяльністю місцевих і спеціальних народних судів. Даний судовий орган відповідальність перед ВЗНП і його Постійним комітетом. Місцеві народні судів відповідальні перед місцевими органами влади державної.

Судді обираються чи призначаються народними зборами відповідного рівня і займають свою посаду не більше двох 5-річних термінів. Голову Верховного народного суду обирає ВЗНП, членів його Постійний комітет. Народні засідателі обираються місцевими жителями або народними зборами або призначається судом.

У Китаї не існує спеціальних органів конституційного контролю, так як внешний контроль за конституційністю актів ВЗНП несумісний зі статусом останнього як вищого органу державної влади. В відповідності з Конституцією КНР контроль за виконанням Конституції належить до повноважень самого ВЗНП і його Постійного комітету. Організації та діяльності судів в новій японської Конституції приділено значну увагу. У главу судової системи Японії поставлений Верховний Суд, що складається з Головного судді і встановленого законом числа суддів. Всі судді, крім Головного, призначаються Кабінетом, Головний - імператором за поданням Кабінету. Судді незалежні, діють "відповідно до голосу своєї совісті" (ст. 76) і підкоряються лише закону. Виконавчі органи не мають права втручатися у діяльність суддів. Загальногромадянські суди поширюють свою компетенцію і на представників виконавчої влади, справи яких перебували раніше у веденні адміністративних судів. Які б то не було "особливі суди" забороняються.

 

 

Конституція Японії

Конститу́ція — чинний основний закон держави Японія. Проголошена 3 листопада 1946 року, набула чинності 3 травня 1947 року. Конституція Японії 1947 року замінила попередню Конституцію Великої Японської Імперії, що втратила чинність після поразки Японії у Другій світовій війні 1945 рок. До 2008 року, по сьогодні, жодних поправок до діючої Конституції Японії внесено не було.Конституція Японії проголошує японську націю носієм державного суверенітету, а Імператора Японії — символом цієї нації. Конституція гарантує членам нації, особам які мають японське громадянство, основні права людини, якщо вони не протирічать громадському благу.За Конституцією влада поділяється на три гілки — законодавчу, виконавчу і судову, які уособлюються Парламентом Японії КабМіном. і Верховним Судом Японії (найвищого органу державної влади і єдиного законодавчого органу країни), Японський парламент - двопалатний орган, що складається з палати представників і палати радників. Перша (нижня) палата переобирається цілком кожні 4 роки, але може бути розпущена достроково. Термін повноважень членів палати радників (верхньої) - 6 років, з переобранням через кожні 3 роки половини з них. активне виборче право надається японським громадянам з 20 років, пасивне - з 25 років в нижню і з 30 років - у верхню палатуФормальне обмеження повноважень верхньої палати в порівнянні з нижньою (законопроект, згідно з Конституцією, може бути прийнятий навіть за відсутності його схвалення верхньою палатою) не знижує великій значимості палати радників у забезпеченні політичної стабільності в країні. Верхня палата може бути наділена особливими повноваженнями при розпуск нижньої палати, під час скликання се надзвичайної сесії, "якщо це вкрай необхідно в інтересах країни", як записано в Конституції.Парламент обирає главу Кабінету міністрів, вищого виконавчого органу влади(право на видання урядових указів з метою проведення в життя Конституції і законів. (Уряду заборонено при цьому лише видавати укази, які передбачають кримінальну покарання). Прем'єр-міністр призначає Кабінет міністрів, який відповідальний перед парламентом(може розпустити палату представників і призначити нові вибори.)Виконавча вертикаль очолюється Прем'єр-міністром Японії. Регіональним і громадським об'єднанням на місцях надається право самоврядування. Імператор позбавлений впливу на державне управління.Конституція Японії відома як «Мирна конституція» завдяки статті 9, в якій передбачено відмову Японії від війни як засобу ведення державної політики та відмову від утримання війська. Діюча Конституція Японії є Верховним законом Японії, а усі постанови, укази і рескрипти, що протирічать їй не визнаються чинними.Конституція зберігала дінастійную спадкоємність імператорського трону(призначати прем'єр-міністра за поданням кабінету, промульгіровать поправки до Конституції, скликати парламентські сесії, розпускати нижню палату, підтверджувати призначення та відставки державних міністрів та інших посадових осіб .) оходи імператорської сім'ї обмежуються бюджетними асигнуваннями нині, які затверджуються парламентом.Стаття 20 Конституції рекомендує державі і його органам лише утримуватися від проведення релігійного навчання і будь-якої релігійної діяльності, а також примушувати японців до участі в будь-яких релігійних актах, святах, церемоніях і обрядах.

114.Права,свободи і обов»язки громадян японіїКонституції редакцію основних прав громадян, японська Конституція відносить до них "право на життя, свободу і прагнення до щастя" (ст. 13). До числа цих прав віднесено і рівність перед законом, підкріплювані забороною всіх видів дискримінації, забороною "перства та інших аристократичних інститутів, усіляких привілеїв" (ст. 14). Серед "класичних" прав Конституція проголошує: право "обирати публічних посадових осіб" (ст. 15), свободу "думки і совісті" (ст. 19), свободи зборів, слова, друку (із забороною цензури (ст. 21)), закріплюючи в якості найголовніших гарантій свобод громадян демократичні принципи кримінального права та процесу: право на розгляд "справи в суді" (ст. 32), право на адвоката (ст. 37), заборона довільних арештів (ст. 33), обшуків (ст. 55), застосування катувань (ст. 36) та ін. Соціальні права в Конституції перемежовуються з політичними. Серед них - заборона примусової праці (ст. 18), право на працю (ст. 27), на створення організацій трудящих, що включає право "колективних переговорів" і "колективних дій" (ст. 28), свобода наукової діяльності (ст. 23 ) та ін
Японська Конституція проголосила також як важливої соціальної обов'язки держави "докладати зусилля для підйому і подальшого розвитку суспільного добробуту, соціального забезпечення, а також народного здоров'я" (ст. 25). При цьому право власності закріплено в Конституції "в межах закону, з тим, щоб воно не суперечило суспільного добробуту" (ст. 29). Небувалий економічне зростання дав можливість Японії дуже скоро перевести ці конституційні положення зі сфери декларації в сферу практичної діяльності уряду.
Принципово новим явищем в практиці буржуазного конституціоналізму є включення до Конституції декларації про відмову Японії від війни (ст. 9), а також "від загрози або застосування збройної сили як засобу вирішення міжнародних суперечок".
Конституція вперше в історії Японії закріпила також автономію місцевих органів управління. Органи місцевого самоврядування набули право в межах своєї компетенції видавати постанови, збір податків, керувати своїм майном і справами.

115.Політичні партії Японії.Робота парламенту значною мірою залежить від розподілу впливу між партійними групами. ЛДП, створена в 1955 в результаті злиття Ліберальної і Демократичної партій, утримувала владу з моменту виникнення і до 1993. Потім були великий фінансовий скандал і вотум недовіри, в результаті чого ЛДП втратила контроль над палатою представників. Сім опозиційних партій об'єднали зусилля для завоювання більшості депутатських місць і добилися права сформувати кабінет міністрів. Ця коаліція включала широкий спектр політичних напрямів: від соціалістів і комуністів ліворуч, демократичних соціалістів і Комейто в центрі до реформістських налаштованих консерваторів, раніше перебували в ЛДП і залишили її, щоб створити Партію нової Японії і Партію оновлення Японії. Наступний етап в японській політиці почався, коли нове покоління лідерів закликало до перегляду виборчої системи та практики фінансування виборчих кампаній.

 

116.Виборча система Японії.До



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-09

headinsider.info. Все права принадлежат авторам данных материалов.