Главная

Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Адміністративні реформи в Китаї.


Після декількох десятиліть порівняно повільного розвитку в Китайській Народній Республіці значно прискорилось економічне зростання, і в XXI ст. країна увійшла потужною і впливовою економічною державою. У міру здійснення політичних та економічних реформ в Китаї спостерігається інтенсивна законотворчість.

З кінця 1979 р. по сьогоднішніх днів КНР переживає законодавчий бум, який характеризується прийняттям законів, необхідних для прискорення політичного та економічного розвитку країни, проведення демократичних перетворень.

Адміністративні реформи в Китаї здійснюються під егідою збереження національних традицій. Специфіка проведення адміністративних реформ полягає в тому, що в Китаї домінує політичне керівництво Комуністичної партії і існує злитість політико-адміністративної системи на відміну від України, де реформування спирається на принцип відділення адміністративної влади від політичної та адміністративні реформи проводяться в політичному і функціональному плані.

 

Спільними теоретико-методологічними підходами для проведення адміністративних реформ в Китаї є:

- сучасне інформаційне забезпечення управління; орієнтація на нові сучасні технології управління;

- використання системного і ситуаційного аналізу;

- принцип еволюційного розвитку.

Сучасний етап адміністративних реформ в Китаї почався в 1993 р. на минулому XIV з'їзді КПК, коли відбувся остаточний перехід до ринку - «соціалістичної ринкової економіки».

Перехід до ринкової реформи робить необхідним проведення серйозної реформи державного управління.

Метою адміністративної реформи було проголошення ефективності управління та адміністративного контролю. І.А. Василенко виділяє три основні напрями сучасних адміністративних реформ в Китаї:

-скорочення чисельного складу державного апарату;

-реорганізацію структури Держради;

-кадрову політіку.

 

 

У зв'язку з вступом Китаю в СОТ китайський Уряд взяв на себе ряд зобов'язань з управління економікою відповідно до норм СОТ, що призвело до необхідності перегляду деяких функцій Уряду та модернізації державного апарату.

Була прийнята програма реформи державного апарату, яка передбачає перехід до нової адміністративної системи управління, яка повинна бути завершена до 2015 р. Програма націлена на створення «невеликого уряду у великому суспільстві» і дає визначення «сучасної адміністративної системи» як «структури, що здійснює ефективне непряме управління і контроль»[25].

Наступний етап реформування в КНР розпочався в 1998 р. на XV з'їзді КПК. Китайський лідер Цзян Цземінь в своєму виступі запропонував перетворення комплексних економічних міністерств і відомств в міністерства і відомства, які здійснюють макроекономічне регулювання, зміцнення міністерств і відомств, які здійснюють функції по виконанню законів.

Дану концепцію змін функцій Уряду як єдиного адміністративного органу було реалізовано.

Наочним підсумком змін функцій Уряду стало:

- скорочення держкомітетів в структурі Держради з 40 до 29;

-з 29 міністерств 12 були скорочені (вугільної, металургійної, машинобудівний та електронної промисловості та ін.)

У 2003 р. був створений Комітет по контролю і управлінню державною власністю Держради КНР (Комітет з держвласності). Комітету передані функції Міністерства фінансів в частині реєстрації власності; Комітету з економіки та торгівлі, що відав реформуванням та реорганізацією державних підприємств.

В якості органу, безпосередньо підпорядкованого Держраді, був створений Комітет по контролю і регулюванню банківської діяльності, функціями якого є робота з фінансовими установами ЦК КПК і контроль за діяльністю всіх видів банків.

Було створено також Міністерство комерції в якості єдиного органу, що відає торговельною діяльністю на внутрішньому і зовнішньому ринках. З 2001 р. в Китаї проводиться адміністративно-територіальна реформа.

У розглянутий період з метою прискорення економічного та соціального розвитку територій національної автономії в умовах соціалістичної ринкової економіки в Закон КНР «Про національно-територіальної автономії» (1984) були внесені суттєві зміни[26].

 

Метою створення національно-територіальної автономії є вирішення національного питання, тобто забезпечення рівноправності і розквіту всіх національностей.

За даними 5-го Всекитайського перепису населення, що проводився в 2000 р., загальна чисельність населення КНР - 1 млрд. 265 830 000 осіб (не включаючи чисельність населення Сянгана, Аоменя і Тайваню). У Китаї налічується 56 національностей, серед яких найбільш численним є хань – 1 млрд 159 400 000 осіб, що складає 91,59% загальної чисельності населення. Чисельність решти 55 національностей - 106 430 000 осіб, або 8,41% загального числа населення.

У КНР під національно-територіальною автономією розуміється така система, при якій під керівництвом держави на територіях, населених національними меншинами, створюється територіальне утворення, що має свої органи самоврядування, наділений відповідними правами, і самі національні меншини здійснюють управління внутрішніми справами на даних територіях.

Національно-територіальна автономія в КНР відіграє величезну роль у зміцненні міжнаціональних відносин, заснованих на засадах рівноправності, згуртованості і взаємної допомоги, збереження єдності держави, прискоренні розвитку територій національної автономії та сприяння прогресу національних меншин.

В основу автономії в КНР покладені як національні, так і територіальні принципи. Адміністративний поділ національно-територіальної автономії має три рівні:

- автономний район,

- автономний округ ,

-автономний повіт, які відповідають провінції, округу та повіту в системі звичайних адміністративних одиниць.

До кінця 2005 р. в Китаї було створено 155 адміністративних одиниць національної автономії, у тому числі 5 автономних районів, 30 автономних округів і 120 автономних повітів. Крім того, було засновано 1256 національних волостей.

За даними 5-го Всекитайського перепису населення, що проводилася в 2000 р., 44 з 55 національних меншин утворили свої національно-територіальні автономії.

Чисельність людей, що належать до національної меншини, що утворили національно-територіальну автономію, становить 71% загальної кількості осіб, які належать до національних меншин.

Загальна площа, яку займають території національної автономії, - близько 64% всієї території країни.

У 2002 р., після XVI з'їзду КПК, китайське керівництво прийняло рішення про реформування державного апарату шляхом приведення соціалістичного законодавства у відповідність зі ринковими відносинами, які стрімко розвиваються.

Втілення в життя Закону про державних службовців - істотна частина проведеної в КНР адміністративної реформи.

Одним з головних критеріїв успіху або невдачі цієї реформи представляється її вплив на становище з корупцією, яка має в Китаї глибокі історичні корені і всупереч всім покаранням, навіть самим жорстоким, практично виявлялася невразливою. Комуністичне керівництво Китаю успадкувало і продовжило традицію цієї вічної боротьби.

Китайські керівники бачать гарантію збереження політичної і соціальної стабільності в країні в ефективній боротьбі з корупцією.

У формуванні політики боротьби з корупцією:

- посилюється роль науки у виробленні теорії та практики антикорупційних заходів, акцентуються системний характер профілактичних заходів (посилення слабких ланок управління, освіта),

-вдосконалюється система відповідальності керівників.

2005 рік був відзначений прийняттям двох важливих документів ЦК КПК по боротьбі з корупцією:

- Програми дій зі створення системи покарання і попередження корупції методами виховання, інституційного будівництва та контролю ,

-Тез заходів по створенню та оздоровлення системи припинення та профілактики корупції[27].

Однак незважаючи на всі ці заходи Китай продовжує залишатися однією з найбільш корумпованих країн світу.

В рамках аналізу проведених китайськими політиками адміністративних реформ можна прийти до деяких висновків.

По-перше- на думку ряду авторів, які досліджують державний та політичний устрій КНР, в країні до середини XXI ст. (можливо, протягом і більшого періоду) збережеться в дещо модернізованому вигляді партократичний режим.

По-друге- у майбутньому в цій країні КПК продовжить зберігати свій статус єдиної національної партії.

По третє -разом з тим в КНР позначилася тенденція до розділення керівних партійних і адміністративно-управлінських посад на низовому рівні і не можна виключити, що це початок більш широкого процесу звільнення партії від прямих управлінських функцій.

По-четверте -існуюча система переважної власності держави на промислові підприємства, державної або колективної власності на надра, води, ліси, гори, цінні землі та інші природні ресурси не буде мати тенденцій до зміни.

По-п’яте -при монополії на владу однієї партії навряд чи можлива побудова в Китаї класичної правової держави. Однак можливе формування все більш широкої і професійної правової системи і підтримку досить високого рівня законності.

 

Висновки

З другої половини ХХ сторіччя у світі розпочалося глобальне реформування в сфері державного управління, яке зачепило багато країн – від США та Європи до Китаю. Ці реформи націлені на досягнення широкомасштабних завдань переосмислення ролі держави й урядових організацій та їх взаємовідносин з громадянами.

В багатьох країнах люди вимагають зменшення рівня оподаткування та підвищення якості адміністративних послуг. У зв’язку з цим уряди різних країн опинилися перед однаковою проблемою необхідності пошуку способів підвищення якості й збільшення кількості адміністративних (державних) послуг при відсутності збільшення або навіть при зменшенні видатків на утримання держави.Вони намагалися замінити традиційні вертикально-ієрархічні системи адміністративної звітності на основі правил і норм, що розробляються органами вищого рівня і надаються для виконання на нижчі рівні влади, такими системами, в яких ефективність роботи влади оцінюється не за показниками виконаних заходів, завдань і використаних коштів, а за показниками досягнутих результатів та корисності для безпосереднього споживача державних послуг.

 

Укладач:

професор кафедри загально правових

дисциплін,к.ю.н.,доцент Сергєєв І.С.

 

 

Література:

1. Административное право зарубежных стран: учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности «Юриспруденция» / [В.Я.Кикоть и др.]; под ред. В.Я.Кикотя, Г.А.Василевича, Н.В.Румянцева. – М.: ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2012

2. Государственная политика и управление. Учебник. В 2 ч. Часть II. Уровни, технологии, зарубежный опыт государственной политики и управления / под ред. Л.В.Сморгунова. – М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2007. – 495 с.

3. Мэннинг Н. Реформа государственного управления: международный опыт // Ник Мэннинг; Нил Парсон; пер. с англ. – М.: Издательство «Весь Мир», 2003. – 496 с.

4. Школик А.М. Порівняльне адміністративне право: Навч. Посібник для юридичних факультетів та факультетів міжнародних відносин. – Львів: ЗУКЦ, 2007. – 308 с.

5. Государственная политика и управление. Учебник. В 2 ч. Часть I. Концепции и проблемы государственной политики и управления / под ред. Л.В.Сморгунова. – М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2006. – 384 с., 6. Административная реформа в субъектах российской федерации / Под ред. С.Е.Нарышкина, Т.Я.Хабриевой. – М.: Контракт, Институт законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве Российской Федерации, 2008. – 352 с.

6. Реформа государственной службы России: история попыток реформирования с 1992 по 2000 год / Ред. и предисл. Т.В.Зайцевой – М.: Издательство «Весь Мир», 2003. – 304 с.

7. Административные реформы в контексте властных отношений: Опыт постсоциалистических трансформаций в сравнительной перспективе / Под ред. А.Олейника и О.Гаман-Голутвиной. – М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2008. – 367 с.

8. Ло Хаоцай Очерки современного административного права Китая / перевод с китайского доктора экономических наук В.В.Жигулевой, Б.Я.Надточенко. Под редакцией кандидата юридических наук, доцента А.А.Демина. – М.: Книгодел, 2010. – 348 с.


 


(2)Административное право зарубежных стран: учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности «Юриспруденция» / [В.Я.Кикоть и др.]; под ред. В.Я.Кикотя, Г.А.Василевича, Н.В.Румянцева. – М.: ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2012 – С. 31.

(3)Государственная политика и управление. Учебник. В 2 ч. Часть II. Уровни, технологии, зарубежный опыт государственной политики и управления / под ред. Л.В.Сморгунова. – М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2007. – С. 355.

[3] Босак О.З., Публічне управління як нова модель управління у державному секторі Електронний ресурс, Режим доступу: http://www.academy.gov.ua/ej/ej12/txts/10bozuds.pdf

[4] Государственная политика и управление. Учебник. В 2 ч. Часть II. Уровни, технологии, зарубежный опыт государственной политики и управления / под ред. Л.В.Сморгунова. – М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2007. – С. 356.

[5] Государственная политика и управление. Учебник. В 2 ч. Часть II. Уровни, технологии, зарубежный опыт государственной политики и управления / под ред. Л.В.Сморгунова. – М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2007. – С. 357.

[6] Государственная политика и управление. Учебник. В 2 ч. Часть II. Уровни, технологии, зарубежный опыт государственной политики и управления / под ред. Л.В.Сморгунова. – М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2007. – С. 358.

[7] Государственная политика и управление. Учебник. В 2 ч. Часть II. Уровни, технологии, зарубежный опыт государственной политики и управления / под ред. Л.В.Сморгунова. – М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2007. – С. 359.

[8] Государственная политика и управление. Учебник. В 2 ч. Часть II. Уровни, технологии, зарубежный опыт государственной политики и управления / под ред. Л.В.Сморгунова. – М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2007. – С. 360.

[9] Государственная политика и управление. Учебник. В 2 ч. Часть II. Уровни, технологии, зарубежный опыт государственной политики и управления / под ред. Л.В.Сморгунова. – М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2007. – С. 360.

[10] Государственная политика и управление. Учебник. В 2 ч. Часть II. Уровни, технологии, зарубежный опыт государственной политики и управления / под ред. Л.В.Сморгунова. – М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2007. – С. 361.

[11] Государственная политика и управление. Учебник. В 2 ч. Часть II. Уровни, технологии, зарубежный опыт государственной политики и управления / под ред. Л.В.Сморгунова. – М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2007. – С. 363.

[12] Государственная политика и управление. Учебник. В 2 ч. Часть II. Уровни, технологии, зарубежный опыт государственной политики и управления / под ред. Л.В.Сморгунова. – М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2007. – С. 364.

[13] Государственная политика и управление. Учебник. В 2 ч. Часть II. Уровни, технологии, зарубежный опыт государственной политики и управления / под ред. Л.В.Сморгунова. – М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2007. – С. 365.

[14] Государственная политика и управление. Учебник. В 2 ч. Часть II. Уровни, технологии, зарубежный опыт государственной политики и управления / под ред. Л.В.Сморгунова. – М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2007. – С. 366.

[15] Административное право зарубежных стран: учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности «Юриспруденция» / [В.Я.Кикоть и др.]; под ред. В.Я.Кикотя, Г.А.Василевича, Н.В.Румянцева. – М.: ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2012. – С. 196.

[16] Административное право зарубежных стран: учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности «Юриспруденция» / [В.Я.Кикоть и др.]; под ред. В.Я.Кикотя, Г.А.Василевича, Н.В.Румянцева. – М.: ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2012. – С. 197.

[17] Административное право зарубежных стран: учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности «Юриспруденция» / [В.Я.Кикоть и др.]; под ред. В.Я.Кикотя, Г.А.Василевича, Н.В.Румянцева. – М.: ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2012. – С. 250.

[18] Административное право зарубежных стран: учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности «Юриспруденция» / [В.Я.Кикоть и др.]; под ред. В.Я.Кикотя, Г.А.Василевича, Н.В.Румянцева. – М.: ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2012. – С. 253.

[19] Административное право зарубежных стран: учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности «Юриспруденция» / [В.Я.Кикоть и др.]; под ред. В.Я.Кикотя, Г.А.Василевича, Н.В.Румянцева. – М.: ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2012. – С. 256.

[20] Административное право зарубежных стран: учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности «Юриспруденция» / [В.Я.Кикоть и др.]; под ред. В.Я.Кикотя, Г.А.Василевича, Н.В.Румянцева. – М.: ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2012. – С. 258.

[21] Административное право зарубежных стран: учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности «Юриспруденция» / [В.Я.Кикоть и др.]; под ред. В.Я.Кикотя, Г.А.Василевича, Н.В.Румянцева. – М.: ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2012. С. 259.

[22] Административное право зарубежных стран: учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности «Юриспруденция» / [В.Я.Кикоть и др.]; под ред. В.Я.Кикотя, Г.А.Василевича, Н.В.Румянцева. – М.: ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2012. – С. 262.

[23] Административное право зарубежных стран: учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности «Юриспруденция» / [В.Я.Кикоть и др.]; под ред. В.Я.Кикотя, Г.А.Василевича, Н.В.Румянцева. – М.: ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2012. – С. 264.

[24] Административное право зарубежных стран: учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности «Юриспруденция» / [В.Я.Кикоть и др.]; под ред. В.Я.Кикотя, Г.А.Василевича, Н.В.Румянцева. – М.: ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2012. – С. 266.

[25] Административное право зарубежных стран: учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности «Юриспруденция» / [В.Я.Кикоть и др.]; под ред. В.Я.Кикотя, Г.А.Василевича, Н.В.Румянцева. – М.: ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2012. – С. 284.

[26] Административное право зарубежных стран: учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности «Юриспруденция» / [В.Я.Кикоть и др.]; под ред. В.Я.Кикотя, Г.А.Василевича, Н.В.Румянцева. – М.: ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2012. – С. 285.

[27] Административное право зарубежных стран: учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности «Юриспруденция» / [В.Я.Кикоть и др.]; под ред. В.Я.Кикотя, Г.А.Василевича, Н.В.Румянцева. – М.: ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2012. – С. 287.



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-09

headinsider.info. Все права принадлежат авторам данных материалов.