Главная

Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






МАТЕМАТИКО-СТАТИСТИЧНИМИ МЕТОДАМИ


1.1. Становлення економетрії як предмета

Визначаючи предмет економетрії, наведемо її визначення різними вченими. Так, польський економіст і статистик О.Ланге писав, що економетрія займається визначенням спостережених у економічному житті конкретних кількісних закономірностей, засто­совуючи для цієї мети статистичні методи. Французький вчений Е.Маленво розглядав економетрію як потужний інструмент для виявлення найбільш стійких характеристик у поведінці реальних економічних одиниць серед різних підходів: "Метою економетрії є емпіричне виведення законів. Економетрія доповнює економічну теорію, використовуючи реальні дані для перевірки та уточнення постульованих відношень". Таким чином, Е.Маленво розглядав економетрію, як частину позитивної економіки, яка займається "аналізом фактів (даних), на основі яких формуються принципи економічної поведінки".

За визначенням Т.Шаттеліса "...економетрія - це термін, який надається поняттю, сфера якого належить до дуже складної наукової дисципліни, яка народилась у галузі інтерференції математики, статистики і економіки. Предметом економетрії є економіка в кількісному аспекті. Об'єкт вивчення - зв'язки поміж народногос­подарського ансамблю, його найпростішими компонентами і поведінкою цих компонент. Таким чином, з сфери економетрії виключаються, наприклад, економіка підприємств, кількісні аспекти якої стосуються дослідження операції... Галузь економетрії визна­чається моделями математичної економіки. Економетрія шукає числові значення параметрів моделей математичної економіки. Вона займається виміром економічних об'єктів як аналогічних еквівалентів математичної моделі. Методом економетрії є метод, запропонований математичною статистикою".

Лоуренс Р. Клейн (лауреат Нобелівської премії в галузі економіки (1980 р.), за видатний внесок у розвиток створення великих економетричних моделей і їх широкого застосування для аналізу кон'юнктурних коливань і економічної політики) визначав еконо­метрію як науку, яка вивчає вимірювання зв'язків у відповідному економічному аналізі: "Економетрія, як наука вивчає вимірювання зв'язків у відповідному економічному аналізі. Основне завдання економетрії - наповнення емпіричним змістом апріорні економічні судження".

Г.Тінтер - ототожнював економетрію з економічною статис­тикою. Г.Хансен під економетрією розумів застосування математико-статистичних методів в економіці. Видатний економіст Самуельсон (лауреат Нобелівської премії (1970 р) економетрію визначив як науку, яка дає можливість здійснювати кількісний аналіз реальних еконо­мічних явищ. Дж. Джонстон пише, що "найбільш суттєвим завданням економетричного дослідження є оцінка і перевірка економічної моделі" [8, с.5].

В енциклопедії кібернетики (1974 р., с.544) економетрія визначається як: "напрямок в економіці, заснований на використанні математичних моделей для аналізу і прогнозування економічних явищ і пов'язаний з визначенням і оцінкою адекватності реальних явищ математичним уявленням про них. ...Важко розділити матема­тичну економіку і економетрію, з одного боку, економетрію і еконо­мічну статистику, - з іншого. Можна лише підкреслити зв'язок математичної економіки і економетрії. Побудова математичної моделі економіки завжди підтверджується оцінками адекватності такої моделі реальної дійсності. Економічна статистика має справу з усталеними і відносно нескладними економічними численнями. Поява економетрії пов'язана з твердженнями про недостатність таких економіко-статистичних числень для економічного аналізу і прогно­зування. Найбільшого розвитку набули в економетрії методи мно­жинної кореляції, Висновки, отримані за допомогою економетричних побудов, мають обмежене значення, у всякому разі, надійними можна вважати оцінки при незначних змінах параметрів. Досвід свідчить, що досить точне прогнозування характеристик і показників вимагає внесення у моделі факторів соціального значення".

Російські вчені С.А. Айвазян і В.С. Мхитарян [1] визначають економетрію як: "зконометрика - економіко-математична наукова дисципліна, яка розробляє і використовує методи, моделі, прийоми, що дозволяють додавати конкретне кількісне вираження загальним (якісним) закономірностям економічної теорії на базі економічної статистики і з використанням математико-статистичного інстру­ментарію".

Зазначимо, що до недавнього часу з літературі з економетрії спостерігався справжній "голод", тому що ця дисципліна не викладалася у вузах колишнього СРСР і підносилася лише як критичний аналіз буржуазних економічних теорій. Наприклад, як відзначалося у [69]: "Критичне дослідження сучасних еконо-метричних концепцій міжнародних економічних відношень необхідно для нас також і тому, що ці концепції і сконструйовані на їхній основі моделі, у більшості випадків суперечать марксистсько-ленінській теорії світової торгівлі і міжнародного поділу праці". У [1] з цього приводу також зазначалося, що: "...із трьох складових економетрики -економічної теорії, економічної статистики і математико-статис­тичного інструментарію дві перші були подані в нашій країні явно незадовільно. Не було доброякісної економічної теорії, не було систем національних рахунків і необхідного інформаційного забез­печення економетричного моделювання".

У літературі, що з'явилася в Україні, з приводу визначення економетрії теж немає єдиного погляду. Наприклад, в [22], еконо­метрія визначається як наука, що вивчає методи оцішонаїшя пара­метрів економетричних моделей, які характеризую її. кількісні взаємозв'язки поміж економічними показниками, а також розглядає основні напрямки застосування цих моделей в економічних дослі­дженнях". У. [18] економетрика визначається як наука, що вивчає кількісні закономірності та взаємозв'язки економічних об'єктів і процесів за допомогою математико-етатиетичних методів ти моделей. У [25] під економетрикою розуміється "фундаментальна економіко-математична наука, яка на основі статистичних даних про соціально-економічні процеси вивчає методику побудови економічних моделей для відображення закономірностей, кількісних зв'язків, динаміки цих процесів в економічному просторі з метою прогнозування, аналізу взаємного впливу явищ та прийняття оптимальних рішень щодо планування, розподілу матеріальних, трудових, фінансових ресурсів".

Існують й інші визначення економетрії, але в більшості випадків вони (так чи інакше) повторюють вже існуючі визначення.

Із вищевикладеного випливає, що досі, не зважаючи на нібито міцно сталий термін "економетрія", однозначного визначення його немає. Оскільки економетрія - це самостійна наукова дисципліна, то з метою виключення в подальшому неоднозначності в розумінні її суті наведемо найбільш повне, на наш погляд, її визначення, що відображає мету, об'єкт і завдання досліджень, методологічні принципи, які застосовуються, і методи та засоби, що використовуються. Узагальнюючи всі визначення економетрії і додаючи до них в явному вигляді вплив параметрів зовнішнього середовища (у тому числі соціальних) на економічні системи, що досліджуються, модельні експерименти над економетричними моделями, які моделюють ці системи з їх кінцевою метою, остаточно визначимо предмет нашого дослідження.

Економетрія - прикладна економіко-математична дисципліна, яка вивчає динаміку реальних мікро- та макроекономічних явищ і процесів в економічних просторах і економічних системах за умов впливу стохастичних соціально-економічних факторів із застосуванням спеціальних математичних моделей і методів, які дають можливість здійснити відтворювані модельні досліди для квантифікованого (кількісного та якісного) аналізу і прогнозування результатів розвитку економічних систем, процесів і явищ, що в них відбуваються, з метою подальшого управління ними.

Економетрія є базовою основою для визначення класів альтернативних рішень у системах підтримки прийняття управлінських рішень на рівнях мікро- та макроекономіки.

За умов трансформованої, перехідної, або ринкової економіки (дотепер використовують для позначення сучасного стану української економіки всі ці терміни), економетрія повинна відіграти одну з найважливіших ролей у стратегічному і перспективному плануванні та проведенні економічної політики країни на різних рівнях ієрархії управління. Це пов'язано з підвищенням значення та новим осмисленням таких економічних категорій, як податок, процент, кредит, прибуток, ціна та інші, з посиленням ролі розподільних відношень у народному господарстві країни, яке обумовлене виникненням нових форм власності (створенням малих, кооперативних, спільних підприємств, фондових бірж, акціонерних товариств, орендних колективів тощо), поглибленням економічної кризи, інфляцією, порушенням традиційних економічних зв'язків, входженням країни у світове економічне співтовариство і т. ін. Процеси, що породжуються в умовах перехідної економіки, потребують науково обгрунтованого соціально-економічного осмислення їх суті та взаємозв'язку в умовах нових економічних відносин, демократизації державної системи.

Економетрія займається квантифікаційною (кількісною та якісною) оцінкою характеристик процесів і явищ, які відбуваються в різних економічних сферах (розподіл і кінцеве використання валового національного продукту, створення первинних і кінцевих доходів домашніх господарств, державних закладів і суспільних організацій, нагромадження основних фондів і матеріальних оборотних засобів, капіталовкладення у житлове будівництво, попит державних структур і різних фінансових інститутів, виробничі капіталовкладення, експорт, імпорт, зайнятість, безробіття, заробітна платня та ціни, доходи та витрати державних структур, виробництво, інвестування та ін.), виробленням альтернативних науково обгрунтованих рекомендацій щодо їх управління.

Розвиток економетрії відбувається в тісному зв'язку із загальними соціально-економічними завданнями, які вирішуються державою на сучасному етапі трансформації економіки України. В економетрії мабуть більш, ніж у будь-якому іншому науковому напрямку, накопичилось багато нерозв'язаних проблем науково-методологічного характеру, які особливо проявилися в умовах трансформації економіки (яка функціонує в умовах невизначеності, конфлікту та жорстких ресурсних обмежень), корінної перебудови "живого організму" всієї соціально-економічної сфери держави.

Місце, яке посідає економетрія в системі управління економікою на будь-якому рівні її організації можна уявити з наступних міркувань. Процес обгрунтування оперативних вимог до економічної системи будь-якої складності включає дві взаємопов'язані боки: методологічний і цільовий.

З методологічного боку - в основу планування розвитку економічної системи покладено програмно-цільовий підхід з використанням організаційно-функціонального інструменту його реалізації у вигляді певної системи планування її розвитку. Під програмою розуміється сукупність заходів, які забезпечують досягнення кінцевих цілей даного етапу розвитку (етапу довгострокового планування) [59].

3 цільового боку сутність планування розвитку економічної системи відбиває його кінцевий конкретний підсумок: створення збалансованої системи, яка оптимально сполучає різні за своїм призначенням формування, що забезпечують розв'язання економічних задач. У кінцевому рахунку цільовий бік сутності планування еконо­мічною системою має знаходити своє відображення у відповідній частині програми її розвитку. В основу цільового боку покладено головні цілі та інтереси економічної системи, а також вимоги до стратегії щодо їх забезпечення.

Процес планування розвитку економічної системи повинен починатися з визначення її цілей, які пов'язуються зі спектром загроз щодо її економічної безпеки (рис. 1.1).


3. Стратегія

4.Потреби

           
   
     
 
 


2.Загроза

       
   
 
 


Підтримка прийняття 5.Дефіцит ресурсів

1.Цілі (завдання) рішень

           
     
 
 
 

 

 


8.Оцінка 6. Пріоритети

       
 
   
 


7.Програми Економетричні моделі

 

Рисунок - 1.1.Процес планування розвитку економічної системи

Це забезпечує можливість розробки стратегії протистояння і усунення зазначених загроз. На певному спектрі загроз відповідно до розробленої стратегії визначаються потреби в ресурсах, необхідних для вирішення поставлених завдань. Необхідні ресурси порівнюються з наявними, в результаті чого визначається дефіцит ресурсів. Останні(якщо вони мають місце) ранжуються за ступенем важливості і необхідності (визначення пріоритетності) в інтересах забезпечення програм розвитку досліджуваної економічної системи. Нарешті, ці програми оцінюються відносно первісних цілей, що дає змогу визна­чити реалістичність і необхідність продовження здійснення, коригу­вання або їх закриття.

Єдиним засобом вирішення всього комплексу перелічених завдань планування розвитку економічної системі і управління нею у процесі її функціонування може бути тільки створення відповідної системи підтримки прийняття управлінських рішень (СППУР). "Серцем" такої системи є економіко-математичні (економетричні) мо­делі, які включаються в контури управління як безпосередньо еконо­мічної системи, так і, передусім, надсистеми (наприклад, державних органів управління). Оскільки саме визначення і вчасне коригування цілей функціонування системи, безсумнівно, є найбільш пріори­тетними завданнями, використання СППУР передбачає необхідність перекладення всього процесу управління економічною системою на істотно вищий рівень - системної організації процесів прийняття управлінських рішень.



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-10

headinsider.info. Все права принадлежат авторам данных материалов.