Главная

Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Валютне регулювання в Україні: поняття, напрями та суб'єкти


В Україні валютне регулювання базується на Конституції України та Законі України «Про Національний банк України», Декреті Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р., а також нормативних актах НБУ, що визначають правові засади організації валютного регулювання й контролю. Свого часу Україна як незалежна держава заявила про прагнення забезпечити конвертованість національної валюти, підписавши ще в 1992 р. статті Угоди Міжнародного валютного фонду (Статут МВФ) та взявши на себе зобов'язання щодо організації власної валютної системи, передбачені статтею XIV Статуту МВФ. 24 вересня 1996 р. Україна заявила про прийняття зобов'язань за статтею VIII Статуту МВФ, що свідчило про офіційне міжнародне визнання гривні конвертованою за поточними операціями.

Під валютним регулюванням розуміється діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків та порядок здійснення операцій з валютними цінностями. Ринкове і державне валютне регулювання доповнюють одне одного: при цьому ринкове регулювання основане на конкуренції й породжує стимули розвитку; відповідно валютне регулювання спрямоване на визначення негативних наслідків ринкового регулювання валютних відносин. Починаючи з кінця лютого 2003 р. НБУ поставив за мету лібералізувати валютний ринок країни.

Здійснення валютного регулювання покладається чинним законодавством на органи державної влади, що проводять економічну та грошово-кредитну політику.

Кабінет Міністрів України у сфері валютного регулювання:

ü визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України;

ü бере участь у складанні платіжного балансу України;

ü забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей;

ü забезпечує формування і виступає розпорядником Державного валютного фонду України;

ü визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих іноземних валютах, які використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України.

Однак визначальну роль у проведенні валютного регулювання відіграє центральний банк держави. Згідно з чинним законодавством Національний банк України у сфері валютного регулювання:

ü здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної економічної політики України;

ü складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;

ü контролює додержання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

ü визначає у разі потреби ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;

ü видає у межах, передбачених цим Декретом, обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;

ü нагромаджує, зберігає й використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;

ü видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;

ü встановлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях;

ü встановлює за погодженням з Міністерством статистики України єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням;

ü забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків.

До функцій центрального банку як учасника валютного ринку належить формування певної стратегії і тактики у здійсненні політики валютного регулювання, управління валютними резервами, вплив на головні чинники курсоутворення через валютні інтервенції, регулювання рівня облікової ставки, нормативів обов'язкових резервів, контроль за обсягами грошової маси в обігу тощо. Операціями відкритого ринку НБУ є купівля-продаж казначейських зобов'язань, власних зобов'язань НБУ (депозитних сертифікатів), а також визначених Правлінням НБУ комерційних векселів, інших цінних паперів та боргових зобов'язань. Національний банк відповідно до законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність та систему валютного регулювання і валютного контролю регулює імпорт та експорт капіталу.

Валютний ринок

Валютний ринок – це сукупність конверсійних і депозитно-кредитних-операцій в іноземних валютах, що здійснюються між контрагентами – учасниками валютного ринку по ринковому курсу або відсотковій ставці.

Валютні операції – контракти агентів валютного ринку по купівлі-продажу, розрахунку і наданні позички в іноземній валюті на конкретних умовах (сума, обмінний курс, відсоткова ставка, період) із виконанням на певну дату. Поточні конверсійні операції (по обміну однієї валюти на іншу), а також поточні депозитно-кредитні операції (на термін до одного року) складають основну частку валютних операцій.

Головна відзнака конверсійних операцій від депозитно-кредитних полягає в тому, що перші здійснюються в деякий момент часу, тоді як депозитні операції мають тривалість в часі і різну строковість.

Валютний ринок можна класифікувати за певними ознаками:

За видами операцій. Наприклад, існують світовий ринок конверсійних операцій (у ньому можна виділити ринок конверсійних операцій типу долар/японська єна або долар/швейцарський франк), а також світовий ринок депозитних операцій.

За територіальною ознакою. Прийнято виділяти наступні крупні ринки: європейський, північноамериканський, далекосхідний. В них виділяють крупні валютно-фінансові центри: в Європі – Лондон, Цюрих, Франкфурт-на-Майне, Париж та ін.; в Північній Америці – Нью-Йорк; в Азії – Токіо, Сінгапур, Гонконг. Існують також національні валютні ринки (наприклад, валютний ринок України) із широким комплексом валютних операцій.

Як перетинання територіальних ринків і ринків за видами операцій. Наприклад, існують європейський ринок доларових депозитів або азіатський ринок конверсійних операцій німецька марка/японська єна.

Активи валютного ринку не зводяться тільки до грошових одиниць іноземних держав.

Під валютою розуміють:

– у вузькому значенні цього поняття – грошові знаки іноземних держав;

– у широкому розумінні – у дане поняття включаються також цінні папери – платіжні документи (чеки, векселя, акредитиви, сертифікати та ін.), фондові цінності (акції, облігації тощо) в іноземній валюті та інші цінності (благородні метали, дорогоцінне каміння і т.д.).

Основними учасниками валютного ринку є:

Комерційні банки. Вони проводять основний обсяг валютних операцій. В банках тримають рахунки інші учасники ринку і здійснюють за ними необхідні конверсійні й депозитно-кредитні операції. Банки немов би акумулюють (через операції з клієнтами) сукупні потреби ринку у валютних конверсіях, а також у залученні/розміщенні коштів і виходять з ними на інші банки. Окрім задоволення заявок клієнтів банки можуть проводити операції і самостійно, за рахунок власних засобів. Тому валютний ринок є, насамперед, ринком міжбанківських угод.

Фірми, що здійснюють зовнішньоторговельні операції. Компанії, що беруть участь у міжнародній торгівлі, утримують постійний попит на іноземну валюту (імпортери) і пропозиції іноземної валюти (експортери), а також розміщують вільні валютні залишки в короткострокові депозити. При цьому дані організації прямого доступу на валютний ринок, як правило, не мають і проводять конверсійні й депозитні операції через комерційні банки.

Компанії, що здійснюють вкладення активів за кордоном. Дані компанії, що представлені різного роду міжнародними інвестиційними фондами, здійснюють політику управління, розміщуючи кошти в цінних паперах урядів і корпорацій різних країн. До даного виду фірм відносяться також крупні міжнародні корпорації, що здійснюють іноземні виробничі інвестиції: створення філіалів, спільних підприємств.

Центральні Банки. В їх функцію входить управління валютними резервами, проведення валютних інтервенцій, що виявляють вплив на рівень обмінного курсу, а також регулювання рівня процентних ставок по вкладенням у національній валюті.

Фізичні особи. Фізичні особи проводять широкий спектр неторгових операцій в частині зарубіжного туризму, переказів заробітної плати, пенсії, гонорару, покупки й продажу валюти готівкою.

Валютні біржі. У ряді країн із перехідною економікою функціонують валютні біржі, в функції яких входить здійснення обміну валют для юридичних осіб і формування ринкового обмінного курсу. Держава звичайно, активно регулює рівень обмінного курсу.

Валютні брокерські фірми. В їх функцію входить зведення продавця і покупця іноземної валюти й здійснення між ними конверсійної або позичково-депозитної операції. За своє посередництво брокерські фірми стягують комісію у вигляді відсотка від суми угоди.

Брокерська фірма, що володіє інформацією про курси і ставки, є місцем, де формується реальний валютний курс і реальні процентні ставки по вже укладеним угодам. Комерційні банки одержують інформацію про поточний рівень курсу від брокерських фірм.

Література:

Кремень О. І., Кремень В. М. Фінанси [Текст] : навчальний посібник / О. І. Кремень, В. М. Кремень. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – 416 с. – С. 331-363.

Пилявець В. М. Фінанси [Текст] : навч. посібник / В. М. Пилявець, М. Т. Пилявець. – К. : Аграрна освіта, 2010. – 306 с. – С. 204-297.

Фінанси [Текст] : навч. посіб. / О. П. Близнюк, Л. І. Лачкова, В. І. Оспіщев; Ред. В. І. Оспіщев. – К. : Знання, 2006. – 415 с. – С. 330-356.

Фінанси [Текст] : Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. / О. Р. Романенко, С. Я. Огород­ник, М. С. Зязюн, А. А. Славкова. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : КНЕУ, 2003. – 387 с. – С. 254-263.

Фінанси [Текст] : підручник / за ред. С. І. Юрія, В. М. Федосова ; Мін-во освіти і науки України. – К. : Знання, 2008. – 611с. – С. 435-466.

Кордон М. В. Європейська та євроатлантична інтеграція України [Текст] : навч. посіб. / М. В. Кордон. – 2-е вид. – К. : ЦУЛ, 2010. – 172 с.

Міжнародна макроекономіка [Текст] : навч. посіб. / Ю. Г. Козак, Ю. М. Пахомов, Н. С. Логвінова [та ін.] ; за ред. Ю. Г. Козака, Ю. М. Пахомова, Н. С. Логвінової. – 3-тє вид., переробл. і доповн. – К. : ЦУЛ, 2012. – 400 с Міжнародні валютно-фінансові відносини [Текст] : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / С. Я. Боринець. – 3-тє вид., стер. – К. : Знання, 2001. – 308 с. : табл

Рогач О. І. Міжнародні фінанси : підручник / О. І. Рогач, А. С. Філіпенко, Т. С. Шемет [та ін.]; за ред. О.І. Рогача – К. : Либідь, 2003. – 784 с.

Про зовнішньоекономічну діяльність [Електронний ресурс] : Закон України від 16 квітня 1991 року № 959-ХIІ // База даних "Законодавство України"офіційного веб-сайту ВРУ. – Режим доступу до бази : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/959-12/print1328375243668801

Про систему валютного регулювання та валютного контролю [Електронний ресурс] : Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 // База даних "Законодавство України"офіційного веб-сайту Верховної Ради України. – Режим доступу до бази : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=15-93




Последнее изменение этой страницы: 2016-07-23

headinsider.info. Все права принадлежат авторам данных материалов.